Постанова № 34601346, 05.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 914/2894/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс», м.Рава-Руська, Жовківського району від 07.10.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2013 року

у справі № 914/2894/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я», м.Харків,

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс», м.Рава-Руська, Жовківського району,

про стягнення заборгованості 170446,73грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Дорошенко Б.М. - представник;

від відповідача: не з'явився

15.10.2013р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» на рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2013р.у даній справі.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року у склад колегії для розгляду справи №914/2894/13 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 16.10.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 05.11.2013р.

В судове засідання з'явився представник позивача, якому роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Відповідач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника. Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а також відсутність будь-яких клопотань з його сторони, колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, у відповідності до ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2013р. у справі №914/2894/13 (суддя Коссак С.М.) позовні вимоги задоволено ТзОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я» задоволено частково та стягнено з приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс" на користь позивача 129 999,65 грн. - суми основного боргу, 2 332,05 грн. - пені, 27 999,93 грн. - штрафу та 3 406,64 грн. - витрат по оплаті судового збору. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. суми основного боргу провадження у справі припинено, а в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих штрафних санкцій, а також відшкодування судових витрат підлягають до задоволення. При цьому суд врахував, що відповідачем частково погашено заборгованість в сумі 10000,00грн., у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині припинено, а також відмовлено в стягненні 115,10грн. пені, так як позивачем здійснено нарахування в цій частині невірно.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, приватне торгівельно-посередницьке мале підприємство фірма "Едельвейс" оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити повністю. Зокрема, апелянт зазначає про те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, так не надав оцінки тій обставині, що Договір поставки №941 був укладений від імені ПТП МП фірма «Едельвейс» директором Васильків В.В., який не мав належних повноважень на укладення такого договору.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 28.10.2013р. (вх.№05-04/6533/13 від 01.11.2013р.) та в судовому засіданні представник ТзОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я» спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2013р. у справі №914/2894/13 слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я" (продавець) та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірма "Едельвейс" (покупець) 09.04.2013р. було укладено договір поставки № 941 (далі за текстом - договір).

Згідно п.1.1. договору продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити готові лікарські засоби (надалі -медтовари) в номенклатурі, кількості і по цінах, зазначених у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до договору відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар за цінами вказаних у відповідних видаткових накладних у термін встановлений у п.6.1 договору, який передбачає відстрочку платежу у 45 календарних днів з дати поставки відповідної партії медтовару.

Датою поставки являється дата отримання відповідачем медтовару, яка зазначається у відповідній накладній (п.5.2. договору).

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України у відношенні до поставок застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України щодо договору купівлі-продажу. Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, встановлений статтею 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач на підставі довіреності від 17.04.2013р. № 270 отримав 17.04.2013р. медтовари на загальну суму 139 999,65 грн., що підтверджується видатковими накладними №132081 від 15.05.2013р. на суму 139 165,89 грн. та № 132085 від 15.04.2013р. на суму 833,76 грн., підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень. Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати придбаного медтовару за договором не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 139 999,65 грн. грн., у зв'язку з чим, позивач звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Як випливає з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи у суді 01.08.2013р. частково оплачено заборгованість за договором на суму 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою поданої позивачем.

Згідно з п. 1 та п. 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази повної сплати Відповідачем на користь Позивача 129999,65грн. боргу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 10000,00грн. боргу, який було сплачено під час розгляду справи, так як в цій частині вимог відсутній предмет позову, що у відповідності до ч.1-1 ст.80 ГПК України, є підставою для припинення провадження у справі.

Відповідно до п.7.1. договору у випадку не своєчасної оплати покупцем отриманого товару він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми неоплаченого товару, за кожен день прострочки.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий медтовар, а саме - прострочення термінів оплати (п.6.1. договору).

Відповідно до ч.1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Місцевий господарський суд здійснивши перерахунок пені, встановив, що стягненню підлягає 2 332,05 грн. -пені, а в частині стягнення 115,10 грн. пені слід відмовити, так як в цій частині розрахунок пені позивачем здійснений необґрунтовано.

Крім цього, відповідно п. 7.3. договору за прострочення терміну оплати більше ніж на 30 днів, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку в розмірі 20 % від вартості несплаченого товару.

Положенням норми ст. 549 Цивільного кодексу України називається два різновиди неустойки: штраф та пеня. Поняття "неустойка" є родовим поняттям, а поняття "штраф" і "пеня" є видовими стосовно неї поняттям.

Таким чином штраф у п. 7.3 договору розуміється як різновид неустойки.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог щодо стягнення 20% неустойки (штрафу) у розмірі 27 999,93 грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували доводи апеляційної скарги. Зокрема посилання скаржника на ту обставину, що директор ПТП МП фірми «Едельвейс» Васильків В.В. не мав повноважень укладати Договір поставки №941 від 09.04.2013р. не відповідають дійсності, так як з долученого до матеріалів справи Статуту відповідача вбачається, що Васильків В.В. був водночас єдиним засновником, єдиним учасником і директором ПТП МПФ «Едельвейс», а отже мав належні повноваження для укладення Договору.

Інші доводи апелянта спростовуються матеріалами справи, а тому судом апеляційної інстанції відхилені, як безпідставні.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2013 року у справі №914/2894/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 07.11.2013р.