Постанова № 34601078, 07.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.11.2013 р. справа №908/1710/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.О., Стойки О.В. при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явивсярозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід06.08.2013 рокуу справі№ 908/1710/13 (суддя Гончаренко С.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФРУНЗЕ - ЕЛЕКТРОД», м. Сумидо відповідачаПриватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжяпростягнення 212 606 грн. 01 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУНЗЕ - ЕЛЕКТРОД», м. Суми звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя про стягнення 212 606 грн. 01 коп., з яких: 205 401 грн. 00 коп. - основний борг, 3 915 грн. 58 коп. - пеня, 3 289 грн. 43 коп. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.13 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУНЗЕ - ЕЛЕКТРОД», м. Суми до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя про стягнення 212 606 грн. 01 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУНЗЕ - ЕЛЕКТРОД», м. Суми 85 401 грн. 00 коп. - основного боргу, 3 915 грн. 58 коп. - пені, 3 289 грн. 43 коп. - 3% річних. В частині стягнення 120 000 грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі припинено.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.13 р. змінити в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя на користь позивача 3% річних, зазначивши, що до стягнення підлягає 3% річних у розмірі 3270 грн. 33 коп. з відмовою в іншій частині цих позовних вимог в зв»язку з невірним визначенням суми основного боргу, з якої нараховувались санкції, в іншій частині рішення залишити без змін.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача до судового засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду отримано клопотання від заявника апеляційної скарги про продовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів та відкладення розгляду справи у зв»язку з участю представника відповідача в іншому судовому засіданні. Дане клопотання судом апеляційної інстанції розглянуте та відхилено в зв»язку з недоцільністю. Крім того, участь у справі приймають юридичні особи, а не фізичні і відповідач мав можливість направити до судового засідання іншого представника, явка сторін ухвалою суду про порушення апеляційного провадження від 05.09.2013 року (яка отримана особисто відповідачем ще 09.09.13р.) не була визнана обов»язковою і сторони були попереджені, що у випадку неявки їх представників, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судове засідання представник позивача не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 11.09.13р. уповноваженій особі підприємства ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 05.09.13р., своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 05.09.13р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 908/1710/13.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині помилкового задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення 3% річних в повному обсязі з прийняттям нового рішення в цій частині про часткове задоволення цих вимог, залишивши без змін рішення суду в іншій частині, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРУНЗЕ-ЕЛЕКТРОД" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Запорізький електровозоремонтний завод" (покупець) був укладений договір поставки № 120320, згідно умов якого позивач зобов»язався у 2012 році поставити замовнику товар, зазначений у специфікаціях, а відповідач - прийняти і оплатити товар на умовах договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, відповідач повинен здійснити оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі та отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату товарів.

Згідно п. 7.2.1 договору, замовник, у разі порушення строків оплати отриманого товару, сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Пунктом 10.1 цього договору сторони передбачили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині строків постачання товарів - до 31.12.2012р., а в іншій частині - до повного виконання сторонами зобов»язань за цим договором.

Позивач, на виконання умов договору, протягом травня 2012 р. - вересня 2012 р. передав відповідачу товар, що підтверджено актами прийому-передачі по договору №120320 від 10.05.2012 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки №120320 від 10.05.2012р. виконав частково, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений товар в розмірі 205 401 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача на його користь боргу за договором поставки № 120320 від 10.05.2012р. у розмірі 205 401 грн. 00 коп., 3 915 грн. 58 коп. - пені, 3 289 грн. 43 коп. - 3 % річних.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, протягом травня 2012 р. - вересня 2012 р. передав відповідачу товар, що підтверджено актами прийому-передачі по договору №120320 від 10.05.2012р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, в процесі розгляду справи відповідач, Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя, здійснив часткову оплату основного боргу за договором поставки №120320 від 10.05.2012 р., що підтверджується платіжними дорученнями №6008 від 11.07.2013р., №6009 від 11.07.2013р., №6010 від 11.07.2013р., №6633 від 30.07.2013р., №6634 від 30.07.2013р. на загальну суму 120 000 грн. 00 коп. та залишився невідшкодованим основний борг у розмірі 85 401 грн. 00 коп.

За таких підстав, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 120 000 грн. 00 коп. за договором поставки №120320 від 10.05.2012 р. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу боргу за договором поставки №120320 від 10.05.2012 р. у повному обсязі, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 85 401 грн. 00 коп.

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 3 915 грн. 58 коп. за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 12.08.2012 р. по 01.04.2013 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.1 договору сторони обумовили, що замовник, у разі порушення строків оплати отриманого товару, сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, розмір якої стягнутий судом першої інстанції в повному обсязі, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивачем невірно визначений розмір боргу, на який нараховується пеня, за видатковою накладною №626.01/330 від 15.05.2012р., проте рішення суду першої інстанції в цій частині не підлягає скасуванню, оскільки розмір стягнутої та нарахованої позивачем пені є меншим, ніж той, що є вірним, а господарський суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог без клопотання позивача в частині збільшення позовних вимог.

За таких підстав, судова колегія вважає, що рішення суду в частині стягнення суми пені у розмірі 3 915 грн. 58 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 12.08.2012 р. по 01.04.2013 р. є правильним.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з 12.08.2012 р. по 01.04.2013 р. у розмірі 3 289 грн. 43 коп.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення цієї частини позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку невірно визначений розмір боргу, на який нараховується 3% річних, за видатковою накладною №626.01/330 від 15.05.2012р. та в свою чергу і відповідачем невірно визначена кількість днів прострочення, на які нараховуються 3% річних.

За таких підстав, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з 12.08.12 р. по 01.04.13 р., підлягають частковому задоволенню та до стягнення підлягає сума 3% річних у розмірі 3 275 грн. 11 коп. з відмовою у стягненні суми 3% річних в розмірі 14 грн. 32 коп. через невірний розрахунок позивача.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних слід скасувати з прийняттям нового рішення по справі в цій частині та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають основний борг у розмірі 85 401 грн. 00 коп., пеня у розмірі 3 915 грн. 58 коп. та 3% річних у розмірі 3 275 грн. 11 коп. з віднесенням на відповідача судових витрат, понесених позивачем, за подання позову відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2013 р. у справі № 908/1710/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, але частково не відповідає нормам матеріального права України, тому підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 3% річних в повному обсязі в зв»язку з невірним розрахунком позивача, з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, із залишенням без змін рішення суду в іншій частині, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2013 р. у справі № 908/1710/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2013 р. у справі № 908/1710/13 - скасувати частково.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУНЗЕ - ЕЛЕКТРОД», м. Суми до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя про стягнення 212 606 грн. 01 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2, ЗКПО 01056273 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУНЗЕ - ЕЛЕКТРОД», 40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ЗКПО 36066802, основний борг у розмірі 85 401 грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 915 грн. 58 коп., 3% річних у розмірі 3 275 грн. 11 коп., витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 4 251 грн. 69 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 00 грн. 06 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУНЗЕ - ЕЛЕКТРОД», м. Суми до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя про стягнення 3% річних у розмірі 14 грн. 32 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2013 року у справі № 908/1710/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Зап. обл.

Довгалюк К.Г.