Ухвала суду № 34600375, 04.11.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"04" листопада 2013 р. Справа № 5019/2452/11

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши заяву Приватного підприємства "Юлія" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

до відповідача Приватного підприємства «Юлія»

про стягнення 8 473, 94 доларів США

За участю представників:

позивача: Булій Р.І. дов. № 395/03 від 27.09.13 р.

відповідача: Домецький О.І. від 21.10.13 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Юлія" заборгованості по кредитному договору № 02/188/07 від 16 лютого 2007 року у сумі 8 473 доларів США 94 цента (що еквівалентно відповідно до курсу НБУ станом на 25.10.2011 р. 67585,60 гривням), з яких 7720,11 доларів США прострочена заборгованість по кредиту, 753,83 доларів США прострочені проценти за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22 грудня 2011 року позов задоволено.

09 січня 2013 року на виконання рішення господарського суду від 22 грудня 2011 року господарським судом видано наказ № 5019/2452/11.

Приватне підприємство "Юлія" звернулось до господарського суду Рівненської області з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частиною 3 вищевказаної статті визначено, що господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу.

Cудом установлено, що до моменту подачі позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, ПАТ "Брокбізнесбанк" 30.12.10 р. вже звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняка Володимира Івановича для здійснення виконавчого напису та звернув стягнення на заставне майно (іпотечний договір від 19.02.07р.) на загальну суму 74 649, 35 гривень.

Після цього ПАТ "Брокбізнесбанк" звернувся до державної виконавчої служби з виконавчим документом (виконавчим написом) про примусове стягнення. Заборгованість, яка підлягає задоволенню за рахунок звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису, і заборгованість, яка підлягає стягненню на підставі судового рішення, випливають з одного й того ж Кредитного договору №02/188/07 від 16 лютого 2007 року.

Відповідно до ст. 33 ЗУ "Про виконавче провадження", у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Проте, Державний виконавець ВДВС Острозького районного управління юстиції, отримавши обидва виконавчі документи і судовий наказ і виконавчий напис нотаріуса про стягнення з одного й того ж боржника на користь одного й того самого кредитора по одному й тому ж самому кредитному договору, об'єднав їх у зведене виконавче провадження та виконав арифметичну операцію по складанню суми боргу, зазначеної в кожному виконавчому документі.

На думку заявника, ця обставина є підставою для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.

Водночас, відповідно до вимог п.4 ст.117 ГПК України Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 7.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів країни" підставами визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників є: якщо його видано помилково;

якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі касування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Тобто, обов'язковою умовою визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є припинення чи виконання обов'язку боржника, що у даному випадку відсутнє, оскільки ні по наказу суду ні по виконавчому напису борг не погашено.

Дії державного виконавця заявник може оскаржити в установленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.89, 117 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про визнання наказу по справі № 5019/2452/11 від 09.01.12 р. таким, що не підлягає виконанню.

Суддя Войтюк В.Р.