Рішення № 34599752, 05.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2013 р. Справа № 914/3660/13

За позовом: Приватного підприємства "Медія престиж Україна", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті", м.Львів

про: стягнення 15 347,20 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: Орищин О.А.- представник (довіреність від 12.09.2013 року);

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 05.11.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Приватне підприємство "Медія престиж Україна" (м.Київ) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Секюріті" (м.Львів) про стягнення 15 347,20 грн., з яких: 14 160,00 грн. -основна заборгованість, 1010,20 грн.-пеня, 177,00 грн.- 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором на проведення рекламних кампаній №Н12012 від 31.10.2012 р. належним чином не виконав, зокрема, не сплатив в повному обсязі сум грошових коштів за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою суду від 26.09.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.10.2013 року.

Розгляд справи відкладався, з підстав викладених в ухвалі суду від 09.10.2013р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 05.11.2013 року забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № Н12012 від 31.10.2012 р. на проведення рекламних кампаній.

У відповідності до п.11.1. договору, договір є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012р. включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Згідно п.2.1. договору, виконавець, зобов'язується протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для замовника на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а Замовник зобов'язується вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця відповідно до умов договору.

З метою проведення рекламної кампанії сторонами підписується додаток до договору, що містить строк розповсюдження реклами, її вартість, місце (місто, адреса) установки спеціальних конструкцій із зазначенням порядкових номерів по базі, кількість і розмір зарезервованих на цих спеціальних конструкціях поверхонь, тип спеціальної конструкції, відомості про наявність або відсутність освітлення на спеціальній конструкції та інші необхідні відомості (п. 2.2 даного договору).

Вартість рекламної кампанії визначається згідно п.4.1. договору та залежить від кількості заброньованих поверхонь спеціалізованих конструкцій, строку рекламної кампанії і встановлюється сторонами у додатках до договору до початку рекламної кампанії або до дати ротації реклами.

Зобов'язання замовника по оплаті послуг виконавця вважається виконаним належним чином в день надходження грошових коштів на поточний пахунок виконавця (п.4.3договору).

Згідно п. 4.2. договору, оплата здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок виконавця. Строк оплати узгоджується сторонами у додатках до договору. Для оперативності у взаєморозрахунках рахунок-фактура може виставлятися замовникові по факсимільному зв'язку або електронною поштою, з наступним наданням оригіналу.

Згідно п.4.4. договору, виконавець направляє замовникові для підписання акт прийому-передачі робіт та послуг. Замовником протягом п'яти робочих днів від дати одержання акта підписує його або направляє виконавцеві мотивовану відмову. Не підписання замовником акта протягом 15 днів без мотивованих причин відмовлення, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов'язань.

Відповідно до додатку №1 до договору від 31.10.2012 року, впродовж періоду з 01.11.2012 року - 31.12.2012 року, 01.12.2012 року - 31.12.2012 року, 01.01.2013 року - 28.02.2013 року виконавцем за дорученням замовника було проведено рекламну кампанію. Надані послуги підтверджуються актами надання послуг №047 від 30.11.2012 року, №058 від 31.12.2012 року, №006 від 31.01.2013 року та №011 від 28.02.2013 року (копії актів містяться в матеріалах справи).

Зазначені акти надання послуг в передбачений договором строк було скеровано на адресу відповідача, які ним прийнято та підписано.

На адресу замовника направлено лист із вимогою про погашення заборгованості в розмірі 15 160,00 грн. за вихідним № 1 від 26.03.2013 року з проханням погасити існуючий борг. У відповіді на даний лист відповідач визнає наявний борг та повідомляє, що неналежне виконання зобов'язань спричинене скрутним фінансовим становищем та частково погасив борг в розмірі 1000 грн.

Повторна вимога позивача від 12.08.2013 року залишилась відповідачем без відповіді.

Відповідачем 22.11.2012р., 17.01.2013р. та 01.07.2013р. було сплачено 3000 грн., що підтверджується банківськими виписками №№ 1987,2204,2559.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, протягом листопада 2012 р. - лютого 2013 р. надав відповідачу послуги, передбачені договором № Н12012 від 31.10.2012 року, а відповідач оплати за отримані послуги в повному обсязі не здійснив, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 14 160,00 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати, позивач на підставі п. 6.2.2 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 010,20 грн. пені.

У відповідності до п. 6.2.2 договору, відповідач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунками пені в сумі 1010,2 грн. та 3% річних - 177,00 грн., наданих позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати наданих послуг згідно договору № Н12012 від 31.10.2012 року. Факт наявності заборгованості відповідача належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст.48 ГПК України, витрати за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". У Законі України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26), в якому встановлюється порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо (ч.2 ст.30). При встановлені розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст.30). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання позивач був вимушений звернутись за правовою допомогою до адвоката. Таким чином, укладення з адвокатом договору про надання юридичних послуг було зумовлене неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором.

З аналізу договору №1117 про надання правової допомоги від 1.09.2013р. випливає, що надання юридичної (правової) допомоги та її об'єм безпосередньо пов'язані із даною справою і її розглядом в господарському суді.

Витрати позивача документально підтверджуються вказаним договором, довіреністю від 12.09.2013р., яка уповноважує адвоката Мицик О.В. представляти інтереси ПП „Медіа престиж Україна", копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №417, актом виконаних робіб про надання послуг від 18.09.2013р. та платіжним дорученням №614 від 20.09.2013р., яким дані послуги оплачені позивачем в повному обсязі в розмірі 2500,00грн.

Відповідно до п.6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування таких витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд, врахувавши тривалість розгляду та складність справи, вважає за необхідне обмежити розмір оплати послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи сумою 1500,00грн.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Секюріті" (79058, м.Львів, проспект Чорновола,63, ідентифікаційний код 37073247) на користь Приватного підприємства "Медіа престиж Україна" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд.7А, кімната 603, ідентифікаційний код 375535550) 14 160,00 грн. основного боргу, 1 010,20 грн. пені, 177,00 грн. - 3% річних, 1720,50 грн. судового збору, 1500,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 07.11.2013 р.

Суддя Король М.Р.