Рішення № 34599717, 31.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2013 р.Справа № 916/2219/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна"

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт"

про стягнення 14003,22 грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" про стягнення заборгованості у розмірі 14003,22грн., а саме: основного боргу у розмірі 10701грн., пені у розмірі 1663,20грн., індексу інфляції у розмірі 802,58грн. та 3% річних у розмірі 836,44грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.13р. порушено провадження у справі №916/2219/13.

12.09.13р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" надійшла заява (вх.№27266/13 від 12.09.13р.), згідно якої у зв'язку з тим, що на стадії готування даного позову до позовної заяви №721/1 від 08.08.13р. було додане платіжне доручення №1103 від 08.08.13р. про сплату судового збору у сумі 1720,50грн. помилково перераховане у Одеський апеляційний господарський суд, отже Товариством з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" було сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тому просить суд долучити до матеріалів справи платіжне доручення №1264 від 10.09.13р. про перерахування судового збору у сумі 1720,50грн. на рахунок господарського суду Одеської області, та повернути надмірно та помилково перерахований судовий збір у розмірі 1720,50грн., сплачений за платіжним дорученням №1103 від 08.08.13р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2013р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" (вх.№27266/13 від 12.09.13р.) про повернення судового збору було задоволено та повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" судовий збір у сумі 1720,50грн.

01.10.13р. від позивача надійшло клопотання(вх.№29361/13 від 01.10.13р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи довідку банку від 30.09.13р.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи довідку банку.

01.10.2013р. відповідач надав заперечення на позовну заяву (вх.ГСОО№29358/13 від 01.10.13р.), відповідно до яких проти позову заперечує у повному обсязі. В обґрунтування наданих заперечень відповідач посилається на те, що позивач у своїй позовній заяві порушуючи умови договору, проводить нарахування інфляційних та 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України не з 01.01.2011р., що встановлено п. 4.1 договору, а з 25.12.2010р. Також відповідач надав контррозрахунок інфляційних нарахувань, відповідно до якого за період з 01.01.2011р. по 08.08.2013р. на суму 10701грн. слід нарахувати інфляційне збільшення у розмірі 481,55грн. Окрім цього, відповідач посилається на те, що позивачем було пропущено встановлену ст. 258 ЦК України спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

01.10.2013р. відповідач надав заяву про застосування строків позовної давності (вх.ГСОО№29357/13), відповідно до якої зазначає, що згідно умов договору, а саме п. 4.1 розрахунок за договором проводиться протягом 10 банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, тобто не пізніше 01 січня 2011р. Проте, позовна заява вих.№721/1 датована 08.08.2013р., прохальна частина позовної заяви містить, зокрема вимогу про стягнення з відповідача 1663,20грн. пені. Однак, відповідно до вимог ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом встановлюється спеціальна позовна давність: скорочена а бо більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Таким чином, позивач, звернувшись із позовною заявою від 08.08.2013р., зокрема з вимогою стягнення з відповідача 1663,20грн. пені, пропустив встановлену ст. 258 ЦК України спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу). Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ "Транзас Україна" щодо стягнення з ВАТ "Дунайсудноремонт" пені у розмірі 1663,20грн.

За клопотанням позивача ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2013р. строк вирішення спору по справі було продовжено до 04.11.2013р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

28.10.2013р. від позивача надійшла заява(вх.№32706/13 від 28.10.13р.), відповідно до якої, ТОВ "Транзас Україна" не має можливості відрядити свого представника для участі у судовому засіданні, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем. Також, ТОВ "Транзас Україна" повідомляє про те, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, а заперечення відповідача, вважають безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Надана заява судом розглянута, залучена до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

09.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Дунайсудноремонт" (Замовник) було укладено договір №101208/П на поставку обладнання, установку та пусконалагодження, відповідно до умов якого Виконавець постачає обладнання Транзас АИС класу „В" (надалі „Обладнання"), виконує його установку та пусконаладження на м/б „Портовий -28", а Замовник зобов'язується оплатити обладнання, монтаж, установку та пусконаладження у відповідності з Додатком №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість обладнання, монтажних та пусконаладочних робіт, з урахуванням відряджувальних видатків до порту Ізмаїл, за даним договором складає - 8917,500грн. 00 коп., ПДВ -1783,50грн. 00коп. Сума даного договору складає - 10701грн. 00 коп.

Умовами п. 4.1. договору встановлено, що розрахунок за договором у сумі - 10701,00грн., з урахуванням ПДВ, проводиться протягом 10 банківських днів після підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт. Датою поставки обладнання вважається дата підписання замовником накладної на дане обладнання. Датою виконання робіт вважається дата оформлення Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що обладнання постачається протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору, не пізніше 20.12.2010р.

Відповідно до п. 10.1. договору, даний договір діє до повного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, обумовлених вище.

На виконання умов договору, позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором №101208/П від 09.12.2010р., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: видатковою накладною №РН-0000068 від 17.10.10р. на суму7101грн., довіреністю №100915 ААБ від 15.12.2010р., рахунком-фактурою №СФу-000404 від 20.12.2010р. на суму 10701грн.00коп. та актом приймання-здачі виконаних робіт №ОУу-000507 від 20.12.2010р.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо проведення оплати не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 10701грн.

08.12.2010р. від відповідача на адресу позивача надійшов лист №879, згідно якого Відкрите акціонерне товариство "Дунайсудноремонт" гарантувало оплату обладнання та робіт до кінця поточного року.

Позивач направляв на адресу відповідача листи, а саме: №57/2 від 27.01.11р., №591/2 від 08.07.11р., №1165/2 від 19.11.12р., №595/1 від 19.06.13р. з приводу погашення заборгованості.

Проте, зазначені листи були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо проведення оплати, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14003,22грн., а саме: основний борг у розмірі 10701грн., пеню у розмірі 1663,20грн., індекс інфляції у розмірі 802,58грн. та 3% річних у розмірі 836,44грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність невиконання відповідачем взятих на себе за договором №101208/П від 09.12.2010р., укладеного позивачем та відповідачем обов'язків щодо проведення оплати, існування заборгованості Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" щодо оплати, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 10701грн., є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" пені в розмірі у розмірі 1663,20грн., розрахованої за період з 01.01.2011р. по 01.01.2012р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 10701грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Пунктом 4. ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

01.10.13р. відповідач подав суду заяву(вх.№29357/13 від 01.10.13р.), згідно якої просить суд застосувати строк позовної давності до вимог заявлених позивачем щодо стягнення пені у розмірі 1663,20грн.

Згідно з ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою 20.08.13р.(позовна заява датована 08.08.2013р.), а розраховує позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1663,20грн. за період з 01.01.2011р. по 01.01.2012р.

З аналізу наведених правових положень цивільного кодексу України вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна", який звернувся до господарського суду Одеської області з даним позовом пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені у розмірі 1663,20грн., а тому до спірних правовідносин застосовуються правила Цивільного кодексу України, а саме ст.ст. 267, 258 цього Кодексу, та позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1663,20грн. за період з 01.01.2011р. по 01.01.2012р. не підлягають судом задоволенню, з врахуванням строку позовної давності, тривалість якої встановлена ст.258 Цивільного кодексу України, про застосування якої заявив відповідач у відповідності з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 802,58грн. за період з 01.01.2011р. по 31.05.2013р., обрахованого із суми заборгованості у розмірі 10701грн. та 3% річних у розмірі 836,44грн. за період з 01.01.2011р. по 08.08.2013р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 10701грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку індексу інфляції, судом встановлено, що розрахунок індексу інфляції здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано індекс інфляції та визначено розмір, а тому індекс інфляції підлягає задоволенню в сумі 476,47грн., за період з 01.01.11р. по 08.08.2013р., що обраховано із суми заборгованості у розмірі 10701грн.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" по оплаті, та перевіривши наданий розрахунок трьох процентів річних, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню 3% річних у розмірі 836,44грн. за період з 01.01.2011р. по 08.08.2013р., що обраховані із суми заборгованості у розмірі 10701грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" про стягнення з відповідача Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у розмірі 10701грн., індексу інфляції у розмірі 476,47гр., 3%річних у розмірі 836,44грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1476,08грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" (68600,Одеська область, м.Ізмаїл, вул. Артема, 1, код ЄДРПОУ 35855645; р/р 260073143401 в АБ „Південний" у м.Ізмаїл, МФО 328890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" (54002, м. Миколаїв, вул. Лєскова, 3-а; код ЄДРПОУ 19285560, р/р 26009962501513 у ПАТ"ПУМБ" у м.Донецьк, МФО 334851) основний борг у розмірі 10701(десять тисяч сімсот одну)грн., індекс інфляції у розмірі 476(чотириста сімдесят шість)грн.47коп., 3%річних у розмірі 836(вісімсот тридцять шість)грн.44коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1476(одну тисячу чотириста сімдесят шість)грн.08коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.11.2013р.

Суддя Гут С.Ф.