Рішення № 34599228, 22.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"22" жовтня 2013 р. Справа № 911/3580/13

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко", м. Київдо Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Калита", смт Калита, Броварський районпро стягнення 265062,99 грн.за участю представників:

позивача:Давидович В.М. - дов. від 24.01.2013р. № 5відповідача:Артеменко Я.М. - дов. від 13.09.2013р. суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Калита" (далі - відповідач) про стягнення 265062,99 грн., з яких 249558,28 грн. основний борг, 133,57 грн. інфляційні втрати, 2724,56 грн. 3% річних та 12646,58 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 18.08.2011р. № 122 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що обов'язок зі здійснення розрахунку за поставлений по переліченим в позовній заяві видатковим накладним товар у відповідача не виник, оскільки, як вважає останній, постачання товару здійснювалось позивачем не за договором поставки від 18.08.2011р. № 122, позаяк в накладних відсутні посилання на цей договір, а тому його положення щодо строків здійснення оплати не поширюються на дані правовідносини, а вимоги в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України щодо сплати коштів за поставлений товар від позивача не надходило та рахунки для оплати не виставлялись. Крім того, на думку відповідача, договір поставки від 18.08.2011р. № 12, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, є неукладеним, оскільки він не містить такої істотної умови як предмету договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 18.08.2011р. № 122 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язується поставити і передати у власність відповідачу - покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, обладнання (далі - товар) згідно видаткових накладних (передача за якими товару покупцю підтверджується довіреностями від останнього), які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 1.3 договору в видаткових накладних може не зазначатися, як підстава відпуску товару даний договір, але якщо поставка товару відбулася в період його дії - до неї застосовуються умови цього договору. При отриманні товару відповідні видаткові накладні підлягають підписанню представником покупця, печатка не є обов'язковим реквізитом видаткової накладної, а тому може бути відсутня.

Кількість та асортимент товару передбачається в видаткових накладних на кожну окрему поставку (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, які вказуються в рахунках та видаткових накладних на кожну окрему поставку.

Згідно п. 5.2 договору порядок оплати: 100% суми кожної поставки сплачується по факту поставки, в термін 14 календарних днів після переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р. Якщо сторони після спливу терміну дії договору продовжують співпрацювати в сфері, визначеній розділом 1 цього Договору, та не заявляють про зміну або припинення умов договору, вважається, що даний договір пролонгується на один рік без укладання окремої письмової угоди про таке (п. 6.1, 6.2 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковим накладним від 14.02.2013р. № 748 на суму 54360,00 грн., від 06.03.2013р. № 1114 на суму 49737,21 грн., від 06.03.2013р. № 1146 на суму 20000,00 грн., від 04.04.2013р. № 1769 на суму 48924,00 грн., від 04.04.2013р. № 1771 на суму 5000,00 грн., від 04.04.2013р. № 1772 на суму 2760,00 грн., від 07.05.2013р. № 2462 на суму 2760,00 грн., від 07.05.2013р. № 2463 на суму 54360,00 грн., від 03.06.2013р. № 3045 на суму 54480,00 грн. та від 03.06.2013р. № 30,47 на суму 4388,28 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 296769,49 грн., а відповідач на підставі довіреностей від 14.02.2013р. № 12 ААГ № 553606, від 05.03.2013р. № 12 ААГ № 553651, від 02.04.2013р. № 12 ААГ № 553718, від 07.05.2013р. № 12 ААГ № 553787, від 03.06.2013р. № 12 ААГ № 553838 вказаний товар отримав. Зазначені накладні підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача.

Враховуючи, що відповідач за поставлений по переліченим видатковим накладним товар в повному обсязі не розрахувався, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 19.07.2013р. № 65, якою вимагав від відповідача сплатити наявну заборгованість у розмірі 249558,28 грн. Вказана кореспонденція отримана відповідачем 24.07.2013р., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про її отримання, який міститься на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 19.07.2013р. № 0315109987140, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказану вимогу та свої договірні зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар по вище переліченим видатковим накладними не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі заявленої до стягнення суми 249558,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 249558,28 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 249558,28 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за прострочення зі сплати 133570,00 грн. за період прострочення з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. складають 133,57 грн., 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 01.03.2013р. по 11.09.2013р. складають 2724,56 грн.

Здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги позивача про стягнення 133,57 грн. інфляційних втрат та 2724,56 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення терміну розрахунків пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення, за кожен день затримки від суми заборгованості, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 01.03.2013р. по 11.09.2013р. складає 12646,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення 12646,58 грн. пені підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 249558,28 грн. основного боргу, 133,57 грн. інфляційних втрат, 2724,56 грн. 3% річних та 12646,58 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог, які зводяться до того, що обов'язок зі здійснення розрахунку за поставлений по переліченим в позовній заяві видатковим накладним товар у відповідача не виник, оскільки, як вважає останній, постачання товару здійснювалось позивачем не за договором поставки від 18.08.2011р. № 122, позаяк в накладних відсутні посилання на цей договір, а тому його положення щодо строків здійснення оплати не поширюються на дані правовідносини, а вимоги в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України щодо сплати коштів за поставлений товар від позивача не надходило та рахунки для оплати не виставлялись та, крім того, договір поставки від 18.08.2011р. № 12, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, є неукладеним, оскільки він не містить такої істотної умови як предмету договору, суд зазначає наступне.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Суд дослідив умови договору поставки від 18.08.2011р. № 122 та встановив, що він підписаний повноважними представниками сторін за договором, їх підписи завірені печатками підприємств, також зазначений договір містить всі істотні умови, які є необхідні, для договору поставки, зокрема, предмет договору (розділ 1 договору), ціну (розділ 4 договору), умови щодо передачі та прийняття товару, який є предметом договору (розділ 3 договору), порядок та строк розрахунку за поставлений товар, строк дії договору, а тому він є укладеним. Таким чином, твердження відповідача про те, що договір поставки від 18.08.2011р. № 122 є неукладеним спростовуються вищезазначеним та матеріалами справи.

Суд також встановив, що за видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи та перелічені в позові, позивачем поставлявся відповідачу товар, який був визначений договором поставки від 18.08.2011р. № 122 в період його дії.

Крім того, в матеріалах справи є акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за договором поставки від 18.08.2011р. № 122, який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств, в якому відображені поставки товару за вказаним договором по переліченим в позові накладним та перерахунок грошових коштів за поставлений товар по договору за вказаними видатковими накладними, таким чином заперечення відповідача щодо постачання товару по видатковим накладним, переліченим в позові, не за договором поставки від 18.08.2011р. № 122 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Також суд зазначає, що положеннями п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши умови договору поставки від 18.08.2011р. № 122, укладеного між сторонами у справі, судом встановлено в п. 5.2 договору сторони погодили порядок оплати за поставлений товар, а саме, 100% суми кожної поставки сплачується по факту поставки, в термін 14 календарних днів після переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної.

Таким чином, враховуючи зазначене, а також те, що постачання товару по переліченим в позові накладним, та які містяться в матеріалах справи, здійснювалось за зазначеним договором поставки від 18.08.2011р. № 122, то обов'язок щодо здійснення розрахунків за поставлений товар по вказаним накладним виникає у відповідача відповідно до п. 5.2 даного договору, в термін 14 календарних днів після переходу права власності на товар.

Крім того сторони укладаючи договір у п 1.3 договору визначили, що в видаткових накладних може не зазначатися, як підстава відпуску товару даний договір, але якщо поставка товару відбулася в період його дії - до неї застосовуються умови цього договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача проти позовних вимог не приймаються судом до уваги при вирішення спору з огляду на їх безпідставність те недоведеність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача, оскільки спір виник в наслідок його неправильних дій. Доказів протилежного останній суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Калита" (07420, Київська обл., Броварський р-н, смт Калита, вул. Червоноармійська, 14, ідентифікаційний код 00857290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 25 А літера А, ідентифікаційний код 37686849) 249558 (двісті сорок дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 28 коп. основного боргу, 133 (сто тридцять три) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 56 коп. 3% річних, 12646 (дванадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 58 коп. пені, 5301 (п'ять тисяч триста одну) грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 31.10.2013р.