Рішення № 34599064, 31.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. Справа № 911/3700/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора Київської області,

01601, м. Київ - 601, б-р Лесі Українки, 27/2

в інтересах держави, в особі:

1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області,

01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26

2) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",

08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ",

08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 6

про стягнення 58 498,69 грн., розірвання договору та звільнення приміщення

за участю представників:

прокурора - Сказко Р.І. (посвідчення від 16.07.2013 № 018489);

позивача 1- Макоцьоба Ю.А. (довіреність від 15.08.2013 № 84);

позивача 2- Гостищева Н.В. (довіреність від 29.08.2013 № 35-30-28);

відповідача - Бабін В.С. (довіреність від 27.05.2013).

Обставини справи:

Заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - позивач 1) та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" (далі - відповідач) про стягнення 28 960,22 грн., розірвання договору та звільнення приміщення.

Позов подано прокурором на підставі статті 121 Конституції України, статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", статті 2 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з порушенням економічних інтересів держави, яке полягає у тому, що невиконання відповідачем умов договору, призвело до порушення встановленого порядку використання державного майна, внаслідок чого, державним бюджетом не отримано орендну плату за користування спірним майном.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на несплату відповідачем орендної плати за користування нерухомим майном, що належить до державної власності, на третьому поверсі терміналу «D»: біля колони № 3 площею 23,2 м2 у період з 01.07.2013 по 07.08.2013, біля колони № 7 площею 23,2 м2 у період з 07.08.2013 по даний час, біля ескалатора між 5 та 6 виходами на посадку площею 33,5 м2 у період з 01.07.2013 по 05.08.2013 та з 20.08.2013 по даний час, у період з 05.08.2013 по 20.08.2013., у зв'язку з чим, за відповідачем утворився борг в розмірі 28 960,22 грн. орендної плати, крім того, невиконання умов договору від 25.06.2013 № 02.2.2-14.24-5 призвело до порушення встановленого законом порядку використання державного майна, внаслідок чого завдано істотної шкоди позивачам, що є підставою для розірвання договору від 25.06.2013 № 02.2.2-14.24-5, укладеного між позивачем 2 і відповідачем та звільнення спірних приміщень відповідачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21596 від 14.10.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечений повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

У судовому засіданні 17.10.2013 оголошувалась перерва на 31.10.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21655 від 15.10.2013) позивачем 2 подано пояснення та докази стосовно того, що у відповідача перед позивачем 2 відсутня заборгованість за договором від 25.06.2013 № 02.2.2-14.24-5.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22508 від 29.10.2013) позивачем 2 подано пояснення про те, що позовні вимоги прокурора не випливають із суті господарського зобов'язання, яке виникло між позивачем 2 та відповідачем на підставі договору від 25.06.2013 № 02.2.2-14.24-5.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22715 від 31.10.2013) прокурором подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої заявлено до стягнення 58 498,69 грн. орендної плати.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.

За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні позовні вимоги про стягнення 58 498,69 грн. орендної плати, розірвання договору та звільнення приміщення.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22716 від 31.10.2013) позивачем 1 подано пояснення, в яких позов прокурора підтримується у повному обсязі.

У судовому засіданні 31.10.2013 прокурор підтримав позов у повному обсязі, представниками позивачів підтримано позиції, що викладені у письмових поясненнях, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 31.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора, представників позивача 1, позивача 2 та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Державним підприємством "Міжнарожний аеропорт "Бориспіль" (далі - аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" (далі - підприємство) укладено договір про надання послуг з використання інфраструктури від 25.06.2013 № 02.2.2-14.24-5 (далі - Договір) відповідно до умов якого з метою покращення обслуговування пасажирів в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», аеропорт надає підприємству послуги з використання інфраструктури Пасажирського терміналу «D» для забезпечення пасажирів продуктами харчування, а саме: послуги із створення умов для функціонування на 3-му поверсі Пасажирського терміналу «D» рухомих торгових точок (далі - пересувні возики) з реалізації продукції, а підприємство оплачує отримані послуги (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.3. Договору, для надання послуг підприємство самостійно отримує дозволи на переміщення пересувних возиків з продукцією в Київській митниці Міндоходів та ОКПП «Київ».

На виконання пункту 1.3. Договору, Міністерством доходів і зборів України спільно із Адміністрацією Державної прикордонної служби України відповідачу надано рішення про можливість розміщення підприємства в пункті пропуску через державний кордон України від 05.07.2013 № 15/233-15/13, про що вказано в листі Київської митниці Міндоходів від 31.07.2013 (копія в матеріалах справи).

Згідно з пунктом 2.1.1. Договору, підприємство зобов'язане погодити з аеропортом дизайн пересувних возиків, їх кількість, маршрут руху та зразки спецодягу персоналу.

На виконання пункту 2.1.1. Договору, аеропортом погоджено «План схему руху пересувних точок харчування, а саме: 3 поверх, Термінал «D» ДП МА «Бориспіль» (копія залучена до матеріалів справи).

Крім того, відповідно до пункту 2.3.2. Договору, на запит підприємства аеропорт надає йому тимчасовий доступ до електричних мереж аеропорту, а згідно з пунктом 2.1.10. Договору, підприємство здійснює відшкодування витрат за спожиту електроенергію за тарифами електропостачальної організації.

Згідно з пунктом 7.1. Договору, він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013.

На виконання умов Договору, позивач 2 надав відповідачу послуги, що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг), що погоджені сторонами, (копії залучені до матеріалів справи). Надання вказаних послуг та їх прийняття сторонами не заперечується.

Станом на дату подання позову, заборгованості відповідача перед позивачем 2 за Договором з оплати вартості послуг з використання інфраструктури та з відшкодування вартості спожитої електроенергії не існувало, відповідач вказані грошові зобов'язання за Договором виконував належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківською довідкою від 11.10.2013 № 040-18/123 та платіжними дорученнями, про суми, що перераховані відповідачем на рахунок позивача 2 за Договором (залучено до матеріалів справи). Факт відсутності заборгованості з грошових зобов'язань, що визначені умовами Договору, позивач 2 підтверджує, зокрема, довідкою від 11.10.2013 № 01-22-1514, що надана суду, прокурором та позивачем 1 не заперечується.

Суть позову полягає у тому, що відповідачем систематично не виконуються зобов'язання за Договором в частині розміщення рухомих торгових точок, не дотримується маршрут їх руху, що погоджений сторонами, вони не переміщуються, а постійно знаходяться в окремо визначених місцях, що прокурор підтверджує актами підключення до електричної мережі, поясненнями співробітника позивача 2 та листуванням з Київською митницею Міндоходів України.

Вказане, на думку прокурора, свідчить, що фактично, відповідач використовує нерухоме майно, що належить до державної власності (приміщення на третьому поверсі пасажирського терміналу «D») на умовах оренди, за відсутності законних підстав (не укладено договору оренди державного майна між позивачем 1 та відповідачем, між позивачем 2 (балансоутримувачем) та відповідачем не підписано акти приймання-передачі спірної державної власності) та не сплачуючи орендні платежі до Державного бюджету України.

Відтак, у позові заявлено про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 58 498,69 грн. на користь Державного бюджету України в особі позивача 1; розірвання Договору та зобов'язання відповідача звільнити спірне приміщення.

Розрахунок позовної вимоги про стягнення 58 498,69 грн. орендної плати прокурором здійснено відповідно до інформації позивача 1 від 30.10.2013 за результатами розрахунків вартості оренди нерухомого майна, а саме: приміщень 3 поверху терміналу «D» ДП «МА «Бориспіль» площею 23,2 кв.м., площею 23,2 кв.м., площею 33,5 кв.м. та площею 31,3 кв.м., проведених згідно Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, на підставі звіту про оцінку державного майна, проведеного ТОВ «Бізнеспартнери», станом на 30.08.2013 за час використання державного майна відповідачем.

За результатами розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 58 498,69 грн. на користь Державного бюджету України в особі позивача 1, суд дійшов таких висновків.

Згідно з пунктом 4.2. Статуту позивача 2 (копія залучена до матеріалів справи), його майно є державною власністю і належить йому на праві господарського відання.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статті 287 Цивільного кодексу України, орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

У розумінні Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (стаття 2 вказаного Закону), а згідно зі статтею 3 даного Закону, відносини щодо оренди державного майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди, а відповідно до частини 3 статті 19 даного Закону, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна», встановлено, що, у разі, коли орендодавцем є Фонд державного майна України чи його регіональне відділення, орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Зважаючи на вказане, розмір орендної плати та порядок її сплати підлягає погодженню сторонами у договорі, відтак, зазначене прокурором фактичне використання відповідачем нерухомого майна, що належить до державної власності на умовах оренди за відсутності законних підстав, внаслідок чого інтересам держави завдано істотної шкоди, не являється підставою для стягнення орендної плати.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; до способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 3 статті 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України, кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Згідно з частиною 3 статті 147 Господарського кодексу України, збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З огляду на те, що стягнення орендної плати, за відсутності договору оренди, безпідставне, орендна плата та майнова шкода різні за своєю правовою природою, а відшкодування майнової шкоди, про що заявлено у позові, не відповідає обраному способу захисту права, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України в особі позивача 1 орендної плати у розмірі 58 498,69 грн., задоволенню не підлягає.

За результатами розгляду позовної вимоги про розірвання Договору, укладеного між Державним підприємством "Міжнарожний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" про надання послуг з використання інфраструктури від 25.06.2013 № 02.2.2-14.24-5, суд дійшов таких висновків.

Матеріально-правовою підставою вказаної позовної вимоги прокурором визначено те, що невиконання умов Договору відповідачем призвело до порушення встановленого Законом порядку використання державного майна, внаслідок чого інтересам держави в особі позивача 1 та позивача 2 завдано істотної шкоди, в тому числі, у зв'язку з несплатою визначеної законом орендної плати, що відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання Договору.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним порушенням Договору, прокурор визначає порушення відповідачем пункту 2.1.1. Договору, відповідно до якого відповідач зобов'язаний погодити з позивачем 2 дизайн пересувних возиків, їх кількість та маршрут руху.

На виконання вказаної умови Договору, позивачем 2 погоджено план-схему розміщення рухомих торгових точок відповідача із зазначенням стрілками маршруту руху пересувних возиків на третьому поверсі пасажирського терміналу «D» (копію додано до матеріалів справи).

Позовну вимогу обґрунтовано тим, що відповідачем систематично не виконуються зобов'язання за Договором в частині розміщення рухомих торгових точок, не дотримується маршрут їх руху, що погоджений сторонами, вони не переміщуються, а постійно знаходяться в окремо визначених місцях, що прокурор підтверджує актами підключення до електричної мережі, поясненнями співробітника позивача 2 та листуванням з Київською митницею Міндоходів України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 907 Цивільного кодексу України, визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

З огляду на вказані норми чинного законодавства, що визначають правову природу договору про надання послуг та умови Договору, з урахуванням того, що частиною 2 статтею 651 Цивільного кодексу України, встановлено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, суд дійшов висновків, що прокурором не доведено факт істотного порушення умов Договору, зважаючи на таке.

Предметом Договору є надання послуг за плату, послуги надані та оплачені в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, зважаючи на умови пункту 3.1. Договору, про те, що ціна послуг складає 14% протягом перших трьох місяців дії Договору, а в подальшому 20 % від чистого доходу, отриманого відповідачем від здійснення діяльності згідно з умовами Договору, що визначається на підставі Довідки про отриманий чистий дохід за звітний місяць, відповідач, на виконання пункту 3.2. Договору, надавав позивачу 2 відповідні Довідки про отриманий чистий дохід та Періодичні звіти, видані кожним касовим апаратом.

На виконання пункту 1.3. Договору, відповідачем отримано рішення Міністерства доходів і зборів України спільно із Адміністрацією Державної прикордонної служби України про можливість розміщення підприємства в пункті пропуску через державний кордон України від 05.07.2013 № 15/233-15/13, про що вказано в листі Київської митниці Міндоходів від 31.07.2013 (копія в матеріалах справи).

На виконання пункту 2.1.1. Договору, відповідачем отримано погоджений «План схему руху пересувних точок харчування, а саме: 3 поверх, Термінал «D» ДП МА «Бориспіль» (копія залучена до матеріалів справи).

З огляду на матеріали справи, «План схема руху пересувних точок харчування, а саме: 3 поверх, Термінал «D» ДП МА «Бориспіль» у редакції, що погоджена, не являється невід'ємною частиною Договору.

Крім того, відповідно до вказаного Плану схеми, погоджено тільки напрямки та межі руху, умовами Договору не встановлено будь-якого графіку переміщення торгових точок, а саме: періодичність переміщення, проміжки часу для переміщення, відстані, на які мають переміщатись торгові точки. Протилежного матеріали справи не містять.

Також, судом враховано, що рухомі торгові точки відповідача, з огляду на надані позивачем 2 в матеріали справи копії їх зображень, пристосовані до пересування.

До того ж, факт переміщення торгових точок відповідача підтверджується змістом позовної заяви прокурора, в якій вказані періоди перебування рухомих торгових точок у різних місцях 3 поверху терміналу "D" аеропорту.

Відповідно до пункту 2.3.2. Договору, на запит підприємства аеропорт надає йому тимчасовий доступ до електричних мереж аеропорту, а згідно з пунктом 2.1.10. Договору, підприємство здійснює відшкодування витрат за спожиту електроенергію за тарифами електропостачальної організації.

Відповідачем у повному обсязі відшкодовано позивачу 2 вартість спожитої електроенергії.

Крім того, умови пункту 2.3.2. Договору спростовують надані прокурором акти підключення до електричної мережі як докази того, що рухомі торгові точки не переміщуються, а постійно знаходяться в окремо визначених місцях, оскільки вказане визначено умовами Договору та відповідає особливостям діяльності відповідача.

Листування з Київською митницею Міндоходів України, що надане прокурором на підтвердження того, що торгові точки відповідача не переміщуються, не спростовують висновки суду про те, що періодичність переміщення торгових точок не визначена умовами Договору, відтак, не може бути розцінена як порушення відповідачем його умов та підстава для дострокового розірвання Договору.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає наявності істотного порушення відповідачем умов договору в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, тобто, що внаслідок завданої діями відповідача шкоди друга сторона Договору значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, зокрема, такого порушення, яке може стати підставою для дострокового розірвання Договору.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивачем 1 надано суду письмові пояснення (вх..№ 31.10.2013 № 22716), в яких, на підтримку позову, викладено позицію про те, Договір про надання послуг з використання інфраструктури, що укладений між позивачем 2 та відповідачем, фактично містить ознаки договору оренди.

З огляду на матеріали справи та вимоги чинного законодавства, судом оцінено вказані твердження позивача 1 наступним чином.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відтак, якщо позиція позивача 1 полягає у тому, що спірний Договір містить ознаки договору оренди, то до нього мають бути застосовані правила, що регулюють відносини оренди державного майна, підлягає встановленню факт вчинення спірного правочину та, можлива, недійсність, отже, вимога про дострокове розірвання Договору у зв'язку з порушенням відповідачем його умов, за таких підстав, не є належним способом захисту порушеного права.

Крім того, судом враховано, що у матеріалах справи міститься лист позивача 2 від 19.06.2013 № 02-22-917 з Схемою руху пересувних точок харчування, у додатку, яким позивач 2 попередньо погоджує з позивачем 1 питання укладання спірного Договору та відповідь на вказаний лист від 21.06.2013 № 13-14-2955, відповідно до якої позивач 1 не заперечує проти укладання спірного Договору.

Інших підстав для дострокового розірвання Договору, що встановлені договором або законом, у позові не зазначено.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання Договору, укладеного між Державним підприємством "Міжнарожний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" про надання послуг з використання інфраструктури від 25.06.2013 № 02.2.2-14.24-5.

За результатами розгляду позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити приміщення третього поверху терміналу «D» аеропорту «Бориспіль» біля колони № 3 площею 23.2 м.кв., біля колони № 7 площею 23,2 м.кв., біля ескалатора між 5 та 6 виходами на посадку площею 33,5 м.кв., навпроти 8 виходу на посадку площею 31,2 м.кв., розміщених за адресою: 08307, Київська область, м. Бориспіль-7, аеропорт «Бориспіль», суд дійшов таких висновків.

Вказана позовна вимога ґрунтується на статтях 386, 387 Цивільного кодексу України, відповідно до яких власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення дій для запобігання такому порушенню, зокрема шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на висновки суду, що викладені вище, стосовно відсутності підстав для розірвання Договору, перебування рухомих торгових точок відповідача у приміщеннях позивача 2, що погоджені у «Плані схемі руху пересувних точок харчування, а саме: 3 поверх, Термінал «D» ДП МА «Бориспіль» здійснюється на правовій підставі - на підставі дійсного, на момент винесення рішення, Договору, доказів порушення відповідачем вказаного Плану схеми, матеріали справи не містять та не заявлені як підстави позову.

Інших обставин щодо заволодіння відповідачем спірного майна, ніж розглянуті судом вище, прокурором та позивачами не зазначено.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження матеріалів справи та враховуючи підставу даної позовної вимоги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вказаного, за результатами встановлення всіх обставин справи, дослідження доказів, що надані учасниками судового процесу, аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Зважаючи на правову позицію Пленуму Вищого господарського суду України, що викладено у пункті 4.6. постанови „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, судом враховано, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд, у разі повної або часткової відмови в позові, стягує судовий збір в доход державного бюджету України з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Враховуючи, що позивачі не звільнені від сплати судового збору згідно зі статтею 5 Закону України „Про судовий збір", витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивачів.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19028107) до державного бюджету 2 007 (дві тисячі сім) грн. 25 коп. судового збору.

3. Стягнути з Державного підприємства "Міжнарожний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37250616) до державного бюджету 2 007 (дві тисячі сім) грн. 25 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.11.2013.

Суддя С.О. Саванчук