Постанова № 34598962, 06.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 903/461/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Гончарука П.А.(доповідача),

суддів Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства Агрофірма «Луга - Нова» приватного підприємства «Універсам» на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18 липня 2013 року у справі № 903/461/13 за позовом приватного підприємства «Будівельно - транспортні роботи - С» до дочірнього підприємства Агрофірма «Луга - Нова» про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2013 року приватне підприємство «Будівельно - транспортні роботи - С» звернулося до господарського суду Волинської області з позовною заявою до дочірнього підприємства Агрофірма «Луга - Нова» про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 62 654, 21 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27 травня 2013 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 липня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 52 681, 72 грн. - заборгованості та 1 445, 22 грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі дочірнє підприємство Агрофірма «Луга - Нова» приватного підприємства «Універсам», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення в частині стягнення заборгованості в сумі 47 488, 52 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, приватним підприємством «Будівельно - транспортні роботи - С» на підставі видаткових накладних у період з 16 січня 2009 року по 26 квітня 2010 року поставлено дочірньому підприємству «Агрофірма «Луга - Нова» бетон та щебінь на загальну суму 447 133, 25 грн.

Згідно платіжних доручень дочірнє підприємство «Агрофірма «Луга - Нова» здійснило оплату поставленого товару частково у сумі 384 479, 04 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що дочірнім підприємством «Агрофірма «Луга - Нова», заборгованість у сумі 62 654, 21 грн. не погашена, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Беручи до уваги положення ст.692 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 222 Господарського кодексу України, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач згідно видаткової накладної від 26 квітня 2010 року №РП-0000044 отримав товар на загальну суму 52 681, 73 грн., але його оплату не довів, а отже позов в частині стягнення 52 681, 72 грн., є обгрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Крім того, зважаючи на положення ст.ст. 256, 261, ч. 3, 4 ст. 267, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, судом першої інстанції відмовлено у стягненні 9 972, 49 грн. та застосовано до даної вимоги позовну давність, оскільки оплата товару має бути проведена одночасно з передачею товару, станом на 25 квітня 2013 року (подання позову) позовна давність за вимогами про сплату боргу за товар, поставлений у 2009 році, спливла.

З таким рішенням місцевого суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Проте, з такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна з таких підстав.

Сторонами у судовому процесі, в силу ст. 21 Господарського процесуального кодексу України - позивачами і відповідачами - можуть бути, зокрема, юридичні особи, поняття яких визначено ст. 80 Цивільного кодексу України.

Юридична особа повинна мати своє найменування, яке, зокрема, вноситься до єдиного державного реєстру. (ст.ст. 89, 90 Цивільного кодексу України).

Юридична особа, відповідно до ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України вважається створеною з дня її державної реєстрації і з цього часу набуває цивільної правоздатності та цивільної дієздатності.

Вказані норми матеріального і процесуального права попередніми судовими інстанціями не враховані.

Відповідачем у даній справі зазначено Дочірнє підприємство «Агрофірма Луга - Нова», і прийнятими судовими рішеннями з нього стягнуті певні кошти.

Проте попередні судові інстанції не з'ясували чи є відповідач особою, яка може бути стороною у судовому процесі, чи має вона цивільну правоздатність та цивільну дієздатність, а доводи скаржника щодо відсутності відомостей про дану особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців залишені судами поза увагою.

Між тим, з'ясування вказаних обставин має істотне значення для вирішення спору та впливає на правильність застосування норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, нормами матеріального та процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства Агрофірма «Луга - Нова» приватного підприємства «Універсам» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 27 травня 2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18 липня 2013 року у справі № 903/461/13 - скасувати і передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий П.А. Гончарук

Судді І.Д. Кондратова

Л.В. Стратієнко