Рішення № 34597981, 06.11.2013, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/1390/13-ц

Провадження № 2/0274/355/13

РІШЕННЯ

Іменем України

06.11.2013

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Хуторної І.Ю.,

з участю секретаря Соломянюк Л.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердичеві цивільну справу за ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстраційна служба Бердичівського міськрайонного управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі продажу, скасування реєстрації права власності, витребування майна, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року ОСОБА_4 пред'явила в суді позов до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 4 лютого2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та визнання нечинною державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2. В подальшому, до початку розгляду справи по суті, позивачка уточнила позовні вимоги (а.с. 82-83), просить визнати недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 4 лютого2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, шляхом виключення запису із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 квартиру № АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру № АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 23.05.2013 року, занесеною до журналу судового засідання до участі в справі в якості третьої особи залучено реєстраційну службу Бердичівського міськрайонного управління юстиції.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29 грудня 2012 року вона купила у ОСОБА_9, що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від імені власника квартири ОСОБА_6, за 108 350,00 грн. двокімнатну квартиру АДРЕСА_1

Договір купівлі-продажу квартири був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_10

25.02.2013 року, звернувшись у реєстраційну службу Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області із заявою про державну реєстрацію прав вона отримала рішення про відмову в державній реєстрації прав на вищевказану квартиру, оскільки заявлене право на квартиру вже зареєстроване за іншою особою.

Їй стало відомо, що 04.02.2013 р. приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчив договір купівлі-продажу вищевказаної квартири між продавцем ОСОБА_6. і покупцем ОСОБА_2

Передача їй квартири відбулася в день підписання договору шляхом передачі їй ключів і документів на квартиру, державна реєстрація правочину відбулась 29.12.2012р., (номер правочину 54365668 від 29.12.2012р.). Реєстрацію права власності вона не змогла провести в 2012р., оскільки органи БТІ в кінці грудня 2012р. не працювали, а державна реєстраційна служба почала роботу з 01.01.2013.

Відповідно до ст. 4 договору купівлі-продажу квартири від 29.12.2012р. право власності у покупця виникає з моменту передачі квартири, державної реєстрації договору та прав власності відповідно до вимог чинного законодавства України.

Посилається позивач в позові не положення ст. ст. 16 ст. 203, ст. 215, 234, 236, 316, 317, 321, 328, 334, 388, 399 Цивільного кодексу України.

У судове засідання позивач не з'явилася.

Представник позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_5 в судові засідання не з'являвся, про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що вона купила квартиру у ОСОБА_6 за 25 тисяч доларів. ОСОБА_6 проживав в тій квартирі ще в лютому 2013 році. Вони дали гроші ОСОБА_11, яка в подальшому мала купувати житло для ОСОБА_6. ОСОБА_6 купили іншу квартиру на АДРЕСА_2. Ріелтори, які допомагали оформляти житло їй повідомили, що всі документи на квартиру в належному стані. Тією квартирою вона користується.

Представник відповідачки підтримав позицію відповідачки ОСОБА_2 В судових дебатах звернув увагу, що ОСОБА_4 не набула права власності на квартиру, оскільки не зареєструвала своє право у відповідних органах, а відтак, вона не має права звертатись до суду з таким позовом.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він укладав договір купівлі продажу квартири з ОСОБА_12 в лютому 2013 року, який посвідчував нотаріус ОСОБА_7. Ніякого договору з ОСОБА_4 він не укладав. Надану раніше довіреність ОСОБА_5 він відкликав. Він не відновлював документи на квартиру.

Треті особи без самостійних вимог приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та представник реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Судом встановлені наступні факти на відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29 грудня 2012 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу між нею та ОСОБА_6 в інтересах якого діяв на підстави чинної нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_5 придбала за 108 350,00 грн. двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 3-8, 117, 118)

Даний договір купівлі-продажу квартири 29.12.2012 року був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстровано в державному реєстрі правочинів № 5436568 ( а.с. 8).

Відтак, відповідно до положень ч.1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України даний договір є укладеним, оскільки нотаріусом проведено державну реєстрацію правочину.

04 лютого 2013 року між ОСОБА_6 в інтересах якого діяла згідно довіреності ОСОБА_14 та ОСОБА_15 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Договір посвідчено приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано право власної на вказану квартиру за ОСОБА_15 ( а.с. 51, 52).

Документами на підставі яких ОСОБА_6 підтвердив своє право власності на квартиру, укладаючи договір купівлі продажу квартири 04 лютого 2013 року стали дублікат свідоцтва про право на спадщину від 10.12.2012 року та дублікат свідоцтва про право власності на житло від 02 березня 2000 року, видані в січні 2013 року ( а.с. 53-56).

Оригінали правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 знаходяться у нотаріуса ОСОБА_13 ( а.с. 112-116).

Представником позивача для огляду у судовому засіданні представлено переданий ОСОБА_6 ОСОБА_4 робочий проект на проведення автономного опалення в квартирі.

Згідно п.п. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений від 04 лютого 2013 року між ОСОБА_6 в інтересах якого діяла згідно довіреності ОСОБА_14 та ОСОБА_2 є оспорюваним правочином і право оспорювати договір належить позивачці, яка дану квартиру придбала ще 29.12.2012 року.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Зважаючи, що із власності ОСОБА_6 квартира вибула на підставі договору купівлі продажу квартири 29 грудня 2012 року, він не мав права відчужувати квартиру вдруге ОСОБА_2, а відтак договір купівлі продажу укладений 04 лютого 2013 року між ОСОБА_6, в інтересах якого діяла згідно довіреності ОСОБА_14 та ОСОБА_12 підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_16 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 26 названого Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з пп. 10 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Рішення суду про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним не є таким рішенням і без зазначення у рішенні суду про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру не можна вважати таким, що відбувся реальний захист права власності позивачки.

Таким чином вимога про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 шляхом виключення запису із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про витребування квартири у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9 реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 ч.1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки договір купівлі продажу спірної квартири від 04.02.2013 року визнається недійсним, скасовується державна реєстрація права власності на квартиру, - право власності позивача підлягає захисту шляхом задоволення віндикаційного позову на підставі ст.. 388 ЦК України, про витребування квартири АДРЕСА_1 у ОСОБА_2, так як спірна квартира перебуває у володінні останньої.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на спірну квартиру суд відмовляє, оскільки порушені права ОСОБА_17 підлягають захисту в повному обсязі шляхом визнання недійсним договору купівлі продажу, скасування державної реєстрації права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння. ОСОБА_4 не позбавлена можливості зареєструвати своє право власності на квартиру на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 29.12.2012 року.

Суд відмовляє також в задоволенні позову до ОСОБА_5, оскільки до останнього не заявлено позовних вимог, він не є учасником оспорюваного правочину, з підстав позову не вбачається, що ОСОБА_5 порушив права позивачки.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, витрати позивачки по сплаті судового збору в розмірі 1427, 9 грн. підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в рівних частках з кожного, по 713, 95 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 4 лютого2013 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 шляхом виключення запису із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні позову до ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору по 713, 95 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії даного рішення.

Суддя: