Постанова № 34597858, 29.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р. Справа № 804/10079/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Пасічника Т.В.,

за участю

представника позивача - Переверзева І.В.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудснаб» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.13 №0001742205 та №0001752205, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Енергобудснаб», звернувся до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.13 №0001742205 та №0001752205. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту перевірки щодо складання угод між ТОВ «Енергобудснаб» та контрагентами - ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ТОВ «Ривс» без мети настання реальних наслідків є помилковими, ґрунтуються виключно на «даних інформаційних баз даних ДПС України» та акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 №7202/224/33906299 про результати перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь». Крім того, позивач вказує, що відповідачем не зазначено чітко, які саме недоліки первинних документів не дають можливості сприймати їх як первинні документи. Підприємству не зрозуміло, про які саме акти виконаних робіт зазначається в акті перевірки, адже ніяких актів виконаних робіт під час перевірки не надавалось, оскільки предметом взаємовідносин ТОВ «Енергобудснаб» з контрагентами були не роботи, а товари. Також товариство вказує на те, що під час проведення перевірки ним відповідачу були надані всі передбачені законодавством первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ангстрем Континенталь». Зауваження до форми і змісту податкових накладних чи інших наданих підприємством первинних документів в акті перевірки відсутні. Висновки податкового органу про заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої в частині товару нібито отриманого від ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ангстрем Континенталь» та походження якого не доведено підприємством, який визнано «нікчемним», є, на думку позивача, безпідставними та такими, що виходять за межі позапланової перевірки. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач, Дніпродзержинська ОДПІ, правом участі в судовому засіданні не скористався, свого уповноваженого представника до суду 03.09.13, 08.10.13 та 29.10.13 не направив, про причини неявки та їх поважність не повідомив, клопотання про перенесення розгляду справи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи 03.09.13, 08.10.13 та 29.10.13 повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи (том. 1 а.с.115, том 2 а.с.141). Заперечення проти позову та відповідні письмові докази на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.13 (том 1 а.с.1) відповідачем до суду не надані.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідачем на підставі наказу ОДПІ від 25.06.13 та відповідно до пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПКУ проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «»Ривс» за період з 01.09.11 по 30.11.11, ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період з 01.05.12 по 31.08.12. Результати перевірки оформлені відповідним Актом від 25.06.13 №3609/201/22.5- 07/24614451 (том 1 а.с.20-36, далі - Акт). За висновками Акту, враховуючи наявну інформацію щодо нереальності здійснення операцій ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ангстрем Континенталь», та те що товар, на думку перевіряючих осіб, фактично не був переданий на адресу позивача, визначено допущення останнім порушень: - п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 104 502 грн., в т.ч.: III квартал 2011 - 37 772 грн.; IV квартал 2011 - 26 495 грн.; II квартал 2012 - 25 788 грн.; III квартал 2012- 14 447 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 23 231 грн., в т.ч.: III квартал 2011 - 8 688 грн.; IV квартал 20! 1 - 6 094 грн.,: II квартал 2012 - 5 41 5 грн.; III квартал 2012 - 3 034 грн.; - п. 1.7 ст. 1, п. 3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1, п. 44.3, п. 44.5, п.44.6 ст. 44. п. 198.1. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 20 900,25 грн., в т.ч.: за вересень 2011р.- 7 554,35 грн.; за жовтень 2011р. - 1 805,59 грн.; за листопад 2011р. - 3 493,46 грн.; за травень 2012-2 308,25 грн.; за червень 2012р. - 2 849.25 грн.; - за липень 2012р.- 1 932,72 грн.; за серпень 2012 - 956,63 грн.

Наведені висновки зроблені відповідачем з посиланням на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» №7208/224/33906299 від 21.12.12, яким визначено, що вказаний платник податків здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

На підставі згаданого Акту перевірки відносно позивача, з посиланням на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України, податковим органом прийняті: - податкове повідомлення-рішення від 17.07.13 №0001752205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 125,31грн., у т.ч. за основним платежем - 20 900,25грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 225,06 грн., та податкове повідомлення-рішення від 17.07.13 №0001742205, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 29 039 грн., у т.ч. за основним платежем - 23 231 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 808 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 20 900,25 грн. та витрат в розмірі 104 502 грн. сформовані позивачем за взаємовідносинами у вересні - листопаді 2011р. з ТОВ «Ривс» та за взаємовідносинами у травні - серпні 2012р. з ТОВ «Ангстрем Континенталь».

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування витрат та податкового кредиту позивачем подані до суду: Договір поставки від 08.05.12 №32, укладений між позивачем та ТОВ «Ангстрем Континенталь», додаткова угода від 21.06.12 №1, банківські виписки від 28.09.12, 28.08.12, 18.07.12, 10.07.12, рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, за якими товари (рукавички, окуляри, респіратори, жилети, гофра, труби, трійники, ламінат тощо) від ТОВ «Ангстрем Континенталь» та від ТОВ «Ривс» протягом вказаного вище періоду були поставлені позивачу (том 1 а.с.44-105).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків витрат та податкового кредиту за спірний період за вказаними господарськими взаємовідносинами визначений приписами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат на такі товари, отримання позивачем таких товарів, використання їх у господарській діяльності позивача.

Як вбачається з Довідки з ЄДРПОУ (том 1 а.с.124), видами діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ТОВ «РИВС» та ТОВ «Ангстрем Континенталь» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. За даними товарно-транспортних накладних пункт розвантаження - м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 4. Податковим органом в ході перевірки позивача встановлено, що відповідно до Договору оренди, укладеного між ВАТ «Дніпро» та позивачем, приміщення за вказаною адресою, яке призначено для використання як складське приміщення, передано в оренду позивачу (аркуш Акту 7-8). Факт оплати позивачем товару ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ангстрем Континенталь» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактури та банківських виписок. Факт використання позивачем таких товарів у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, за якими позивач реалізував такі товари своїм контрагентам - покупцям (том 1 а.с.125-250, том 2 а.с.1-139).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене, суд відмічає, що події отримання позивачем товарів від ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ангстрем Континенталь» товарів у спірних періодах, оплати таких товарів та їх використання у власній господарській діяльності оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до абз.27 п. 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Суд зазначає, що факт перевезення придбаних товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ангстрем Континенталь» були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит у вересні-листопаді 2011р. на загальну суму 12 853,40 грн., у травні - серпні 2012р. - 8 046,85 грн. Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Суд зважує, що платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Суд, з огляду на положення ч.3 ст.70 КАС України, не бере до уваги посилання відповідача на акт перевірки №7208/224/33906299 від 21.12.2012, складений ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.13 по справі №804/1260/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» в результаті яких було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №7208/224/33906299 від 21.12.2012 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків. їх реальності та повноти відображення в обліку.

З приводу посилання податковим органом на факт не укладення позивачем та ТОВ «Ривс» договору поставник товарів суд зазначає таке. Відповідно до ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, згідно зі ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Статті 655-657, 712 ЦК України (норми про договір поставки та купівлі-продажу) не передбачають обов'язкового укладення договору в письмовій формі. Також, відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як зазначено вище, судом встановлено, що фактичне виконання Договору позивача з ТОВ «Ривс» підтверджується матеріалами справи (рахунками, накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками від 25.10.11, 01.12.11, 23.12.11, податковими накладними (том 1 а.с.70-105). Також матеріалами справи підтверджується, що в подальшому товар, придбаний у ТОВ «Ривс» протягом спірного періоду, був реалізований позивачем в ході здійснення своєї господарської діяльності.

Отже, на підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за договірними відносинами з ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ангстрем Континенталь», позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку суду, спростовують твердження податкового органу про «нереальність» здійснення операцій позивачем з ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ангстрем Континенталь».

Також суд відмічає, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не наведені чіткі пояснення та не надані належні та допустимі докази з приводу невідповідності первинних документів позивача, на підставі яких ним сформовані витрати в розмірі 104 502 грн. та податковий кредит в розмірі 20 900,25 грн., вимогам Закону №996 та приписам ПК України. За відсутності точних відомостей та пояснень з суб'єкта владних повноважень - відповідача суд схильний віддати перевагу поясненням та доводам позивача зі спірного питання.

Крім того, суд зазначає, що Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» станом на дату здійснення спірних господарській операцій та формування спірних сум податкового кредиту та витрат, втратили чинність. Відтак порушення позивачем приписів цих законів, на що посилається відповідач в акті перевірки та в спірних рішеннях, унеможливлюється.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ангстрем Континенталь», правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Отже, спірні податкові повідомлення-рішення від 17.07.13 №0001742205 та №0001752205 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства. За викладених обставин, позовні вимоги ТОВ «Енергобудснаб» підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 17.07.13 №0001742205 та №0001752205 - скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції від 17.07.13 №0001742205 та №0001752205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудснаб» (код ЄДРПОУ 38028519) витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,64 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня) 64 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 04.11.13.

Суддя А.О. Коренев