Постанова № 34597644, 04.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року Справа № 905/3071/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСаранюка В.І. - доповідача у справісуддівКролевець О.А. Попікової О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 28.08.2013у справі господарського суду№ 905/3071/13 Донецької областіза позовомКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарствадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства"прозобов'язання відповідача прийняти спірні пункти 2.5, 2.6, 2.13, 5.3.4 договору №125 на надання послуг з централізованого водовідведення від 01.01.2013 в редакції позивачаза участю представників сторін:

від позивача - Філімонов А.Ю.

від відповідача - Супрун І.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства" про зобов'язання відповідача прийняти спірні пункти 2.5, 2.6, 2.13, 5.3.4 договору № 125 на надання послуг з централізованого водовідведення від 01.01.2013 в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2013 у справі № 905/3071/13 (суддя Гринько С.Ю.) позовні вимоги Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства задоволено частково; пункт 2.5 викладено в наступній редакції: "Споживач зобов'язаний за свій рахунок придбати і встановити прибор обліку стоків. Проектування вузлів обліку виконується у відповідності з вимогами ДБН по технічним умовам Виробника. Приймання в експлуатацію прибору обліку і його реєстрація здійснюється представниками Виробника на підставі узгодженої технічної документації. Кількість стоків, скиданих Споживачем, визначаються за показаннями повірених та опломбованих Виробником приборів обліку"; пункт 2.6 викладено в наступній редакції: "При неможливості вести облік скидання стоків за показниками прибору обліку стоків - об'єм стоків визначається по середньодобовому об'єму стоків за попередні два розрахункових місяця. Даний порядок зберігається на протязі не більше 1 місяця до установки Споживачем справного прибору. Якщо на протязі 1 місяця не буде встановлений справний прибор, об'єм стоків визначається згідно п. 2.4 даного договору"; пункт 2.13 викладено в наступній редакції: "Каналізаційні випуски стічних вод Споживача повинні бути обладнані замикаючими пристроями, які дозволяють припинити приймання стічних вод Споживача, якщо це передбачено технічним проектом"; пункт 5.3.4 викладено у наступній редакції: "Виробник має право давати Споживачу обов'язкові до виконання письмові вимоги, які направлені на покращення якості обліку послуг, що надаються, технічного стану мереж, пристроїв і приладів на них, установку приладів обліку. У випадку невиконання письмової вимоги скидання стоків вважається безобліковим"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства" на користь Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" судовий збір в розмірі 573, 50 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013 у справі № 905/3071/13 (колегія суддів у складі: головуючого судді Чернота Л.Ф., суддів Стойка О.В., Шевкової Т.А.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства" рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013 скасовано частково; прийнято нове рішення, яким позов Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства задоволено частково; пункт 2.5 договору № 125 на надання послуг з централізованого водовідведення від 01.01.2013 виключено; пункт 2.6 договору № 125 на надання послуг з централізованого водовідведення від 01.01.2013 викладено у наступній редакції: "При відсутності у Споживача прибору обліку на каналізаційних випусках, об'єм стоків визначається за кількістю води, яка була подана у звітній місяць згідно п. 5.29 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України"; в частині викладення п. 2.13 та п. 5.3.4 договору №125 на надання послуг з централізованого водовідведення від 01.01.2013 рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013 року у справі № 905/3071/13 - залишено без змін; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства" на користь Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства судовий збір за подання позову у розмірі 573, 50 грн.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013 та залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами обставин справи, їх юридичну оцінку, а також правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства" був підписаний договір на надання послуг з централізованого водовідведення від 01.01.2013 № 125 з протоколом розбіжностей, у якому відповідач виклав у власній редакції пункти 2.6, 2.13, 2.15, 5.3.4 договору, а пункти 2.5, 6.3 запропонував виключити з договору.

Позивач пропонував відповідачу викласти п. 2.5. договору у такій редакції: "Споживач зобов'язаний за свій рахунок придбати і встановити прибор обліку стоків. Проектування вузлів обліку виконується у відповідності з вимогами ДБН по технічним умовам Виробника. Приймання в експлуатацію прибору обліку і його реєстрація здійснюється представниками Виробника на підставі узгодженої технічної документації. Кількість стоків, скиданих Споживачем, визначаються за показаннями повірених та опломбованих Виробником приборів обліку".

У свою чергу, відповідач пропонував виключити даний пункт з договору.

Пункт 2.6 договору позивач виклав у наступній редакції: "При неможливості вести облік скидання стоків за показниками прибору обліку стоків - об'єм стоків визначається по середньодобовому об'єму стоків за попередні два розрахункових місяця. Даний порядок зберігається на протязі не більше 1 місяця до установки Споживачем справного прибору. Якщо на протязі 1 місяця не буде встановлений справний прибор, об'єм стоків визначається згідно п. 2.4 даного договору".

Відповідач запропонував іншу редакцію: "При відсутності у Споживача прибору обліку на каналізаційних випусках, об'єм стоків визначається за кількістю води, яка була подана у звітній місяць, посилаючись на п. 3.14 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України".

Також позивач пропонував викласти п. 2.13 договору у наступній редакції: "Каналізаційні випуски стічних вод Споживача повинні бути обладнані замикаючими пристроями, які дозволяють припинити приймання стічних вод Споживача", тоді за вказаним пунктом у редакції відповідача: "Каналізаційні випуски стічних вод Споживача повинні бути обладнані замикаючими пристроями, які дозволяють припинити приймання стічних вод Споживача, якщо це передбачено технічним проектом".

Пункт 5.3.4 договору викладений позивачем у такій редакції: "Виробник має право давати Споживачу обов'язкові до виконання письмові вимоги, які направлені на покращення якості обліку послуг, що надаються, технічного стану мереж, пристроїв і приладів на них, установку приладів обліку. У випадку невиконання письмової вимоги скидання стоків вважається безобліковим".

Відповідач не погодився з другим реченням вказаного спірного пункту та пропонував викласти його таким чином: "У випадку неможливості виконання письмового припису, скидання стоків визначається згідно п. 3.14 Правил № 190".

У подальшому сторони склали протокол узгодження розбіжностей, у якому врегулювали пункти 2.15, 6.3 договору, а пункти 2.5, 2.6, 2.13, 5.3.4 залишились неврегульованими, що і стало підставою для звернення Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до суду із даним позовом.

Рішення суду першої інстанції мотивоване посиланням на ст.ст. 67, 179, 181 Господарського кодексу України, ст. 649 Цивільного кодексу України, Закон України "Про житлово-комунальні послуги", п.п. 1.4., 2.57., 3.14., 5.26. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, п. 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, п.п. 1.6., 1.7., 2.1.16, 2.5.7. Правил приймання стічних вод підприємств в комунальну систему каналізації селища Новгородське, що затверджені рішенням селищної ради від 17.02.2005 № 18. При цьому місцевий господарський суд виходив із того, що спірні пункти договору в редакції позивача, за винятком п. 2.13., відповідають положенням вказаних Правил. Викладаючи п. 2.13. договору в редакції відповідача, суд зазначив, що при відсутності каналізаційних колодязів на відповідача покладено обов'язок їх збудувати; при цьому вони повинні відповідати технічним нормам.

Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно із Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України обладнання вузла обліку здійснюється за рахунок споживачів, тоді як відповідач є балансоутримувачем. Також апеляційний суд зазначив, що п.п. 5.24, п. 5.26 вищезазначених Правил, на які посилається позивач в обґрунтування вимог щодо спірного п. 2.6. договору, стосуються споживачів, які мають засоби обліку, проте у відповідача такі засоби обліку відсутні.

В обґрунтування касаційної скарги Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст. 8 Цивільного кодексу України, п.п. 1.1., 5.1., 5.24., 5.29. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190. При цьому скаржник зазначає, що вказані Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на утримання питної води, скидання стічних вод. Тому позивач вважає, що відносини між сторонами в частині визначення обсягів води та стоків врегульовано розділом 5 зазначених Правил незалежно від того, чи є відповідач балансоутримувачем, споживачем чи виконавцем. Також заявник касаційної скарги вказує на те, що спірний п. 2.6. договору узгоджується з п. 5.24. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, який за аналогією закону підлягає застосуванню до відносин щодо обліку стічних вод.

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 3 цієї статті укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 2.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.3., 5.5. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Обладнання вузла обліку здійснюється за рахунок споживачів. Проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку виконуються відповідно до вимог державних будівельних норм. Приймання в експлуатацію вузла обліку та реєстрація засобів обліку здійснюються за участю представника виробника.

Пунктом 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 визначено, що стічні води Підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Пунктом 2.1. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України передбачено, що водоканали мають, зокрема, право вимагати від підприємств будівництва локальних очисних споруд при систематичному скиді понаднормативних забруднень, установлення на випусках стічних вод у контрольних колодязях (камерах) пристроїв для регулювання режиму скиду і визначення кількості та якості стічних вод згідно з місцевими Правилами приймання.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з п. 1.1. договору від 01.01.2013 № 125 сторони визначились, що позивач приймає і очищає стічні води відповідача - усі види стічних вод внаслідок діяльності відповідача після використання води у всіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання і т.ін.), а також поверхневі і дощові води з території відповідача, а відповідач оплачує послуги по централізованому водовідведенню позивачу на умовах даного договору.

З урахуванням наведеного, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання прийняти п. 2.5. договору у редакції позивача не можна вважати законним та обґрунтованим.

Натомість, місцевий господарський суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з неврегулюванням сторонами п. 2.5. договору, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до п.п. 5.24., 5.26. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів. Після закінчення зазначеного терміну, якщо вести облік води неможливо з вини виробника, подальше визначення обсягів водоспоживання здійснюється за нормами споживання. Витрати води споживачами, що не мають засобів обліку, визначаються за середньодобовими даними, розрахованими відповідно до показів контрольного засобу обліку до установки засобів обліку.

Водночас порядок визначення обліку стічних вод при відсутності у споживача засобів обліку визначено п. 5.29. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, згідно з яким у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами: 1) за допомогою засобів обліку на водозаборах; 2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах; 3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору; 4) на підставі витрат води на технологічні потреби; 5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення. Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Однак, у п. 2.6. договору в редакції позивача передбачено можливість визначення об'єму стоків по їх середньодобовому об'єму в разі неможливості вести облік без зазначення характеру причин неможливості ведення обліку та їх фіксації у встановленому порядку; зменшено встановлений Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України граничний термін відсутності засобу обліку, протягом якого витрати води споживачами, що не мають засобів обліку, визначаються за середньодобовими даними. Крім того, у зазначеному пункті позивач передбачив визначення об'єму стоків згідно з п. 2.4 договору у випадку невстановлення споживачем справного прибору протягом 1 місяця, що не відповідає положенням вказаних Правил.

Враховуючи викладене, твердження скаржника про відповідність запропонованої ним редакції п. 2.6. договору правовим нормам слід визнати безпідставними.

Щодо посилання скаржника як на підставу для скасування оскаржуваної постанови на те, що п. 2.5. договору сторонами в апеляційному порядку не оскаржувався, то вказані доводи колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013 у даній справі в частині виключення пункту 2.5. договору № 125 від 01.01.2013 та залишення в силі у цій частині рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013; в решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013 у справі № 905/3071/13 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013 у справі № 905/3071/13 в частині виключення пункту 2.5. договору № 125 на надання послуг з централізованого водовідведення від 01.01.2013 скасувати та в цій частині залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013.

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013 у справі № 905/3071/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Кролевець О.А.

Попікова О.В.