Рішення № 34597589, 05.11.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2013 р. Справа № 902/1415/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації «Вінницягаз», (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24)

до: Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської

райдержадміністрації, (24200, Вінницька область, смт. Томашпіль,

площа Ленінського комсомолу, 2)

про стягнення 11 205,46 грн. заборгованості за природний газ

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

позивача : Бобко Т.Є. за довіреністю № 94/13-Д від 04.09.2013 року;

відповідача : Ярош Л.М. за довіреністю б/н. від 04.11.2013 року.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації заборгованості в загальному розмірі 11 205,46 грн., з яких: 11 058,95 грн. - основний борг, 146,51 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-Б-Тм-160098 від 22.01.2013 року позивач протягом лютого-квітня 2013 року поставив відповідачу природний газ загальною вартістю 26 001,94 грн..

Пунктом 4.6. договору встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем 100% авансовим платежем, який має бути здійснений Споживачем не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку місяця поставки газу. При цьому, Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

В порушення умов договору відповідачем не проведено розрахунків за поставлений газ, і станом на день звернення з позовом до суду заборгованість за договором становить 11 058,95 грн..

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.10.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1415/13 з призначенням до розгляду на 05.11.2013 року.

Відповідач в листі № 2706 від 25.10.2013 року вказує, що на підставі укладеного договору управлінню було поставлено природний газ на суму 26 001,93 грн.. З цієї суми управлінням було здійснено оплату в сумі 14 942,99 грн. згідно кошторисних призначень за лютий-квітень 2013 року. Сума заборгованості за спожитий газ склала 11 058,94 грн..

18 жовтня 2013 року Держказначейством було проведено платіж на суму 5 558,92 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1870 від 11.10.2013 року. Залишок боргу склав 5 500,02 грн., який буде повністю погашено в листопаді 2013 року.

Перевіривши доводи представника сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

22 січня 2013 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (позивач, за договором Постачальник) та Управлінням правці та соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації (відповідач, за договором Споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-Б-Тм-160098.

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник постачає природний газ (надалі газ) Споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Передача газу за цим договором здійснюється у межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (надалі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається Сторонами в додатку № 1 до договору (п. 1.2. договору).

Договірні обсяги постачання газу Споживачу наводяться в додатку № 2 до договору (п. 2.1. договору).

Постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених Оператором, де передає газ Споживачу (п. 2.3. договору).

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляється за даними вузлів обліку, визначених в додатку № 1 до договору (п. 2.6. договору).

Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє Споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника (п. 2.7. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору ціна за 100 куб. м. природного газу з врахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%, тарифу на постачання природного газу, тарифу на транспортування природного газу розподільними та магістральними трубопроводами, податку на додану вартість складає 4707,936 грн..

Оплата вартості послуг з постачання здійснюється Споживачем 100% авансовим платежем, який має бути здійснений Споживачем не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживачем розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6. договору).

Як свідчать матеріали справи та визнається представниками сторін, позивачем зобов'язання за договором виконані в повному обсязі.

Так, згідно акту № 178 від 28.02.2013 року Немирівським міжрайонним управлінням газового господарства поставлено Управлінню праці та соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації 3174 м.куб. газу вартістю 14 942,99 грн..

Згідно акту № 281 від 31.03.2013 року Немирівським міжрайонним управлінням газового господарства поставлено Управлінню праці та соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації 1717 м.куб. газу вартістю 8 083,53 грн..

Згідно акту № 336 від 15.04.2013 року Немирівським міжрайонним управлінням газового господарства поставлено Управлінню праці та соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації 632 м.куб. газу вартістю 2 975,42 грн..

Таким чином, загальна вартість поставленого газу становить 26 001,94 грн..

Судом встановлено, що відповідачем в рахунок проведення розрахунків за договором перераховано на рахунок позивача 14 942,99 грн., а саме: 27.02.2013р.- 6001,91 грн., 25.03.2013р. - 6000,00 грн., 05.04.2013р. - 2941,08 грн..

З метою погашення заборгованості, 20.05.2013 року позивачем направлено на адресу відповідача лист за № 214.

07.06.2013р. відповідач листом за № 1446 визнав заборгованість за договором та зобов'язався погасити її.

Судом встановлено, що в процесі розгляду справи, а саме 18.10.2013 року, відповідачем проведено платіж за договором на суму 5 558,92 грн.. Вказана обставина підтверджується випискою по рахунку Немирівскього МУГГ ПАТ «Вінницягаз» від 21.10.2013 року.

За таких обставин, станом на день розгляду справи розмір заборгованості за договором становить 5 500,03 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті поставленого газу та послуг по поставці.

З моменту укладення сторонами договору 22.01.2013 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України «Поставка».

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу правомірною та обґрунтованою. При цьому суд зважає на погашення відповідачем боргу в розмірі 5 558,92 грн.. За таких обставин суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду справи, між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення боргу в цьому розмірі.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Виходячи з вищевикладеного, провадження у справі щодо стягнення заборгованості за договором в розмірі 5 558,92 грн. слід припинити з покладенням судових витрат на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Таким чином, позов в частині стягнення 11 058,95 грн. боргу підлягає частковому задоволенню, в розмірі 5 500,03 грн..

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення 146,51 грн. 3% річних.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення 3 % річних є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку який здійснено за період 07.05.2013 року по 14.10.2013 року судом виявлено помилку в бік завищення, оскільки розмір 3% річних за вказаний період становить 146,34 грн..

За таких обставин, в позові в частині стягнення 0,17 грн. 3% річних слід відмовити як безпідставно заявлених.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації (24200, Вінницька область, смт. Томашпіль, площа Ленінського комсомолу, 2, код ЄДРПОУ 03191785) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код ЄДРПОУ 03338649) 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 03 коп. - боргу; 146 (сто сорок шість) грн. 34 коп. - 3% річних; 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 47 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 5 558,92 грн. боргу припинити.

4. В позові в частині стягнення 0,17 грн. 32% річних відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2013р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи