Постанова № 34597378, 16.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 904/2052/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Sintal Agriculture Public Limitedна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 р.у справі№ 904/2052/13-г господарського суду Дніпропетровської областіза позовомSintal Agriculture Public LimitedдоПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда"про визнання договору поруки припиненим

За участю представників:позивача:Добреля В.Ю.;відповідача:Бальчос П.В.;третьої особи:Не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року Sintal Agriculture Public Lsmsted, Нікосія, Кіпр звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" в якому просить визнати договір поруки припиненим.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013 р. (суддя Мартинюк С.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 р. (судді: П.П. Павловський, В.О. Кузнецов, І.М. Науменко) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Sintal Agriculture Public Limited звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та позовні вимоги задовольнити повністю.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (далі -Відповідач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда" було укладено Кредитний договір №151110-КЛТМ від 15.11.2010 р. (далі - Кредитний договір).

Укладаючи зазначений договір сторони домовились про те, що Банк зобов'язався відкрити ТОВ "Вішва Ананда" відновлювальну траншову мультивалютну кредитну лінію в іноземній валюті доларах США з лімітом кредитування у сумі 3 000 000,00 дол. США (три мільйона доларів).

Для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Вішва Ананда" перед АТ "Банк Кредит Днепр" за Кредитним договором №151110-КЛТМ від 15.11.2010 р. Sintal Agriculture Public Lsmsted, Нікосія, Кіпр (далі - Позивач, Поручитель) та ТОВ "Вішва Ананда" було укладено Договір поруки №160911-П від 16.09.2011 р.

Предметом Договору поруки №160911-П від 16.09.2011 р. є зобов'язання Позивача солідарно відповідати за виконання Боржником зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором № 151110-КЛТМ від 15.11.2010 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що до даного Кредитного договору були внесені зміни від 30.11.2010 р., 22.02.2011 р., 04.04.2011 р, 22.07.2011 р., 23.08.2011 р., 08.09.2011 р., 09.09.2011 р., 26.09.2011 р., 12.03.2012 р., 27.06.2012 р.

Спір в даній справі виник в зв'язку з тим, що відповідачем порушені умови договору.

На підставі цього, Sintal Agriculture Public Limited звернулось до господарського суду з позовними вимогами, які мотивовані тим, що без згоди поручителя було змінено основне зобов'язання, внаслідок чого був збільшений обсяг відповідальності позивача.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що п.п. 1.1. та 2.1. оспорюваного договору поруки чітко та в повній мірі визначають обсяг відповідальності поручителя (Позивача). Тобто порука Позивача, в розумінні ч. 2 ст. 553 ЦК України, є частковою і зміни до Кредитного договору (в редакції договору № 270612 про зміну Кредитного договору) жодним чином не збільшують обсяг відповідальності Позивача.

Відповідно, Вищий господарський суд України погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Водночас судами було встановлено, що з урахуванням договору № 260911 від 26.09.2011 р. про зміну договору поруки № 160911-П від 16.09.2011 р. сторони обумовили, що договір поруки набуває чинності з моменту зниження заборгованості за кредитним договором № 151110-КЛТМ від 15.11.2010 р. до еквівалента 3 000 000,00 дол. США, за умови, що таке зниження заборгованості відбудеться не пізніше 30.09.2011 р.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав інтересів визначений у ст. 16 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Таким чином, відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується і як наслідок, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін "порука", застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Таким чином, за умови якщо обставини, зазначені у ч. 1 ст. 559 ЦК України, що є підставою для припинення поруки, настали, - то, відповідно порука, як один із видів забезпечення виконання зобов'язань, є припиненою з моменту настання таких обставин.

Отже, в разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов'язання за договором поруки таке право може бути захищено судом за позовом поручителя шляхом визнання його права (щодо припинення поруки) на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а не шляхом припинення договору поруки.

Вищий господарський суд України, погоджується з висновками місцевого господарського суду, які знайшли відображення у оскаржуваному рішенні, щодо відносин поруки в певній частині, а не в повній мірі.

Згідно з ч. 2. ст. 553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Більш того, умови договору поруки № 160911-П (п. 1.1.)" містять вичерпний перелік обов'язків боржника за кредитним договором, за які Позивач зобов'язався відповідати як солідарний боржник.

Це також вбачається з положень п. 2.1. Договору поруки, де, зокрема, зазначено що Поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язань перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора, що містить розрахунок заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно р. 1 цього договору.

Таким чином, суди вірно зазначили, що п.п. 1.1. та 2.1. оспорюваного договору поруки чітко та в повній мірі визначають обсяг відповідальності поручителя (Позивача). Тобто порука Позивача, в розумінні ч. 2 ст. 553 ЦК України, є частковою і зміни до Кредитного договору (в редакції договору № 270612 про зміну Кредитного договору) жодним чином не збільшують обсяг відповідальності Позивача. Такий висновок випливає з того, що усі зміни до Кредитного договору, які були укладені між Банком та Боржником після укладення Договору поруки, не стосуються зміни зобов'язань за які Позивач виступив поручителем відповідно до умов Договору поруки (п. 1.1.).

З огляду на наведене, суди прийшли до вірного висновку, що обсяг відповідальності Позивача, прийнятий ним в силу умов Договору поруки (п. 1.1.) від 16.09.2011р. та не зважаючи на зміни до Кредитного договору, залишився на тому ж рівні, що і був встановлений для Позивача на момент укладення Договору поруки.

Враховуючи те, що зміни до Кредитного договору, які відбулися без згоди Поручителя та оформлені у вигляді додаткових договорів до Кредитного договору, не стосувалися тих умов, які перелічені у п. 1.1. Договору поруки, висновки Позивача про припинення на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України відносин поруки між Позивачем та Відповідачем за договором поруки № 160911-П, суди вірно зазначили, що вони є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Sintal Agriculture Public Limited залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 р. у справі № 904/2052/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере