Постанова № 34597246, 06.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року № 5021/338/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Жуков В.М. Семещенко М.О. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05 серпня 2013 р. у справі№ 5021/338/12за позовомпублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"до 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк"про визнання договору частково недійсним ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним укладеного з відповідачем 24.10.2007 р. договору комісії № 242/07 в частині слів " але не пізніше 180 календарних днів з моменту вивезення майна з митної території України" пункту 3.6.2 у зв'язку з його суперечністю в цій частині ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 189,198 ГК України.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.05.2013 р. (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 р. (головуючий - Могилєввкін Ю.О., судді - Білецька А.М., Істоміна О.А.) рішення господарського суду Сумської області від 16.05.2013 р. скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір комісії № 242/07 від 24.10.2007 р. в частині слів "але не пізніше 180 календарних днів з моменту вивезення майна з митної території України" пункту 3.6.2 зазначеного договору.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 р., залишивши в силі рішення господарського суду Сумської області від 16.05.2013 р.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін.

Ухвалою суду від 23.10.2013 р. за клопотанням позивача розгляд справи було відкладено на 06.11.2013 р.

Аналогічне клопотання позивача в судовому засіданні 06.11.2013 р. відхилено у зв'язку з відсутністю обставин, які перешкоджають розгляду справи в цьому судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 24.10.2007р. між державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (комітент) та публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (комісіонер) був укладений договір комісії №242/07, за умовами якого комісіонер, за дорученням комітента та за винагороду, зобов'язався здійснити від свого імені, за рахунок та в інтересах комітента зовнішньоекономічні угоди з продажу газотурбінних двигунів (ГТД) ДУ-80Л для ГПА-Ц-25С, для поставки на КС №3 та КС №7 магістрального газопроводу ІГАТ-7 (майно).

У п. 1.3 укладеного договору комісії сторони погодили, що виступаючи від власного імені, комісіонер, за погодженням з комітентом, укладає зовнішньоекономічні угоди купівлі-продажу з третіми особами, що іменуються надалі покупці.

За умовами п. 3.5 договору комісії, валютою договору є євро.

В п. 3.6. договору сторони встановили, що платежі комісіонера на користь комітента здійснюються на рахунок комітента за майно згідно додатку №1 в євро в такому порядку:

3.6.1 - 20% від загальної вартості майна - впродовж 3-х (трьох) банківських днів після отримання авансового платежу від покупця;

3.6.2 - 75% від загальної вартості відвантаженої покупцю партії майна комісіонер здійснює оплату впродовж 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання коштів від покупця, але не пізніше 180 календарних днів з моменту вивезення майна з митної території України;

3.6.3 - 5% від загальної вартості майна після підписання акту про доставку майна покупцю впродовж 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання коштів від покупця.

Відповідно до умов договору комісійна винагорода комісіонера за виконання своїх зобов'язань по даному договору складає 10,5% (з урахуванням ПДВ) від загальної вартості майна. (п. 3.7).

Пунктом 3.8 договору комісії сторони встановили обов'язок комітента здійснити виплату комісійної винагороди комісіонеру в гривнях по курсу НБУ на день оформлення акту прийому передачі послуг у відповідності з п. 2.1.4 в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання всіх грошових коштів від комісіонера при наявності акту приймання передачі виконаних послуг, рахунка-фактури та податкової накладної.

Майно, передане від комітента до комісіонера, є власністю комітента до моменту зарахування комісіонером комітенту всіх грошових коштів, що належать комітенту за майно (п. 4.7.).

25.10.2007р. комісіонером (позивачем) був укладений експортний зовнішньоекономічний контракт № СNТ-17001122-1 зі змінами до контракту № 1 від 20.01.2008р., № 2 від 25.10.2007р., № 3 від 16.02.2009р., № 4 від 22.06.2009р., № 5 від 22.12.2009р., № 6 від 05.01.2010р., № 6/1 від 12.04.2010р., № 7 від 19.07.2010р., зміною № 8 від 19.12.2010р., зміною від 21.12.2010р., зміною № 8/1 від 16.03.2011р., зміною №9 від 02.05.2011р., зміною № 10 від 11.05.2011р., зміною № 11 від 30.12.2011р. з нерезидентом - Company "Gharargah Sazandegi Khatam - EI -Anbia"(Іран).

Комісійне майно було вивезено за межі митної території України 16.07.2009р. (чотири ГТД), 29.09.2009р. (три ГТД), 04.11.2009р. (один ГТД).

Позивач (комісіонер), здійснивши на виконання умов договору комісії № 242/07 від 24.10.2007р., продаж майна комітента на загальну вартість 23 760 000,00 євро, після отримання грошових коштів від покупця сплатив на користь комітента лише 21 384 000,00 євро, оскільки експортний зовнішньоекономічний контракт № СNТ-17001122-1 від 25.10.2007р. із подальшими змінами до нього, було виконано з боку покупця на 90%, а тому строк остаточного розрахунку з покупцем по зовнішньоекономічному контракту було продовжено до 30.08.2012р.

20.07.2011р. сторонами було складено акт звірки взаєморозрахунків, яким підтверджується факт заборгованості комісіонера (позивача) в розмірі 2 376 000,00 євро. станом на 01.07.2011р. (а.с. 46, т.1), а в подальшому відповідач звернувся в суд з позовом про стягнення з позивача 1 188 000 євро боргу, 288 033,04 євро неустойки та 58 683,95 євро 3% річних (а.с. 39-44,т.1).

Позивач підставою визнання договору частково недійсним зазначив ч. 1 ст. 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, п.3.6.2 договору в частині слів "але не пізніше 180 календарних днів з моменту вивезення майна з митної території України", на його думку суперечить вимогам ст. 99 Конституції України, ст. ст. 524, 533 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд правильно виходив з того, що відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтями 524, 533 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути визначено у грошовій одиниці України - гривні та грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті (що допускає ч. 2 ст. 524 ЦК), сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до умов п. 3.6.2 договору комісії № 242/07 від 24.10.07 ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" зобов'язалось здійснити оплату протягом 3-х банківських днів з моменту отримання кошів від покупця 75 % від вартості відвантаженої покупцю партії майна, але на пізніше 180 календарних днів з моменту вивозу майна з митної території України, тобто п. 3.6.2 договору комісії № 242/07 визначає порядок та терміни проведення розрахунків за договором, а не валюту розрахунків.

Такі висновки суду є законними та обгрунтованими.

Натомість суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, помилково виходив з того, що слова п.3.6.2 договору "але не пізніше 180 календарних днів з моменту вивезення майна з митної території України", суперечать ст. 99 Конституції України, ст.ст. 524, 533 ЦК України та ст. ст. 189, 198 ГК України, оскільки вказані норми не передбачають можливості здійснювати платежі між двома резидентами України у іноземній валюті, а з вказаного пункту випливає, що позивач на виконання договору комісії незалежно від того отримані грошові кошти від покупця - нерезидент, має здійснити платіж у іноземній валюті, на користь резидента України, власними грошовими коштами.

Такі висновки суду не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, оскільки частина пункту, яку визнано недійсною, регулює виключно питання, як правильно зазначив суд першої інстанції, термінів проведення розрахунків за договором, а не валюту розрахунків, і відповідно до цих термінів позивач мав вирішувати питання оплати одержаного товару покупцем, з оспорюваного пункту ніяким чином не вбачається обов'язок позивача розраховуватися власними коштами

Неможливість комісіонера виконати свої обов'язки перед комітентом згідно умов договору у зв'язку з порушенням своїх зобов'язань покупцем не є підставою для визнання договору недійсним в частині визначення строків виконання комісіонером своїх зобов'язань.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 802, 9 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 серпня 2013 року у справі за № 5021/338/12 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Сумської області від 16 травня 2013 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на користь державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" 802,90 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова Суддя Л. Стратієнко