Постанова № 34597137, 04.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року Справа № 922/2410/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Борденюк Є.М., Кривда Д.С. (доповідач),за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачаОСОБА_4, представник,прокуратуриСіромашенко Р.Л., прокурор відділу ГП України,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 у справі№ 922/2410/13 господарського суду Харківської областіза позовомЗаступника прокурора Орджонікідзевського району м.Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській областідоФізичної особи-підприємця ОСОБА_6простягнення збитків,

Розпорядженням В.О. секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 31.10.2013 року №05-05/1559 у зв'язку з виходом з відпустки судді Капацин Н.В. та у зв'язку з відпусткою судді Бернацької Ж.О. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Борденюк Є.М., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 у справі № 922/2410/13 господарського суду Харківської області.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Орджонікідзевського району міста Харкова звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь держави збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в розмірі 130026,52грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2013 року (суддя Інте Т.В..) позов залишено без розгляду на підставі п.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року (судді: Черленяк М.І. - головуючий, Камишева Л.М., Шепітько І.І.) ухвалу господарського суду Харківської області від 27.08.2013 року скасовано; справу передано на розгляд господарського суду Харківської області; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 в доход держанвого бюджету України державне мито по апеляційній скарзі у розмірі 573,50грн.

Не погоджуючись з постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а ухвалу господарського суду Харківської області від 27.08.2013 року залишити в силі. Скаргу мотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.69 Закону України "Про Конституційний Суд України", ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.11, п.1 п.п."б" ч.1 ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.1, 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.2, п.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимога прокурора Орджонікідзевського району міста Харкова заявлена в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельної ділянки.

Згідно з положеннями ст.121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.ст.20, 361 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках. Підставою представництва прокурором інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується, між іншим, прокурором.

У силу ч.ч.1, 2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. При цьому частиною 6 названої норми передбачено, що відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Згідно з ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний Суд України у п.2 рішення від 08.04.99 №3-рп/99 роз'яснив, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. При цьому в п.5 мотивувальної частини цього рішення Конституційним Судом України зазначено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву у даній справі, виходив з того, що Державна екологічна інспекція у Харківській області, визначена прокурором у якості позивача, не відноситься до уповноважених органів щодо представництва інтересів держави по спірним правовідносинам, які мають місце у цій справі.

Натомість за висновком апеляційного господарського суду, прокурор обґрунтував порушення інтересів держави та вірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органи на місцях.

Згідно приписів ст.7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать: здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель; проведення лабораторного аналізу стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій; участь у розробці нормативно-правових актів у сфері охорони земель; організація ліквідації екологічних наслідків аварій, залучення до цього підприємств, установ, організацій незалежно від підпорядкування та форм власності, а також громадян; вирішення інших питань відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №454/2011 від 13.04.2011 року, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Держекоінспекція України, відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності вимог законодавства про використання та охорону земель щодо, зокрема, виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.09.2011 №429 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, згідно п.1 якого Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог: законодавства про використання та охорону земель із: консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню (засміченню) земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також із додержання режиму використання їх територій; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду. Здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Держекоінспекцію України Президентом України (п.4 Положення).

При цьому п.6 зазначеного Положення передбачено, що Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Враховуючи вищевикладене, органи Держекоінспекції України уповноважені здійснювати контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства при використанні наданих їм у власність чи користування земельних ділянок, у зв'язку з чим спростовуються доводи скаржника про зворотне.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 у справі № 922/2410/13 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді Є. Борденюк

Д. Кривда