Постанова № 34594275, 07.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 р. Справа № 804/10630/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Кобилянському районі до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заборгованості у розмірі 715,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в Кобилянському районі з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» суму переплати пенсії по ОСОБА_3 в розмірі 715,20 грн. за березень 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в супереч Договору № 22 від 04.01.2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем, та в порушення п. 13 Постанови Кабінету Міністрів Украни від 30.08.1999р. № 1596 "Про заходи щодо виконання ст.3 Указу Президента України від 04.07.1998р. № 734" не повертає суму пенсії, зарахованої на поточний рахунок ОСОБА_3 після смерті пенсіонера.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог вказуючи на те, що не повинен повертати кошти позивачу, оскільки з моменту їх зарахування на поточний рахунок пенсіонера останні є власністю пенсіонера та після його смерті входять до складу спадщини. Також відповідач наголосив на тому, що згідно даних особового рахунку пенсіонера ОСОБА_3 у березні 2013 року надійшла пенсія у розмірі 953,60 грн., а не 715,20 грн. як вказує позивач у позовній заяві. Одночасно відповідач зазначив про те, що не отримував від позивача повідомлення про смерть пенсіонера ОСОБА_3 та письмового розпорядження про повернення пенсії ОСОБА_3.

Згідно ч.6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та відповідачем на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 04.07.1998 року № 734» укладено договір № 22 від 04.01.2010 року про виплату пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.

Згідно вказаного договору взаємодія між Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та відповідачем стосовно виконання договору здійснювалась на рівні області між Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та Філією Головне регіональне управління ПАТ КБ «ПриватБанк»; на рівні районів, міст, районів у містах між управлінням Фонду у районах, містах, районах у містах та відповідними відділеннями відповідача.

Судом також встановлено, що договір № 22 від 04.01.2010 року укладено на виконання пункту 6 статті 1 розділу 1 Договору від 28.12.2009 року № 26 між Пенсійним фондом України, відповідачем та Міністерством праці та соціальної політики України, строк дії якого продовжено до 01.01.2014 року згідно рішення конкурсної комісії від 19.12.2012 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Відповідно до зазначеного договору сума належної ОСОБА_4 пенсії перераховувалась на поточний рахунок, який відкритий у філії відповідача.

Згідно п.14 ч.1 ст. 3 КАС України адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Суд зазначає, що Договір № 22 від 04.01.2010 року та Договір від 28.12.2009 року № 26є адміністративним договором, оскільки є двосторонньою угодою, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке у даному випадку є суб'єктом владних повноважень, задля здійснення владних управлінських функцій якого укладено зазначений договір.

Згідно п.4 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори щодо виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

На підставі викладеного даний спір підсудний Дніпропетровському окружному адміністративному суду з урахуванням предметної та територіальної підсудності.

Згідно інформації наданої відповідачем та позивачем судом встановлено, що у пенсіонера ОСОБА_3 був відкритий пенсійний рахунок, на який надходила пенсія від позивача.

Відповідно до виписки з особового рахунку пенсіонера ОСОБА_3 за період з 02.03.2013 року по 01.07.2013 року пенсіонер ОСОБА_3 02.03.2013 року отримала пенсію у розмірі 953,60 грн. Після вказаної дати пенсія на розрахунковий рахунок пенсіонера не надходила.

Про те, відповідач у відповідності до укладеного з пенсіонером договору депозиту «Копилка» здійснював списання грошових коштів з пенсійного рахунку пенсіонера у розмірі 50,00 грн. щомісячно, які у свою чергу перераховувались на депозитний рахунок пенсіонера.

Станом на день розгляду справи згідно виписки з особового рахунку пенсіонера ОСОБА_3 за період з 02.03.2013 року по 01.07.2013 року на пенсійному рахунку знаходяться грошові кошти у розмірі 353,60 грн.

Таким чином, судом встановлено, що у березні 2013 року сума пенсії отриманої ОСОБА_3 становить 953,60 грн., а не 715,20 грн., як вказує позивач у позовній заяві.

Судом на підставі копії свідоцтво про смерть встановлено, що пенсіонер ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

З листа позивача від 11.10.2013 року № 6227/06-09 судом встановлено, що у позивача не збережено повідомлення про смерть пенсіонер ОСОБА_3, а також докази його вручення відповідачу.

Судом також встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України складало листи-повідомлення від 25.04.2012 року № 1288/04-01-69/03 та від 13.06.2012 року № 1840/04-01-69/03, у яких останнє просить повернути суми пенсії пенсіонера ОСОБА_3 за березень 2012 року у розмірі 715,20 грн.

Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у повідомило суд про те, що вказані вище листи направлено відповідачу простою кореспонденцією.

Відповідно до п.2 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах, затвердженого Постановою КМУ № 1596 від 30.08.1999р., виплата пенсій та грошової допомоги згідно з цим Порядком здійснюється через поточні рахунки, що відкриваються у банках.

Установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції із зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до цього Порядку, угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управліннями праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконкомів міських, районних у місті рад або центрами з нарахування і виплати пенсій та допомоги - у регіонах, де функціонують такі центри.

Відповідно до п.13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги, уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у Примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, передбачено обов'язок уповноваженого банку щодо повернення зарахованих на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотків грошових коштів, лише у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії.

Пунктом 4 статті 8 Договору № 22 від 04.01.2010 року, укладеному між Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та відповідачем, передбачено, що суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи Банку повертають відповідно органам Фонду, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Аналогічні положення містяться також і у пункті 4 статті 8 Договору від 28.12.2009 року № 26 між Пенсійним фондом України, відповідачем та Міністерством праці та соціальної політики України.

Отже, сторонами у Договорі № 22 від 04.01.2010 року визначено додаткові підстави для повернення коштів установами відповідача позивачу ніж ті, що встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.

Такими підставами є: 1) наявність коштів на поточному рахунку пенсіонера; 2) надходження повідомлення про смерть пенсіонера (одержувача коштів); 3) надходження письмового розпорядження Головного Управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

За наявності всіх вказаних вище підстав відповідач повинен повернути позивачу суму пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 13.10.2009 року по справі № 09/209 позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Міністерства освіти та науки України, за участю третіх осіб - Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного казначейства України, про стягнення заборгованості спір щодо виконання адміністративних договорів повинен вирішуватися на підставі аналогії права, виходячи з його конституційний принципів та загальних засад, а не за аналогією закону.

Частиною 4 статті 8 КАС встановлено заборону відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, на підставі якої виникають зобов'язальні правовідносини відповідної правової природи Права та обов'язки сторін, обумовлені договором, складають його зміст і повинні дотримуватися сторонами.

Суд звертає увагу на те, що уклавши договір незалежно від його правової природи, сторони зв'язані умовами його виконання, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту судом відповідної юрисдикції.

Судом встановлено, що на поточному рахунку пенсіонера ОСОБА_3 знаходяться грошові кошти у розмірі 353,60 грн. за березень 2012 року; про те позивачем не надано суду належних доказів направлення та отримання відповідачем розпорядження про повернення суми пенсій та грошової допомоги, зарахованих на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками, та повідомлення про смерть пенсіонера, які оформлено листами від 25.04.2012 року № 1288/04-01-69/03 та від 13.06.2012 року № 1840/04-01-69/03.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду належних доказів направлення та отримання розпорядження про повернення суми пенсій та грошової допомоги, зарахованих на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками за період березень 2012 року, а також повідомлення про смерть пенсіонера.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, а також враховуючи те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, суд доходить висновку, що за відсутності отримання відповідачем повідомлення про смерть пенсіонера та відсутності отримання відповідачем письмового розпорядження Головного Управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області про повернення суми пенсій та грошової допомоги, зарахованих на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками, відповідач не має можливості повернути позивачу з поточного пенсійного рахунку грошові кошти пенсіонера ОСОБА_3 за березень 2012 року, а тому у задоволені позовних вимог слід відмовити.

Одночасно суд зазначає, що згідно пункту 2 статті 8 Договору № 22 від 04.01.2010 року суми пенсії та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача по місяць його смерті включно, разом із відсотками, є його спадщиною і розподіляються у відповідності з чинним законодавством України.

Пунктом 3 статті 8 Договору № 22 від 04.01.2010 року передбачено, що з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, установи банку при отриманні такого повідомлення, припиняють зарахування на поточний рахунок суми пенсії та грошової допомоги.

Аналогічні положення містяться також і у статті 8 Договору від 28.12.2009 року № 26 між Пенсійним фондом України, відповідачем та Міністерством праці та соціальної політики України.

Як вже було встановлено судом, сума пенсії за березень 2012 у розмірі 953,60 грн. зарахована на поточний рахунок пенсіонера 02.03.2012 року; пенсіонер помер згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто після зарахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера; після місяця смерті пенсіонера відповідач припинив зарахування грошових коштів на його поточний рахунок.

Враховуючи пункти 2, 3 та 4 Договору № 22 від 04.01.2010 року суд робить висновок про те, що сума пенсії та грошової допомоги зараховані на поточний рахунок пенсіонера по місяць смерті пенсіонера включно, тобто по березень 2012 року включно, є спадщиною пенсіонера, і позивач не в праві вимагати у банку повернення вказаної суми.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 98, 112, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Кобилянському районі до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили станом на 07.11.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін