Постанова № 34593500, 05.11.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

12:25 год.

05 листопада 2013 року справа № 814/2007/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Щедрова Є.В.,

представника відповідача: Матвєєва Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПП "Тоеріс", вул. Дружби 1-в, с. Шевченкове, Жовтневий район, Миколаївська область, 57263

доЖовтневої МДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.13 р. № 0010671501 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0010671501, прийняте 1 березня 2013 р. Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати приватному підприємству "Тоеріс" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2294,0 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12:25 год.

05 листопада 2013 року справа № 814/2007/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Щедрова Є.В.,

представника відповідача: Матвєєва Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПП "Тоеріс", вул. Дружби 1-в, с. Шевченкове, Жовтневий район, Миколаївська область, 57263

доЖовтневої МДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.13 р. № 0010671501В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Тоеріс" (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) і застосовано штрафну санкцію.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем порушена процедура перевірки, що виявилось у неповідомленні позивача про її проведення. По суті виявлених порушень позивач послався на те, що ст. 184 п. 184.7. Податкового кодексу України (далі - ПК України), на порушення якої вказує ОДПІ, передбачає обов'язок нарахування ПДВ після анулювання реєстрації платника ПДВ виключно по тих товарах, суми ПДВ за якими включались до складу податкового кредиту. Наполягає на тому, що ним не включалась до складу податкового кредиту вартість основних фондів в розмірі 2760000,0 грн., а тому нарахування позивачу ПДВ, виходячи із наведеної суми, є безпідставним.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях вказав на те, що на адресу позивача неодноразово надсилались запити, але всі вони були повернуті з відміткою, що позивач за вказаною в них адресою не знаходиться. На думку ОДПІ, після анулювання реєстрації платника ПДВ, позивач, на підставі норм ст. 184 п. 184.7. ПК України повинен був нарахувати ПДВ на товари і активи, чого ним зроблено не було. Як вказує відповідач, при розрахунку суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, ним були взяті до уваги відомості, які містяться в балансі за 9 місяців 2012 р., зокрема за даними цього балансу вартість основних фондів, виробничих запасів і незавершеного будівництва позивача складає 2760000,0 грн. і саме виходячи з цієї суми, він повинен був нарахувати ПДВ (а. с. 28-29).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Оцінюючи доводи позивача про порушення відповідачем процедури проведення перевірки, суд вказує на наступне.

Листом від 21 грудня 2012 р. ОДПІ запропонувала позивачу надати пояснення та їх документальне підтвердження з приводу невиконання позивачем вимог ст. 184 п. 184.7. ПК України, а саме не визначення податкових зобов'язань по товарах (послугах), необоротних активах, суми ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту (а. с. 37).

Як вказано у ст. 73 п. 73.3. ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Цьому праву ОДПІ кореспондує обов'язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів (ст. 16 п. 16.1. пп. 16.1.5. ПК України).

Як слідує з наявних в матеріалах справи письмових доказів, вся кореспонденція, направлена на адресу позивача, яка зазначена в державних реєстраційних документах (Миколаївська область, Жовтневий район, с. Шевченкове, вул. Дружби, буд. 1-В), була повернута із відміткою поштового відділення про те, що підприємство за вказаною адресою не знаходиться (а. с. 5, 30-34).

Стаття 78 п. 78.1. пп. 78.1.4. ПК України надає ОДПІ право провести документальну позапланову перевірку у разі виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи викладене, у відповідача були підстави, визначені ПК України, для призначення перевірки позивача.

Варто зауважити, що згідно ст. 42 п. 42.2. ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Отже, наведена норма визначає, що у випадку листування з платником податків, кореспонденція вважається врученою, якщо вона надіслана на його адресу - закон не висуває обов'язкової вимоги фактичного отримання платником податків цих листів, а тому надіславши на адресу позивача письмовий запит, відповідач належним чином виконав свій обов'язок і в силу приписів ст. 42 п. 42.2. ПК України, письмовий запит вважається врученим позивачу.

Крім того, у випадку зміни свого місцезнаходження, позивач, на виконання обов'язку, передбаченого ст. 16 п. 16.1. пп. 16.1.11. ПК України, був зобов'язаний повідомити про це відповідача.

З огляду на наведене, суд не знаходить порушень з боку ОДПІ при проведенні перевірки.

Рішенням № 2 про анулювання реєстрації платника ПДВ від 30 листопада 2012 р. ОДПІ, на підставі ст. 184 п. 184.1. пп. "ж" ПК України (в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу), анулювала реєстрацію позивача в якості платника ПДВ (а. с. 35).

7 лютого 2013 р. ОДПІ провела невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з ПДВ з питання дотримання вимог повноти нарахування ПДВ, результати якої оформлені актом № 65/15-32907616 (далі - акт перевірки) (а. с. 8-11). У висновку акту перевірки вказано на порушення позивачем ст. 184 п. 184.7. ПК України, внаслідок чого занижено суму ПДВ за листопад 2012 р. на 552000,0 грн.

1 березня 2013 р. ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0010671501, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ на 552000,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 138000,0 грн. (а. с. 6).

Відповідно до ст. 184 п. 184.7. ПК України, на порушення якої посилається відповідач, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Наведена норма визначає, що платник податків, який при придбанні товарів (послуг) та необоротних активів, включив суми ПДВ по цих товарах (послугах) і необоротних активах до складу податкового кредиту, не використав їх в оподатковуваних ПДВ господарських операціях, не пізніше дати анулювання реєстрації як платника ПДВ, він повинен нарахувати ПДВ по цих товарах (послугах) і необоротних активах. Отже, юридично значущою обставиною, яка підлягає доказуванню відповідачем, є доведення включення позивачем сум ПДВ, сплачених в ціні товарів (послуг) і необоротних активів до складу податкового кредиту.

Як зазначено на аркуші 2 акту перевірки (а. с. 9), для розрахунку ПДВ взята до уваги первісна вартість основних фондів, яка вказана в балансі позивача станом на 30 вересня 2012 р., а саме 2760000,0 грн. (а. с. 40). Допитана в якості свідка інспектор ОДПІ, яка проводила перевірку, підтвердила цю обставину.

Суд вважає, що відповідач виходив з невірних даних, з огляду на таке.

За ст. 198 ПК України віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), є правом, а не обов'язком платника податків, тобто не всі суми ПДВ, які сплачуються платником податків "автоматично" включаються до складу податкового кредиту, відповідно, сума податкового кредиту може бути як більшою, так і меншою від суми сплаченого ПДВ. Згідно визначення терміну "балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів", це сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації (ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.9. ПК України), а тому такий показник як балансова вартість об'єктивно не може відображати даних чи включав позивач до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих активах. З огляду на наведене, розраховуючи суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, відповідач виходив із хибного показника (балансової вартості), який ст. 184 п. 184.7. ПК України не передбачений.

Посилання представника відповідача на той факт, що сума податкового кредиту позивача є більшою ніж сума балансової вартості основних фондів, безпідставне, адже сама по собі сума податкового кредиту не доводить включення до неї ПДВ по всіх фондах, які складають балансову вартість активів підприємства.

На переконання суду, відповідач під час перевірки повинен був встановити, яке саме майно мається у позивача станом на дату анулювання його реєстрації як платника ПДВ (30 листопада 2012 р.) та встановити по яких саме активах позивач включав суму ПДВ до податкового кредиту, чого ним зроблено не було - як вже зазначав суд, замість встановлення цих обставин, відповідач нарахував ПДВ, виходячи із балансової вартості основних засобів позивача станом на кінець вересня 2012 р.

Вимога суду надати такі дані під час судового розгляду відповідачем залишилась невиконаною. Суд також не має можливості самостійно перевірити спірні обставини, адже це фактично потребує повторної документальної перевірки позивача, в той час як подана відповідачем податкова звітність із ПДВ містить тільки кінцеві суми цього податку, які потрібно порівнювати із номенклатурою товару.

В свою чергу, позивач подав суду розрахунок, з якого слідує, що до складу податкового кредиту ним було віднесено ПДВ тільки по господарських операціях із ТОВ "Практікер Україна" в сумі 15300,0 грн., ТОВ "Ольмакс" в сумі 1269,30 грн., ПП "Бурвод" в сумі 325,0 грн. і ТОВ "Пласт Бак Гранд Дніпро" в сумі 2315,0 грн. та 2576,67 грн., а всього 21785,97 грн. (15300+1269,30+325+2315+2576,67=21785,97) (а. с. 86, 153). По інших операціях суми ПДВ до складу податкового кредиту не включались, крім того, як пояснює позивач, до складу незавершеного будівництва і виробничих запасів був віднесений рибний корм, який придбавався без сплати ПДВ.

Відповідач не довів належними засобами доказування, що до складу податкового кредиту позивачем включались і інші суми ПДВ, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Оскільки суд знаходить безпідставним нарахування позивачу ПДВ, відповідно, і застосування штрафної санкції є незаконним.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 2294,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 26 квітня 2013 р. (а. с. 2), який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0010671501, прийняте 1 березня 2013 р. Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати приватному підприємству "Тоеріс" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2294,0 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

7 листопада 2013 р.

Суддя А. О. Мороз