Рішення № 34593144, 04.11.2013, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 247/3675/13-ц

2/247/1039/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

при секретарі Щербініній О.С.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бережного Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Торез цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торезантрацит» про відшкодування моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що з 11 червня 1963 року знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який працював на підприємстві відповідача з 1956 року по 1995 рік. 08 червня 2006 року висновком МСЕК ОСОБА_3 встановлено 80% втрати працездатності з 02 червня 2006 року безстроково. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. 21 грудня 2006 року висновком обласної МСЕК встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_3 з професійним захворюванням. Вважає, що має право на стягнення з відповідача моральної шкоди, заподіяної позивачу смертю чоловіка ОСОБА_3, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки і його наслідки оцінює у розмірі 80000 грн. Просить стягнути з відповідача суму моральної шкоди у розмірі 80000 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Дала пояснення,аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснила, що з ОСОБА_3 спільно прожили 45 років, виховали двох дітей, вели господарство, а в теперішній час змушена звертатися за сторонньою допомогою.

Представник відповідача Бережний Р.В. позов не визнав. Пояснив, що в 2006 році помер чоловік позивача, а звернулася до суду вона лише в 2013 році. У теперішній час Державне підприємство знаходиться в стадії реорганізації шляхом виділення «Шахти ім. К.І.Кисельова» в Державне підприємство «Шахта ім. К.І.Кисельова».

Дослідив матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

З 11 червня 1963 року позивач знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а.с.5).

Згідно трудової книжки ОСОБА_3 працював на підприємстві відповідача у періоди з 09 січня 1956 року по 01 липня 1957 року та з 08 січня 1963 року по 17 травня 1995 року, звільнений за ст.38 КЗпП України - у зв'язку з переходом на пенсію (а.с.6-10).

Згідно довідки управління комунальної власності міського господарства позивач зареєстрована разом із сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Згідно довідки Торезької міської санітарно-епідеміологічної станції від 05 лютого 2007 року ОСОБА_3 був обстежений в Київському інституті медицини праці в 1996 році та встановлено професійне захворювання пилової етіології - пневмоконіоз, дихальна недостатність першого ступеня, повідомлення про професійне захворювання № 88 від 25 січня 1996 року. Акт розслідування за формою П-4 не складався (а.с20).

Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових витратах допомоги та довідки МСЕК від 08 червня 2006 року при повторному огляді позивачу встановлено другу групу інвалідності та визначено ступінь втрати професійної працездатності 80 % з 02 червня 2006 року безстроково, у зв'язку з професійним захворюванням. Визначено потребу в медикаментозному лікуванні, протипоказана важка фізична праця, робота в несприятливих метеоумовах (а.с.18,19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (а.с.17).

Згідно довідки управління комунальної власності та міського господарства Торезької міської ради позивач проживала з чоловіком ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, допомога з його боку була основним джерелом засобів до існування (а.с.12).

Згідно довідки про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом від 21 грудня 2006 року встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_3 з профзахворюванням - антрако-силикатозом (а.с.21).

10 квітня 2007 року рішенням Торезького міського суду Донецької області встановлено факт, що позивач знаходилася на утриманні чоловіка - ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, який згідно висновку МСЕК був визнаний інвалідом 2 групи в зв'язку з професійним захворюванням, яке встановлено у нього було при житті Київським інститутом медицини праці 18 січня 1996 року (а.с.13-16).

Згідно довідки комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Тореза» від 30 липня 2013 року позивач знаходиться на диспансерному обліку у терапевта (а.с.27).

Згідно наказу № 245 від 15 травня 2013 року Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про реорганізацію Державного підприємства «Торезантрацит» та створення Державного підприємства «Шахта ім. К.І.Кисельова» виділено зі складу Державного підприємства «Торезантрацит» Технічну одиницю «Шахта ім. К.І.Кисельова» Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління ім. Л.І.Лутугіна» і створено на її базі Державне підприємство «Шахта ім. К.І.Кисельова» (а.с.51-54).

Аналізуючи набуті докази суд доходить висновку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Пункт 2 постанови № 4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» містить роз'яснення, що спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або іншим законодавством.

У п.5 зазначеної постанови вказано, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно п.9 цієї постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 - чоловік позивача. Його смерть настала внаслідок профзахворювання - антрако-силикатозу.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня смерті ОСОБА_3 і продовжує існувати до теперішнього часу.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг душевних страждань позивача, її тривалий характер, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, які вона зазнала у зв'язку з втратою близької людини.

Суд дійшов висновку, що діями відповідача позивачці ОСОБА_1 спричинені моральні страждання, пов'язані з безповоротною втратою чоловіка. Гибель чоловіка спонукала її вирішувати матеріальні та інші проблеми самостійно, що потребувало додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням положень ч. 4 ст.91 ЦК України, якою передбачено, що цивільна правовоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про безпідставність вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у зв"язку із знаходженням підприємства у ліквідаційній процедурі за недоведеністю.

Таким чином, при визначенні розміру відшкодування, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд визначає у відшкодування моральної шкоди стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» на користь ОСОБА_1 в сумі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при подачі позовної заяви немайнового характеру до суду оплачується ставка судового збору 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі п.2 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 114 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст.16, 23, 268, 1167, 1168 ЦК України, п.2, п.5, п.9 постанови № 4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.10, 11, 60, 79, 80, 88, 197, 209, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України,

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торезантрацит» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в сумі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» на користь держави судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

У задоволенні вимог в іншій частині відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 06 листопада 2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. Є. Арапіна