Рішення № 34592652, 23.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р.Справа № 922/3683/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ до ТОВ "Форс С", м. Харків про стягнення 30940,48 грн. за участю представників:

позивача - Ткаченко Р.Ю., довіреність №258/10 від 14.12.12 р.,

відповідача - Осадчий С.Ю., довіреність №13/05 від 13.05.13 р.,

ВСТАНОВИВ:

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Форс С" основний борг за поставлений природний газ в сумі 27261,07 грн., пеню в сумі 2095,65 грн., інфляційні втрати в сумі 59,40 грн., 3% річних в сумі 1524,32 грн.

Ухвалою суду від 03.09.13р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

15.10.13р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував в повному обсязі та просив суд в задоволенні позову відмовити та зазначив, що зобов'язання відповідача перед позивачем були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

В судовому засіданні 15.10.13р. оголошувалась перерва до 23 жовтня 2013 року до 11:15 год.

23.10.13р. представник позивача надав письмові пояснення в яких зазначив, що заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє зобов'язання відповідача перед позивачем за договором поставки природного газу №11/Б-40ПР-01 від 30.08.11р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.13р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.10.13р. проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалами суду від 03.09.13р. сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

25 травня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 10/10-580ПР-01 поставки природного газу, відповідно до якого Позивач зобов'язувався передати Відповідачу у власність природний газ, а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його. На підставі цього договору Відповідач сплатив Позивачу за природний газ 143428 (сто сорок три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 13 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а Позивач передав Відповідачу природний газ на суму 100713 (сто тисяч сімсот тринадцять) грн. 18 коп., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. У Позивача виникла заборгованість перед Відповідачем у сумі 42714 (сорок дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 95 коп.

30 серпня 2011 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форс C" був укладений договір поставки природного газу №11/Б-40ПР-01.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 4 тис. (479) куб. м.. в тому числі по місяцях: серпень - 1,479 тис. куб. м.; вересень - 3,000 тис. куб. м.; разом - 4,479 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.1. - 3.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3023,50 грн. без урахування податку на додану" вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 0 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3368,97 грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 20%. всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 3425,97 (три тисячі чотириста двадцять п'ять грн. 97 коп.) гривень. Загальна вартість цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу. Сторони домовились, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів. Сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Пунктом 4.1. сторони передбачили, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку. За серпень 2011 року - протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору; За вересень 2011 року:

- оплата в розмірі по 34% (тридцять чотири відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводяться протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору;

- оплати в розмірі по 33% (тридцять три відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 5.1. строк поставки газу: з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року включно.

Додатковою угодою №1 від 19.10.11 р. до договору поставки природного газу №11/Б-76 ПР-01 від 30.08.11р. сторони внесли зміни до договору, а саме пункт 1.2. виклали в наступній редакції: "Постачальник передає покупцю в період з 06 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року (включно) природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до тис. (20,417) куб. м., в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): серпень - 1,479, вересень - 2,002, з 01 по 10 жовтня 0,000, з 11 по 31 жовтня 16,936, разом 20,417. У зв'язку з набуттям чинності Закону України від 20.009.11 №3741-VI постачання природного газу в період з 01 жовтня 2011 року по 10 жовтня 2011 року буде здійснюватись за окремим договором."

Додатковою угодою №1 від 19.10.11 р. до договору поставки природного газу №11/Б-76 ПР-01 від 30.08.11р. сторони внесли зміни до договору, а саме пункт 5.1. виклали в наступній редакції: "Строк поставки газу: з 06 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року (включно)".

Додатковою угодою №1 від 19.10.11р. до договору поставки природного газу №11/Б-76 ПР-01 від 30.08.11р. сторони внесли зміни до договору, а саме пункт 4.1. договору доповнено підпунктом 4.1.1. в такій редакції: "Оплата за газ, спожити покупцем у період з 11 жовтня по 31 жовтня 2011 року, проводиться покупцем з урахуванням вартості транспортування територією України виключно грошовими коштами в такому порядку:

- протягом трьох банківських днів з дати укладення цієї додаткової угоди;

- остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 листопада 2011 року.".

Додатковою угодою №1 від 19.10.11 р. до договору поставки природного газу №11/Б-76 ПР-01 від 30.08.11р. сторони внесли зміни до договору, а саме пункт 10.1. виклали в наступній редакції: "Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 06 серпня 2011 року і діє в частині передачі газу по 31 жовтня 2011 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.".

02 жовтня 2013 року Відповідачем було направлено на адресу Позивача грошову вимогу, вих. № 02/10-1, з вимогою повернути грошові кошти в сумі 42714 (сорок дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 95 коп., які були перераховані Позивачу за договором № 10/10-580ПР-01 поставки природного газу від 25.05.2010р.

Зазначена вимога була отримана Позивачем 07.10.2013р., однак, Позивач не виконав її у встановлений строк, у зв'язку з чим 14.10.2013р. у нього виникло грошове зобов'язання перед Відповідачем.

На підставі ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України ТОВ "ФОРС С" було направлено ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заяву про припинення зобов'язання зарахуванням, відповідно до якої зобов'язання ТОВ "ФОРС С" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" припинено в повному обсязі, заборгованості ТОВ "ФОРС С" перед ДК"Газ України" НАК "Нафтогаз України" не має, а зобов'язання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" перед ТОВ "ФОРС С" припинено частково, заборгованість ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" перед ТОВ "ФОРС С" становить 15 453 (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 88 коп.

Заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 42714,95 грн. була направлена позивачу 11 жовтня 2013 року, тобто після порушення провадження у даній справі, у зв'язку з чим відповідач вважає, що грошові зобов'язання в сумі 42714,95 грн. припинено в порядку ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як вже зазначалось вище, ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У зв'язку з тим, що у позивача були невиконані грошові зобов'язання перед відповідачем в сумі 42714,95 грн., що є однорідними з невиконаними зобов'язаннями відповідача перед позивачем в сумі 27261,07 грн., суд вважає, що відповідачем було правомірно надіслана заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог до позивача в сумі 27261,07 грн.

Враховуючи вищенаведене, а також з огляду на те, що зарахування може здійснюватися без згоди іншої сторони (за заявою лише однієї сторони - зарахування є одностороннім правочином) у суда існують правові підстави для проведення зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог відповідно до приписів ст. 601 ЦК України на суму 27261,07 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на те, що між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних позовних вимог на суму 27261,07 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, оскільки заява про зарахування була подана вже після порушення провадження у справі.

Таким чином, суд вважає за необхідне припинити провадження по справі за відсутності предмету спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 27261,07 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 2095,65 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.1.3. договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу пені за прострочення платежу, вважає його таким, що не суперечить чинному законодавству, а тому пеня в сумі 2095,69 грн. підлягає стягненню в повному обсязі.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 59,40 грн. та 3% річних в розмірі 1524,32 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є не вірним, а стягненню підлягає сума в розмірі 1482,02 грн. В частині стягнення 3% річних в сумі 42,30 грн. відмовити.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 59,40 грн. суми інфляційних втрат, суд перевірив розрахунок інфляційних втрат зроблений позивачем та прийшов до висновку, що розрахунок позивача є вірним, а тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 59,40 грн.

Крім того, відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.0.04.2005р. №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обгрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 530, 548, 549, 598, 601, 610 - 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 343 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, ст. 80 п.1-1, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс С" (61045, м.Харків, вул. Отакара Яроша, б. 18а код в ЄДРПОУ 33677317, п/р 26008036079200 в АТ"УкрСиббанк", м. Харків МФО 351005) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р. № 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) пеню в сумі 2095,69 грн., 3% річних в сумі 1482,02 грн., інфляційні втрати в сумі 59,40 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1718,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 27261,07 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В частині стягнення 3% річних в сумі 42,30 грн. відмовити.

Повне рішення складено 28.10.2013 р.

Суддя Шарко Л.В.