Ухвала суду № 34592566, 05.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"05" листопада 2013 р. Справа № 817/1158/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" липня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Ізол" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ізол" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення винесені ДПІ в м. Рівне від 04.10.2012 року № 0004742342 та № 0004752342. Позов обґрунтовано тим, що податковий кредит сформовано правомірно на підставі первинних бухгалтерських документів на підставі господарських операцій з ТОВ "Медео-Захід" та ТОВ «Технотрейд-Плюс».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 04.10.2012 року №0004742342 та № 0004752342.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися. Про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд встановив, що уповноваженими особами ДПІ в м. Рівне була проведена документальна невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Ізол» при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Медео-Захід" та ТОВ «Технотрейд-Плюс», за результатами якої складено акт № 441/22-200/13992747 від 05.09.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Ізол» пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого ТОВ «Ізол» завищило податковий кредит в тому числі: за вересень 2009 року в сумі 101291,34 грн., за червень 2011 року в сумі 42000 грн., за жовтень 2011 року в сумі 98731,80 грн., липень 2011 року в сумі 28900 грн., серпень 2011 року в сумі 75465,91 грн., листопад 2011 року в сумі 16000 грн.

До таких висновків відповідач прийшов, не врахувавши до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Технотрейд - Плюс" та ТОВ "Медео-Захід", посилаючись на сумнівність контрагентів, та нікчемність укладених угод.

04.10.2012 року ДПІ в м. Рівне винесено податкові повідомлення-рішення №0004742342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 402900 грн. в т.ч. за основним платежем 330719 грн. та штрафними санкціями 72181 грн. та № 0004752342, яким занижено зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 31670 грн.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №168/97-ВР) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічні положення й закріплені в Податковому кодексі України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п.198.6 ст.198 ПК України).

Суд встановив, що між позивачем та ТОВ "Технотрейд плюс" 02.09.2009 р. укладено договір купівлі - продажу, предметом якого є будівельні матеріали.

Отримання будівельних матеріалів підтверджується видатковими накладними.

Від ТОВ "Технотрейд плюс" отримані податкові накладні № 161 від 22.09.2009 р., № 152 від 11.09.2009 р.

Отримані будівельні матеріали були використані при здійсненні господарської діяльності, зокрема при виконанні підрядних робіт при капітальному ремонті внутрішніх приміщень та даху будівлі відділення поштового зв'язку Рівне-28, що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт та відомостями витрачених ресурсів.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Медео-Захід" був укладений договір № 1183 від 15.05.2011 р., предметом якого є поставка будівельних матеріалів.

Отримання товару підтверджується видатковою накладною № 3 від 10.06.2011 р., № 1 від 22.07.2011 р., № 3 від 25.08.2011 р., № 4 від 25.08.2011 р., № 10 від 19.10.2011 р., № 2 від 10.10.2011 р., № 4 від 10.10.2011 р.

Від ТОВ "Медео-Захід" отримано позивачем податкові накладні № 223 від 12.06.2011 р., № 365 від 24.07.2011 р., № 395 від 26.08.2011 р., № 223 від 25.08.2011 р., № 428 від 19.10.2011 р., № 428 від 12.10.2011 р., №428 від 23.11.2011 р.

Придбані будівельні матеріали використані позивачем на ремонт автопавільйонів на автодорозі Київ-Чоп, що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару, кожна оподаткована господарська операція належно оформлена, податкова накладна також оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Суд вважає, що твердження апелянта, щодо нікчемності угод є безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між ТОВ "Ізол" та контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагенти виконують повністю взяті на себе зобов'язання по продажу та поставці будівельних матеріалів.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від контрагентів підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Стосовно доводів апеляційної скарги, про наявність кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ "Технотрейд-Плюс" колегія суддів зазначає, що відповідачем не встановлено факт незаконної діяльності саме з позивачем. Також не має жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності та обережності i йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускає його контрагент, чи контрагенти останнього, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Долученими до матеріалів справи договорами, податковими накладними та актами виконаних будівельних робіт підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, так і використання, придбаних у ТОВ "Медео-Захід" та ТОВ «Технотрейд-Плюс» товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності.

Слід також відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо безтоварності та нікчемності господарської операції за наслідками якої було сформовано позивачем оспорювані валові витрати та податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів та послуг.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки та протиправності податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.О. Зарудяна

Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Ізол" пр.Миру,15, м.Рівне, 33000

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Відінська,8, м.Рівне, 33023