Ухвала суду № 34592521, 30.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р.Справа № 1570/6150/2012

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді-доповідача - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Берекет Н.В.,

за участю представника апелянта - Єлістратова К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області до ПП «Глашатай» про стягнення, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2012 року поивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13.09.2012 року Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань взаємовідносин ПП «Глашатай» з ТОВ «Інфостіл 2008» за період березень, квітень 2012 року та ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс», за травень 2012 року. За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області ДПС складено акт перевірки №627/22-35695338 від 13.09.2012 року. Перевіркою встановлено, що ПП «Глашатай» в перевіряємий період мало взаємовідносини з ТОВ «Інфостіл 2008» та ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс». Між тим, відповідно до видів діяльності, якими займаються виконавці за наведеними договорами, виготовлення металевих конструкцій, а також друкованої продукції не є діяльністю цих підприємств, отже всі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача», та укладені з цими контрагентами угоди порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на штучне формування податкового кредиту, а отже є нікчемними згідно із ст.228 ЦК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції з 01.01.2011 року): правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, належать виключно до компетенції судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Позивачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність відповідача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У позовній заяві позивач зазначає, що всі операції купівлі - продажу у зазначеній справі не направлені на реальне настання правових наслідків, тому вважає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, позивачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених відповідачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної відповідачем діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було укладено договори з ТОВ «Інфостил 2008» та ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс» від 01 березня 2012 року; 02 квітня 2012 року; та від 10 травня 2012 року. Вказані контрагенти відповідача надали послуги для ПП «Глашатай» по виготовленню металевих конструкцій, іменовані як «билл-борд».

Окремо відповідно до договору від 04 березня 2012 року ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс» надало послуги з друкування та виготовлення рекламної продукції.

Вищезазначені послуги були наданні у повному обсязі, що підтверджується Актами виконаних робіт від 30 березня 2012 року та 25 квітня 2012 року, від 24 травня 2012 року, 30 травня, 27 квітня 2012 року.

Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надані всі первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій по вказаним договорам, а отже позовні вимоги ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області не можуть бути задоволені.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в 16.07.2012 року до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби електронною поштою надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06.07.2012 року №721/2240/35678045 про проведення зустрічної звірки TOB «Інфостіл 2008», де встановлено неможливість фактичного здійснення TOB «Інфостіл 2008» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

29.08.2012 року до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби електронною поштою надійшов акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 27.08.2012 року №589/22-603/36342386 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Компанія «Ракурс Плюс», у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

13.09.2012 року Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань взаємовідносин ПП «Глашатай» з ТОВ «Інфостіл 2008» за період березень, квітень 2012 року, та ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс» за травень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №627/22-35695338 від 13.09.2012р.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Судом досліджено всі первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій відповідача з його контрагентами, а саме: разовий договір №26-03 «на перевезення вантажів автомобільним березня 2012 року; акт здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.03.2012 року; разовий договір№23-04 «на перевезення вантажів автомобільним транспортом» від 23 квітня 2012 року; акт здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 26.04.2012 року; разовий договір№26-04 «на перевезення вантажів автомобільним транспортом» від 26 квітня 2012 року; акт здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 28.04.2012 року; разовий договір№21-05 «на перевезення вантажів автомобільним транспортом» від 21 травня 2012 року; акт здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 25.05.2012 року; разовий договір№28-05 «на перевезення вантажів автомобільним транспортом» від 28 травня 2012 року; акт здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 01.06.2012 року; договір № 27-03-12 від 27 березня 2012 року; акти приймання - передачи майна №1,2,3,4, згідно Договору № 27-03-12 від 27 березня 2012 року; акт приймання - передачі послуг по договору №27-03-12 від 25 грудня 2012 року; договір від 01 березня 2012 року; додаток до договору від 01.03.2012 року; акт приймання передачі послуг по договору від 01.03.2012 року складений 30 березня 2012 року; договір від 02 квітня 2012 року; додаток до договору від 02.04.2012 року; акт приймання - передачі послуг по договору від 02.04.2012 року складений 25 квітня 2012 року; договір від 03 квітня 2012 року; акт приймання - передачі послуг за договором від 03.04.2012 від 27 квітня 2012 року; додатки до договору від 03.04.2012 року; договір від 04 травня 2012 року; акт виконаних робіт від 24 травня 2012 року; Договір від 10 травня 2012 року; додаток до договору від 10.05.2012 року; акт приймання - передачі послуг за договором від 10.05.2012 року складений 30 травня 2012 року; податкова накладна від 30.03.2012 року за № 842; від 25.04.2012 року за № 682; від 27.04.2012 року за №743; від 24.05.2012 року за №266; від 30.05.2012 року за №297; накладна №ОУ - 300302 від 30 березня 2012 року; №ОУ - 250401 від 25 квітня 2012 року; № ОУ- 270401 від 27 квітня 2012 року; №ОУ - 52401 від 24 травня 2012 року; № ОУ - 53003 від 30 травня 2012 року; товарно-транспортні накладні №000526 від 30 березня 2012 року; №000530 від 25 квітня 2012 року; №000537 від 27 квітня 2012 року; №000544 від 30 травня 2012 року; №000541 від 24 травня 2012 року; рахунки №010312 від 01 березня 2012 року; № 79 від 03 грудня 2012 року; № 020412 від 02 квітня 2012 року; №030412 від 03 квітня 2012року; №040512 від 04т травня 2012 року; №100512 від 10 травня 2012 року; квитанції до прибуткового касового ордера №23 від 31 березня 2012 року; №29 від 26 квітня 2012 року; №30 від 28 квітня 2012 року; №35 від 25 травня 2012 року; №37 від 01 червня 2012 року; платіжні доручення №317 від 19 грудня 2012 року;№129 від 22 травня 2012 року; №145 від 15 червня 2012 року; №91 від 02 квітня 2012 року; №114 від 03 травня 2012 року; №115 від 03 травня 2012 року; № 133 від 24 травня 2012 року; №141 від 05 червня 2012 року; №112 від 20 квітня 2012 року; оборотно-сальдові відомості за березень 2012 року; за квітень 2012 року; за травень 2012 року; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за 05 місяць 2012 року; за 04 місяць 2012 року; за 03 місяць 2012 року; податкові Декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2012 року; за півріччя 2012 року; за 04 місяць 2012 року з додатком 5; за 03 місяць 2012 року з додатком 5; за 05 місяць 2012 року з додатком 5; дозвіл №СР-16/20 (Д) на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території Крижанівської сільської ради від 16 жовтня 2012 року; дозвіл №СР-16/21 (Д) на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території Крижанівської сільської ради від 16 жовтня 2012 року; дозвіл №СР-16/13 (Д) на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території Крижанівської сільської ради від 16 жовтня 2012 року; дозвіл №СР-16/11 (Д) на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території Крижанівської сільської ради від 16 жовтня 2012 року; Акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення ) основних засобів від 26 грудня 2012 року 4 шт.

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених відповідачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної відповідачем діяльності, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 01.11.2013 року.

Суддя-доповідач: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.