Ухвала суду № 34592478, 23.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 25667/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Пліша М.А.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат-ПЕТ» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У серпні 2011 року позивач ТзОВ «Магнат-ПЕТ» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Яворівському районі Львівської області, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Яворівському районі Львівської області № 0000172320/0 від 24.02.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 580438 грн., в тому числі за основним платежем 464350 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 116088 грн..

Відповідач ДПІ у Яворівському районі Львівської області позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Яворівському районі Львівської області № 0000172320/0 від 24.02.2011 року.

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції є незаконною, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 24.02.2011 року було прийнято за результатами проведеної відповідачем документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських відносинах з ТзОВ «Оптдевайс» за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.. Суд першої інстанції безпідставно не врахував висновків перевірки, які відображені в Акті перевірки № 32/23-2/33213476 від 03.02.1011 р., про виявлені порушення, зокрема, вимог п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого за рахунок неправомірного включення до складу валових витрат у 2 кварталі 2010 року 1857400 грн. занижено податок на прибуток на загальну суму 464350 грн.. Зокрема, було встановлено, що господарські операції позивача із ТзОВ «Оптдевайс» щодо поставки товару за договором № 2804/л02 від 28.04.2010 р. не носять реального характеру, не спричинили настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 12.12.2011 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач ТзОВ «Магнат-ПЕТ» подав заперечення на апеляційну скаргу, де вказує, що постанова суду першої інстанції від 12.12.2011 року є законною і обґрунтованою, тому немає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що позивач ТзОВ «Магнат-ПЕТ» являється діючим суб'єктом підприємницької діяльності, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Яворівському районі Львівської області, є платником ПДВ і податку на прибуток.

В період із 21.01.2011 року по 27.01.2011 року відповідачем було проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських відносинах з ТзОВ «Оптдевайс» за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.. За наслідками перевірки складено Акт № 32/23-2/33213476 від 03.02.1011 р., у висновках якого зазначено, що товариством порушено, зокрема, вимоги п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого за рахунок неправомірного включення до складу валових витрат у 2 кварталі 2010 року 1857400 грн. занижено податок на прибуток на загальну суму 464350 грн.. Такий висновок ДПІ грунтується на твердженнях про те, що укладений між позивачем та контрагентом ТзОВ «Оптдевайс» договір (угода) № 2804/л02 від 28.04.2010 р. про поставку сировини не носить реального характеру, не спричинив настання правових наслідків, а тому, згідно статей 203, 215, 216 ЦК України, є нікчемним (а.с. 9-21, 37-49 Т.1).

На підставі вищевказаного Акта перевірки від 03.02.2011 року відповідачем ДПІ у Яворівському районі Львівської області винесено 24.02.2011 р. відносно позивача податкове повідомлення-рішення № 0000172320/0 від 24.02.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 580438 грн., в тому числі за основним платежем 464350 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 116088 грн. (а.с. 22, 50 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень ДПІ про безтоварний і нікчемний характер господарських операцій між ТзОВ «Магнат-ПЕТ» і ТзОВ «Оптдевайс», щодо дотримання позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення від 24.02.2011 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема статтею 9, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 03.02.2011 року видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем ТзОВ «Магнат-ПЕТ» податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях ДПІ про те, що Товариством протягом перевіреного періоду, а саме, у 2 кварталі 2010 р., безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаної сировини у ТзОВ «Оптдевайс» за договором № 2804/л02 від 28.04.2010 р. на суму 1857400 грн., чим занижено податок на прибуток на загальну суму 464350 грн.. На думку податкового органу такі господарські відносини мали безтоварний і нікчемний характер, не спричинили реального настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції вважає об'єктивними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності вищевказаних тверджень ДПІ та щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення від 24.02.2011 року.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваним господарським договором і об'єктивність інформації в первинних документах за цим договором підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, контрагенти ТзОВ «Магнат-ПЕТ» і ТзОВ «Оптдевайс» на час укладення договору і його виконання були діючими суб'єктами господарювання.

Судом першої інстанції вірно враховано, що здійснення позивачем господарських операцій із ТзОВ «Оптдевайс» підтверджується: - договором № 2804/л02 від 28.04.2010 р. про поставку товару; - видатковими накладними і податковими накладними за травень 2010 р. щодо поставки товару «поліетилентерефталат (SKYPET)», «поліетилентерефталат (ТЕХРЕТ)», «поліетилентерефталат (JADE СZ-302)»; - заявами на перевезення, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт по перевезенню вантажу за травень 2010 р., платіжним дорученням № 1087 щодо оплати за транспортні послуги; - договором купівлі-продажу цінних паперів № 985Б від 27.10.2010 р., актом прийому-передачі цінних паперів від 27.10.2010 р., копіями простих векселів; - Актом звірки взаєморозрахунків між ТзОВ «Магнат-ПЕТ» і ТзОВ «Оптдевайс» за травень-вересень 2010 р.; - інвентаризаційною відомістю необоротних активів за травень 2010 р; - оборотно-сальдовими відомостями по рах. 26 і 201 за травень-червень 2010 р.; - аналізом руху сировини отриманої від ТзОВ «Оптдевайс» згідно рах. 201; - аналізами руху готової продукції 21 гр. біла, 70 гр. синя, 33,5 гр. прозора, за період травня-липня 2010 року; - довідкою ТзОВ «Магнат-ПЕТ» про загальну кількість придбаної сировини у ТзОВ «Оптдевайс»; - витягом з журналу видачі довіреностей на отримання сировини від ТзОВ «Оптдевайс», - договором оренди об'єктів нерухомості від 02.02.2009 р., протоколами погодження орендної плати; - попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції за період травня-червня 2010 року; - банківськими виписками про оплату (а.с. 51-53, 54-61, 62-67, 68-75, 76-82, 104, 105-110, 111-122, 123-136, 137-151, 152-156, 157-162, 163 Т.1, 4-58, 59-68, 69-78, 79-121, 144-149 Т.2).

Здійснення позивачем господарських операцій щодо реалізації придбаного у ТзОВ «Оптдевайс» товару в межах своєї господарської діяльності підтверджується: - видатковими накладними за травень-червень 2010 року про відпуск товарної продукції контрагентам : ЗАТ «Галичина», ТзОВ «Деметра Одис», ВАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка», ТзОВ «Шаянські джерела», ТзОВ «Субос-Техно», ТзОВ ВКФ «Біотон», ТзОВ «АгроХімпак», ТзОВ «Альтаїр», ТзОВ «ХІПП- Ужгород», ПП «Оліяр»,ПФ «ГАЛС», ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», ПП «Гроно», Спільне українсько-польське підприємство ТзОВ «Етрус» (а.с. 83-103 Т.1, 122-142 Т.2).

З врахування наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що операції по придбанню і реалізації товару відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності позивача, а тому твердження податкового органу про те, що вказані операції фактично не відбувались і розглядуваний договір носить нікчемний характер, є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що право на включення понесених витрат до валових не пов'язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов'язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам. Такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Щодо покликань відповідача ДПІ у Яворівському районі Львівсмької області на нікчемність розглядуваного договору між ТзОВ «Магнат-ПЕТ» і ТзОВ «Оптдевайс», то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України, де вказано, що в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Крім цього, відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З вищенаведених норм випливає, що наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку із цим, висновки про нікчемність правочину можуть бути зроблені лише за наявності доказів і встановлення фактів порушення обов'язкових вимог для чинності правочину в момент укладення такого правочину.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що розглядуваний договір на момент його укладення відповідав усім вимогам необхідним для його чинності, не суперечав вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, сторони договору володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення були вільними і відповідали внутрішній волі сторін договору, договір був спрямований на реальне настання правових наслідків і такі наслідки наступили.

З врахування наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат-ПЕТ» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

М.А. Пліш

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.10.2013 року.