Рішення № 34592365, 23.10.2013, Шахтарський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 249/660/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 жовтня 2013 р. м.Шахтарськ

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді……………………………… ОСОБА_1

при ОСОБА_2,ОСОБА_3.,ОСОБА_4.,ОСОБА_5,

за участю позивачки, представника відповідача ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шахтарську цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут, третя особа ОСОБА_8, про скасування наказу про звільнення з роботи, скасування запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_7 звернулася до суду із позовною заявою до Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут про скасування наказу про звільнення з роботи, скасування запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що 23.04.2001 року вона була прийнята на посаду майстра дирекції студмістечка НТУУ «КПІ», 20.08.2002 року її було переведено на посаду інженера І категорії дирекції студмістечка, наказом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» № 62-Г від 15 січня 2013 року її звільнено з посади інженера І категорії дирекції студмістечка за п. 4 ст. 40 КЗПП України. Позивачка вважає наказ про звільнення повністю незаконним та необгрунтованим, оскільки 31.07.2012 р. з 9.00 год. вона знаходилась в кабінеті в будівлі, де знаходиться уся дирекція студмістечка (що підтверджується її підписом в журналі прибуття та вибуття з роботи), при цьому вона проводила зведення даних щодо проведеної перевірки гуртожитків, що пов'язано з необхідністю комп'ютерної їх обробки. Оскільки вона не має належного технічного забезпечення для виконання покладених на неї обов'язків, то була вимушена піти працювати до гуртожитку за своїм персональним комп'ютером, при цьому керівництво було відсутнє і вона не могла повідомити про це. Коли вона була в гуртожитку, то їй стало погано і під час обідньої перерви вона поїхала до лікаря. При цьому, коли вона їхала до лікаря, то виходила через боковий вхід гуртожитку, який був відкритий і знаходиться ближче до її кімнати, а не через основний. За час обідньої перерви вона не встигла повернутися від лікаря, повернулася о 16.55 год. також через боковий вхід, занесла ліки до кімнати, взяла пропускну карточку, яку забула, коли їхала до лікаря, та повернулася на робоче місце о 17.10 (при цьому, виходила з гуртожитку вже по пропускній картці через основний вихід) та залишилася працювати ще після 18.00 год. В цей день про її відсутність ніхто з керівництва не питав, а лише 07.08.2012р. директор студмістечка ОСОБА_9 повідомив про те, що вона була відсутня на роботі. При цьому, він нічого не повідомив про те, що відносно неї було складено акт про прогул. Потім згідно з графіком відпусток вона пішла у відпустку, а після того за станом здоров'я була на лікарняному, 15.01.2013 р. відбулося засідання президії профкому, на якому було прийнято рішення про її звільнення. На підставі даного рішення було видано наказ про її звільнення з посади інженера І категорії студмістечка. Позивачка вважає, що неправомірність наказу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» № 62-Г від 15 січня 2013 року полягає у тому, що згідно з п. 1.3 посадової інструкції їй встановлено ненормований робочий день, згідно з п. 2.1-2.11 посадової інструкції, вона мала здійснювати різні види перевірок щодо гуртожитків студмістечка, працівників та стдентів, тому за характером її трудових обов'язків не можливо визначити необхідний час для їх виконання та конкретне місце їх виконання. При призначенні її на посаду інженера І категорії дирекції студмістечка жодним внутрішнім нормативним актом не було визначено її робоче місце, робоча кімната та робоча зона, тобто за нею не було закріплене конкретне робоче місце, що пов'язано зі специфікою виконуваної роботи, тому невірно зазначати про її відсутність на робочому місці, тобто в кабінеті. Згідно посадової інструкції інженера І категорії студмістечка, зрозумілим є те, що робочим місцем є вся територія студмістечка, а не тільки кабінет в будівлі дирекції, тому вона вважає, що була присутньою на робочому місці. Крім того, позивачка зазначила, що її відсутність в кабінеті була викликана поважними причинами, а саме, тим, що вона не мала належних умов для праці, а потім їй стало погано та під час обідньої нерерви вона поїхала до лікаря, а як тільки їй стало краще та вона звільнилася від лікаря, то повернулася на робоче місце в студмістечко, а згодом і безпосередньо до кабінету. Також зазначила, що наказ про її звільнення було прийнято на основі рішення президії профкому, але у протоколі засідання президії профкому зазначено, що були присутні 7 членів з 10, хоча насправді присутніх було лише 5, тому вважає, що рішення про надання згоди на розірвання з нею трудового договору згідно п.4 ст.40 КЗпП України було прийнято навіть не більшістю членів президії профкому, на засіданні президії профкому їй не була надана можливість ознайомитись з документами щодо звільнення, крім того, у протоколі зазначено, що 31.07.2012 р. було складено акт про прогул, проте її не повідомили про це, хоча вона була на роботі з 17.10 год. до 19.00 год. Також в основному табелі обліку використання робочого часу за липень 2012 р. їй повністю було зараховано робочий день 31.07.2012 р., а також відповідно до нарахувань заробітної плати за липень 2012 р. їй було зараховано та оплачено усі 24 робочих дня цього місяця. Керівництвом НТУУ «КПІ» та президією профкому не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, яка саме шкода була ним заподіяна, а також той факт, що вона дуже часто залишається на роботі після 18.00 год., до неї було застосовано найжорсткішу міру дісциплінарного стягнення та ще й безпідставно. Крім того, за час її роботи в НТУУ «КПІ» на неї постійно здійснював психологічний вплив директор студмістечка ОСОБА_9 Оскільки останні 2 місяця вона хворіла, у січні пропрацювала 2 дні, посадовий оклад у січні 2013 року становив 2554.00 грн, за 2 дні їй було нараховано 243,24 грн., тому посадовий оклад за 1 день становить 121,62 грн. Таким чином, з 16 січня 2013 року вимушений прогул становить 20 робочих днів, а втрачений заробіток складає 2432,40 грн. Крім того, розрахунок у зв'язку зі звільненням був проведений лише 05.02.2013 року, але не повністю, без виплати по лікарняним листкам. Просила суд скасувати наказ Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» № 62-Г від 15 січня 2013 року, скасувати запис у трудовій книжці щодо її звільнення з посади інженера І категорії дирекції студмістечка за п.4 ст.40 КЗпП України, поновити її на цій посаді з 15 січня 2013 року та стягнути з відповідача на її користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15 січня 2013 року по 11 лютого 2013 року у розмірі 2432 грн. 40 коп.

В ході розгляду справи позивачка уточнювала та доповнювала свої вимоги, а саме, просила суд скасувати наказ Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» № 62-Г від 15 січня 2013 року, скасувати запис у трудовій книжці щодо звільнення її з посади інженера І категорії дирекції студмістечка за п.4 ст, 40 КЗпП України, поновити її на цій посаді з 15 січня 2013 року та стягнути з відповідача на її користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 січня 2013 року по дату винесення рішення. Також доповнила свої вимоги, мотивуючи тим, що оскільки відбувся факт звільнення, то при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В день звільнення 15.01.2013 року вона працювала в дирекції студмістечка, проте відповідач виплату всіх належних їй сум в день звільнення не здійснив, частковий розрахунок, у зв'язку зі звільненням, був здійснений лише 05.02.2013р., а решта належних сум була виплачена: по заробітній платі - 21.02.2013 р., по лікарняним - 01.03.2013 р., вважає, що середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку потрібно розрахувати за період з 15.01.2013 р. по 01.03.2013 р., кількість робочих днів за вказаний період складає 32 дні, тому повинна бути виплачена сума у розмірі 3891,84 грн. (32 дні х 121, 62 грн.). Також зазначили, що внаслідок порушення її законних прав через незаконне звільнення та невиплату належних їй грошових сум в день звільнення їй завдана моральна шкода, оскільки в неї відбулося значне погіршення стану здоров'я, що підтверджується багаторазовими зверненнями до лікувальних закладів для отримання медичної допомоги, внаслідок лікування були отриманні висновки про важкий стан здоров'я, який не може бути відновлений до відносно здорового стану (з врахуванням віку), даний факт підтверджується лікарняними листами та виписними епікризами, для недопущення подальшого погіршення стану здоров'я необхідно двічі на рік вживати курс ліків протягом шести місяців, окрім зазначених ліків, додатково необхідно вживати інші ліки за призначенням лікаря, орієнтовна, вартість необхідних ліків протягом року встановить 11 700, 00 грн. Також упереджене ставлення до неї, як до працівника з багаторічним досвідом праці, який знає багато нюансів роботи установи, в підтвердження цього їй неодноразово директором студмістечка ОСОБА_9 було зазначено, що її в будь-якому разі буде звільнено з даної установи та пропонувалося написати заяву про звільнення за власним бажанням. Три рази вона зверталася до ректора НТУУ "КПІ" з заявами про переселення її та її сім'ї до гуртожитку сімейного типу як працівника даної установи, в тому числі за умови, коли її чоловік працював в НТУУ "КПІ" двірником та мав беззаперечне право на проживання в гуртожитку сімейного типу згідно розпрядження ректора НТУУ "КПІ" на забезпечення данного виду двірників, однак, дві заяви з позитивними рішеннями ректора НТУУ "КПІ" про переселення до гуртожитку сімейного типу були знищені директором студмістечка ОСОБА_9, на її заяву щодо отримання інформації про реалізацію рішення ректора НТУУ "КПІ" було отримано усну відповідь про їх "відпрацювання" та відмову в ознайомленні з результатами цього "відпрацювання", тільки їй з багаточисленого колективу установи на протязі більше пяти років не платили надбавку, премію, матеріальну допомогу, під час її заочного навчання в НТУУ "КПІ" без відриву від виробництва директор студмістечка ОСОБА_9 (знаючи місце її навчання - факультет менеджменту та маркетингу НТУУ "КІП") підмінив її виклик на чергову сесію та стажування з метою скорочення терміну додаткової відпустки у зв'язку з навчанням та оформленням відсутності в установі на протязі значного часу для звільнення за прогули, були внесені зміни до її посадових обов'язків шляхом їх збільшення за обсягом та кількістю без скасування обов'язків, призначених раніше до виконання, а заробітна платня не збільшувалась, надбавка і премія не призначалися. Неодноразові спроби комісійного складання актів директором студмістечка щодо її відсутності за місцем роботи з метою оголошення необхідної кількості доган для звільнення з роботи, в той час, коли вона безпосередньо попереджала та отримувала дозвіл на відвідування лікаря. Постійне направлення запитів до лікарні після кожного її звернення до лікаря з метою перевірки обґрунтованості надання медичної допомоги. Направлення запитів до районних прокуратур з метою перевірки обґрунтованості надання їй медичної допомоги лікувальними закладами. Звинувачення її в особистому фальшуванні лікарняних листків та звернення до районних управлінь МВС України в м.Києві з метою порушення кримінального провадження. Всі ці обставини негативно вплинули на відношення до неї з боку співробітників, створили ганебний образ непорядної людини, принизили її людську гідність. Також позивачка зазначила, що на даний час вона не має жодних засобів до існування в зв'язку з тим, що незаконно звільнена з роботи та не має можливості влаштуватися на нову роботу у зв'язку з ганебною, як для людини, яка сумлінно відпрацювала більше 30 років на різних підприємствах та не мала за весь час жодних зауважень, статтею звільнення, що записана в трудовій книжці. Окрім цього, працедавці, в більшості випадків, не бажають приймати на роботу працівників її віку, що теж становить значні перешкоди для працевлаштування. Тобто, в найближчий час, вона буду залишена просто неба, без даха над головою та без засобів до існування звичайного харчування та найнеобхідного періодичного лікування за власний рахунок. В зв'язку з порушенням її прав, як працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення, невиплата належних їй грошових сум), яке призвело до значної втрати здоров'я, нестерпних моральних страждань, повної втрати всіх нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від неї додаткових зусиль для повної організації свого життя з самого початку. Для придбання найнеобхідніших ліків потрібна сума у розмірі 11700,00 грн. на рік, відновлення здоров'я до задовільного стану неможливе, авторитет кваліфікованого робітника відновити неможливо, тому моральну шкоду вона оцінює в розмврі 1 890 570, 00 грн. Просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 15.01.2013 р. по 01.03.2013р. у розмірі 3891,84 грн., на відшкодування заподіяної моральної шкоди стягнути суму у розмірі 1 890 570, 00 грн. та покласти на відповідача витрати на юридичну допомогу у розмірі 1300 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Предствник відповідача ОСОБА_6 (довіреність № 44 від 07.12.2012р.) позов не визнала в повному обсязі, також надали письмові заперечення, в яких зазначили, що 31.07.2012 року ОСОБА_7 була відсутня на робочому місці з 11.30 год. до 17.30 год., що підтверджується актом комісії студмістечка НТУУ «КПІ», а також даними бюро перепусток, згідно з якими ОСОБА_7Д знаходилася в цей час у гуртожитку № 11, де вона тимчасово мешкала, також цей факт підтверджується матеріалами системи відеоспостереження студмістечка, завчасно ОСОБА_7 про свою відсутність на робочому місці в зазначений день і час дирекцію студмістечка не повідомляла, 07.08.2012р. ОСОБА_7 надала письмові пояснення, в яких зазначала, що 31.07.2012р. вона знаходилась на роботі, а з 15 до 17 год. знаходилась на перевірці гуртожитків № 12 і № 22 студмістечка, але згідно службової записки завідуючої гуртожитку № 22 ОСОБА_10 та службової записки в.о.завідуючої гуртожитку № 12 ОСОБА_11 31.07.2012 року перевірка гуртожитків ОСОБА_7 не проводилася, тобто позивачка не мала законних підстав для відсутності на робочому місці. Також зазначили, що оскільки інженер І категорії ОСОБА_7 була відсутня на робочому місці 31.07.2012 р. з 11.30 год. до 17.30 год. без поважних причин дирекція студмістечка «КПІ» звернулася до Президії профспілкового комітету НТУУ «КПІ» з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_7 з 31.07.2012 року згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України. Засідання Президії профспілкового було призначено на 17.08.2012 року на 12.00 год., про ОСОБА_7 буда повідомлена листом та про що розписалася, однак за годину до призначеного часу ОСОБА_7 зателефонувала та повідомила, що не прийде на засідання у зв'язку з тим, що їй стало погано і вона пішла в поліклініку, однак жодних підтверджень на це пізніше не надала, з 01.08.2012р. до 03.08.2012р. за заявою ОСОБА_7 (яка була подана ще 25.07.2012 року) ОСОБА_7 було надано відпустку без збереження заробітної плати на 3 календарні дні, а з 20.08.2012 року до 21.09.2012 року вона перебувала у черговій відпустці, однак, 24.09.2012р. знову до роботи не приступила, лише 14.01.2013р. ОСОБА_7 з'явилася на робочому місці і надала 7 листків непрацездатності з різних медичних установ, тому дирекції студмістечка виник сумнів щодо непідробності цих документів і вони звернувся до начальника Солом'янського РУ ГУМВС України із заявою про злочин. На виконання доручення слідчого по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110090001544 від 20.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.190 КК України, оригінали листків непрацездатності були передані 30.01.2012 року для залучення до матеріалів кримінального провадження. На 15.01.2013 року було призначено засідання Президії профспілкового комітету співробітників НТУУ «КПІ», були присутні 7 членів президії з 10, а також ОСОБА_7, президія одноголосно постановила надати згоду на розірвання трудового договору з інженером 1 кагегорії ОСОБА_7 з 15.01.2013 року згідно п.4. ст.40 КЗпП України, тому наказом № 62-Г від 15 січня 2013 року ОСОБА_7 було звільнено з посади. Також надали заперечення на доводи позивачки щодо проведення перевірок гуртожитків та що пов'язано з необхідністю проведення комп 'ютерної обробки зазначили, що дирекцією студмістечка не ставилося спеціальних вимог та критеріїв саме до оформлення звітів, не має вимоги щоб результати перевірок оформлювалися чи набиралися на комп'ютері, як свідчення того приймалися і рукописні звіти від позивачки, зокрема, звіт від 02.06.2011 року №1100/047/1, подання зазначених звітів не вимагає «обробки» таких даних, їх підрахунку чи будь-яких інших дій, які не можна зробити без використання комп'ютера, більше того, службове листування між працівниками університету в багатьох випадках здійснюється від руки, без допомоги комп'ютера, у зв'язку з тим, що вони є державним закладом та фінансується виключно з державного бюджету, а тому придбати комп'ютери для тих посад, робота яких не вимагає використання комп'ютеру не видається можливим, таким чином, такий довід позивачки як відсутність комп'ютера на робочому місці не можна брати до уваги як суттєвим для залишення робочого місця і перехід працювати за власним комп'ютером в себе вдома, крім того, така обставина як необхідність використання власного комп'ютера, у першопочаткових власноручних поясненнях ОСОБА_7 не зазначалася і на їх переконання придумана останньою для суду з метою уникнення законної дисциплінарної відповідальності. Також вважають безпідставним твердження позивачки, що вона була вимушена піти працювати до гуртожитку за своїм персональним комп'ютером, при цьому керівництво було відсутнє і вона не могла повідомити про це, оскільки дирекція студмістечка НТУУ «КПІ» складається не тільки з посади директора, а й його чотирьох заступників, а також постійно на місці знаходиться секретар директора студмістечка, однак жодному працівнику позивачка не повідомила про своє залишення робочого місця. Також є безпідставним твердження позивачки, що її не було повідомлено про складання акту про прогул, оскільки комісією у складі трьох осіб у день відсутності позивачки, а саме, 31.07.2012р. було складено цей акт, однак, у зв'язку з тим, що позивачка мала раніше оформлену відпустку за свій рахунок з 01.08.2012р. по 03.08.2012 р., написати пояснення їй запропонували відразу ж як вона вийшла на роботу. 07.08.2012 р. ОСОБА_7 надала письмові пояснення, тобто вже тоді вона знала, що було складено акт про прогул, оскільки саме щодо нього давала свої пояснення. Також вважають перекрученим твердження позивачки, що їй встановлено «ненормований робочий день», а тому вона сама собі встановлює графік роботи, оскільки дійсно для всіх працівників університету, як для державного навчального закладу, встановлений ненормований робочий день, і відповідно, за це кожен працівник отримує щорічно додатково 7 днів оплачуваної відпустки, однак сам робочий день встановлено з 9.00 до 18.00 години згідно п. 16 розділу III Правил внутрішнього розпорядку Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», які затверджені на Конференції трудового колективу НТУУ «КПІ» 7 квітня 2004 року. З правилами внутрішнього розпорядку НТУУ «КПІ» ОСОБА_7 ознайомлювалася під розпис при прийнятті на роботу. Крім того, вважають твердження позивачки, що її відсутність в кабінеті була викликана поважними причинами, зокрема тим, що вона не мала належних умов праці, а потім їй стало погано і вона пішла до лікаря, намаганням ввести суд в оману та такими, що не відповідають дійсності з огляду на те, що сама ж позивачка написала пояснювальну записку 07.08.2012 року, в якій чітко вказала, що 31.07.2012 р. вона знаходилася на роботі з 15 до 17 години та була на перевірці гуртожитків № 12 та № 22, а результати перевірки будуть надані у звіті, однак, згідно пояснювальних записок завідуючих гуртожитками № 22 та № 12 ОСОБА_7 31.07.2013 року в гуртожитках з перевіркою не була, таким чином, інший варіант був придуманий позивачкою навмисно з метою ввести суд в оману, наприклад, такий довід, що коли вона їхала до лікаря, то виходила через боковий вихід гуртожитку, який був відкритий і знаходився ближче до її кімнати, а не через основний, є таким, що не відповідає дійсності, оскільки в студмістечку діє пропускний режим, встановлені спеціальні турнікети, всім мешканцям та працівникам надані пропускні пластикові картки, які фіксують вхід та вихід, а всі інші входи і виходи, в тому числі бокові, є строго замкненими, а також перебувають в опечатаному стані. Твердження позивачки, що наказ про її звільнення було прийнято на основі рішення президії профкому не в повному склади, також вважають безпідставним, оскільки зазначене рішення профкому було прийнято в порядку та на основі чинного законодавства України про працю, у присутності 7 з 10 членів президії, одноголосно, позивачці була надана можливість виступити, а також ознайомитися з наявними документами, це рішення профкому ОСОБА_7 не оскаржувалося, тому є чинним, всі доводи позивачки з цього питання є необгрунтованими, не підтверджуються жодними доказами та викладені з метою заплутати суд. У зв'язку з тим, що НТУУ «КПІ» є бюджетною організацією, тому за специфікою ведення бухгалтерського обліку, повинен здавати табель раніше ніж за фактичний кінець місяця, для нарахування заробітної плати, так в липні 2012 року табель обліку робочого часу по студмістечку НТУУ «КПІ» був зданий 27 липня 2012 року, а прогул ОСОБА_7 стався 31.07.2013 року, уточнюючий табель був поданий пізніше, ніж передбачено ст.127 КЗпП України. Також зазначили, що у НТУУ «КПІ» відсутня вина щодо затримки виплати заробітної плати в частині виплат у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю. Просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_7 вважає необгрунтованими, оскільки звільнення відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства України, ОСОБА_7 була відсутня на робочому місці 31.07.2012р. з 11.30 год. до 17.30 год. без поважних причин, що підтверджується актом комісії від 31.07.2012р., пояснювальною запискою ОСОБА_7 від 08.08.2012р., вибіркою реєстрації перепустки ОСОБА_7 за липень 2012р., рішення про звільнення приймалося на підставі подання директора студмістечка з резолюцією проректора ОСОБА_12 та витягу з протоколу № 37-13 засідання президії профкому від 15.01.2013р. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих особами, які брали участь у справі, доказів, встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Позивачка ОСОБА_7 з 23 квітня 2001 року перебувала у трудових правовідносинах з Національним технічним університетом України „Київський політехнічний інститут, 20 серпня 2002 року переведена на посаду інженера 1 категорії дирекції студмістечка НТУУ «КПІ». 15 січня 2013 року звільнена з посади згідно ст.40 п.4 КЗпП України на підставі наказу № 62-Г від 15.01.2013р. Ці обставини ніким не оспорюються і підтверджені записами в трудовій книжці позивачки, наказом першого проректора НТУУ «КПІ» № 62-Г від 15.01.2013р.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу, в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визначаються такі причини, що виключають вину працівника.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до акту комісії у складі: заступника директора студмістечка НТУУ «КПІ» ОСОБА_13, інженера 1 категорії служби експлуатації студмістечка НТУУ «КПІ» ОСОБА_14, юрисконсульта студмістечка НТУУ «КПІ» ОСОБА_15, встановлено, що 31.07.2012 року інженер 1 категорії студмістечка ОСОБА_7 була відсутня на робочому місці з 11.30 год. до 17.30 год.

В своїх поясненнях від 07 серпня 2012р. позивачка ОСОБА_7 пояснила, що 31.07.12р. знаходилася на роботі, з 15.00 год. до 17.00 год була на перевірці гуртожитків № 12 та № 22, результати перевірки будуть надані в звіті.

Згідно пояснень завідуючої гуртожитком № 22 ОСОБА_16 та пояснювальної записки в.о.завідуючої гуртожитку № 12 ОСОБА_11 31.07.2012 року перевірка цих гуртожитків ОСОБА_7 не проводилася.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, п. 4 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно протоколу № 37-13 засідання президії профкому НТУУ «КПІ» від 15 січня 2013р., на якому були присутні 7 членів президії з 10, було одноголосно постановлено надати згоду на розірвання трудового договору з інженером 1 кагегорії ОСОБА_7 з 15.01.2013 року згідно п.4. ст.40 КЗпП України.

Суд не приймає пояснення позивачки щодо її відсутності на роботі в день прогулу 31.07.2012р. через знаходження на консультації у лікаря ДЗ «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України», оскільки вони спростовуються відповіддю ДЗ «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України» № 8/521 від 04.07.2013р. про те, що ОСОБА_7 до закладу 31.07.2012р. не зверталася; її особистими поясненнями від 07.08.2012р., в яких вона зазначила, що 31.07.12р. вона знаходилася на роботі, а з 15.00 год. до 17.00 год була на перевірці гуртожитків № 12 та № 22; даними бюро перепусток, згідно з якими ОСОБА_7 знаходилася в гуртожитку, де вона проживала, з 11 год. 12 хв. до 17 год. 01 хв.

За таких підстав суд вважає, що звільнення ОСОБА_7 відбулося з дотриманням вимог діючого законодавства, тому немає підстав для задоволення позову в частині вимог щодо скасування наказу та скасування запису у трудовій книжці щодо її звільнення, поновлення її на посаді, стягнення з відповідача на її користь середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у звязку зі звільненням.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача середнього заробітка за час затримки розрахунку при її звільненні 15.01.2013р., оскільки вона зазначає, і це не заперечував представник відповідача в ході судового засідання, що решта належних сум була виплачена їй по заробітній платі 21.02.2013 р., що також підтверджено випискою з банку по її рахунку.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини.

Згідно п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. № 100 (зі змінами та доповненнями), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно наданих позивачкою відомостей (табельні листки а.с.19), і це не спростовано відповідачем, у вересні 2012 року за 5 днів позивачці ОСОБА_7 нараховано 614,25 грн., тому її середньоденна заробітна плата 122,85 грн. (614,25грн. : 5дн.). Враховуючи період затримки розрахунку (з 15.01.2013р. до 21.02.2013 р. 26 робочих днів), до стягнення за затримку розрахунку при звільненні підлягає сума у розмірі 3194,10 грн. (122,85грн. х 26дн.).

Щодо вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку по день виплати по її лікарняним листам, а саме, по 01.03.2013р., то суд вважає ці вимоги не обґрунтованими за таких підстав.

Згідно ч.2 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.21 вищезазначеного Закону, фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам, здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Аналогічні вимоги закріплені в пункті 2.6 «Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року №24 (з наступними змінами), згідно якого - кошти для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого, виділяються Фондом на підставі заяви-розрахунку за формою згідно з додатком.

Також «Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженого Постановою правління ФСС з ТВП від 22.12.2010р. №26, передбачено, що після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у статті 52 Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується застрахованим особам у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

Як зазначала в судовому засіданнні представник відповідача, і це не спростовано позивачкою, як тільки з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надійшли кошти на оплату лікарняних листів ОСОБА_7, ними ці кошти були перераховані на її рахунок, тому суд вважає, що вина відповідача в затримці розрахунку по лікарняним відсутня.

Також суд вважає, що через затримку розрахунку при звільненні позивачки 15.01.2013р. належних їй сум по заробітній платі, які були їй перераховані 21.02.2013 р., вона зазнала певних моральних страждань, оскільки своєчасно не отримала належні їй грошові кошти, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру такого відшкодування, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, враховує фактичні обставини справи, розмір заборгованості, термін затримки, тому вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди через затримку розрахунку при звільненні може бути задоволений частково у сумі 100 гривень.

Крім того, позивачкою понесені судові витрати на правову допомогу (консультація, складання позовної заяви та процесуальних документів) у розмірі 1300 грн. (квитанція № 216 від 24.04.2013р.), які підлягають стягненню з відповідача на її користь, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2,21 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 213-215, 367 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.01.2013р. по 21.02.2013р. у сумі 3 194,10 грн., на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 100 грн. та понесені судові витрати у розмірі 2,21 грн., а всього 3 296, 31 грн. (три тисячі двісті девяносто шість грн. 31 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Шахтарський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення.

Суддя О.М. Дністрян.