Постанова № 34592083, 05.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа№ 927/936/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.11.2013 року по справі № 927/936/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛігаІнвестбуд» на рішення господарського суду Чернігівської області від 22.08.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 27.08.2013 року) у справі № 927/936/13 (суддя - Цимбал-Нарожна М.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лігаінвестбуд"

про стягнення 101 104,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лігаінвестбуд" про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1469 від 09.11.2010 в сумі 101 104,06 грн., з яких: 95 369,29 грн. основного боргу, 4 369,85 грн. пені, 1 364,92 грн. річних.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.08.2013 року позов задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Лігаінвестбуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" 95 369,29 грн. заборгованості, 4 369,85 грн. пені, 1 364,92 грн. 3% річних, а всього 101 104,06 грн., а також 2 022,08 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «ЛігаІнвестбуд», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково та стягнути з відповідача 80 372,39 грн. за поставку теплової енергії.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, надані позивачем рахунки-фактури за лютий 2013 року не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки недоплата складає 80 372,39 грн., а не 95 369,29 грн. як це зазначає позивач. Крім того, рахунок-фактури від 30.04.2013 року був направлений лише 15.05.2013 року, та отриманий 17.05.2013 року, а розрахунок пені позивачем здійснено з 16.05.2013 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 927/936/13/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Гончаров С.А., П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року по справі № 927/936/13 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛігаІнвестбуд» прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 05.11.2013 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду Чернігівської області від 22.08.2013 року у справі № 927/936/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛігаІнвестбуд» - без задоволення.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Чернігівської області від 22.08.2013 року скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково, та стягнути з відповідача 80 372,39 грн. за поставку теплової енергії.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду Чернігівської області від 22.08.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛігаІнвестбуд» - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Чернігівської області від 22.08.2013 року по справі № 927/936/13 - слід скасувати частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09.11.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Тех Нова» (постачальник електроенергії, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лігаінвестбуд» (споживач, відповідач) укладено договір № 1469 про постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с. 9-15).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Предметом договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

Відповідно розділу 1 договору постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку № 1цього договору, а споживач зобов'язується сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника за основними тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених цим договором.

Пунктом 3.2.22 договору передбачено, що споживач зобов'язується щомісячно здійснювати розрахунок за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п. 6.1. цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця споживач зобов'язаний повідомити про це постачальника.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які затвердженні рішенням облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику 50 % вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. У випадку несплати споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожний день прострочення. (п.п. 6.6, 6.9 договору)

Між сторонами укладено додатки до договору № 1496, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії (а.с. 16-18).

За періоди з 01.03.2012 року по 30.04.2013 року споживачем використано теплову енергію на 104 592,39 грн., що підтверджується рахунками-фактури від 31.03.2012 року № 01469 на суму 12 808,38 грн.; від 30.04.2012 року № 01469 на суму 2 739,61 грн.; від 31.10.2012 року № 01469 на суму 457,64 грн.; від 30.11.2012 року № 01469 на суму 13 561,46 грн.; від 31.12.2012 року № 01469 на суму 19 713,61 грн.; від 31.01.2013 року № 01469 на суму 16 670,94 грн.; від 28.02.2013 року № 01469 на суму 15 456,30 грн.; від 31.03.2013 року № 01469 на суму 16 992,82 грн.; від 30.04.2013 року № 01469 на суму 6 191,63 грн. (а.с. 25-29) та актами прийому-передачі від 31.03.2012 року на суму 12 808,38 грн.; від 30.04.2012 року на суму 2 739,61 грн.; від 31.10.2012 року на суму 457,64 грн.; від 30.11.2012 року на суму 13 561,46 грн.; від 31.12.2012 року на суму 19 713,61 грн.; від 31.01.2013 року на суму 16 670,94 грн.; від 28.02.2013 року на суму 15 456,30 грн.; від 31.03.2013 року на суму 16 992,82 грн.; від 30.04.2013 року на суму 6 191,63 грн. (а.с. 47-51).

Однак, свої зобов'язання в частині оплати відповідачем виконані частково та на думку позивача заборгованість відповідача складає 95 369,29 грн., що підтверджується регістраторами документів, в яких зазначено які суму було сплачено відповідачем, а саме: 15.01.2013 року 700,00 грн.; 15.03.2013 року 2300,00 грн.; 05.04.2013 року 3400,00 грн.; 08.04.2013 року 20,00 грн.;12.04.2013 року 300,00 грн.; 18.09.2013 року 600,00 грн.; 24.05.2013 року 2300,00 грн. (а.с. 59-65).

У зв'язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу у сумі 95 369,29 грн.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого та передчасного висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 95 369,29 грн.

Оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання по справі № 927/936/13 від 08.08.2013 року та від 22.08.2013 року, від відповідача представник не з'явився (а.с. 66, 74), тож суд першої інстанції в порушення ст. 77 ГПК України розглянув справу без його участі, цим самим позбавив його прав передбачених п. 2 ст. 22 ГПК України, а саме: сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт наявності порушення зобов'язання і відповідача, який повинен був його спростувати.

У зв'язку з чим відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду до якої додано докази які не були досліджені у суді першої інстанції, колегія суддів їх дослідила та вирішила долучити зазначені докази до матеріалів справи. Крім того, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального права.

До апеляційної скарги відповідачем додано платіжні доручення № 286 від 15.01.2013 року на суму 700,00 грн.; № 288 від 17.01.2013 року на суму 1300,00 грн.; № 290 від 21.01.2013 року на суму 5000,00 грн.; № 294 від 23.01.2013 року на суму 1900,00 грн.; № 295 від 24.01.2013 року на суму 2100,00 грн.; № 298 від 25.01.2013 року на суму 2700,00 грн.; № 317 від 15.02.2013 року на суму 1100,00 грн.; № 318 від 20.02.2013 року на суму 500,00 грн.; № 330 від 15.03.2013 року на суму 2300,00 грн.; № 339 від 05.04.2013 року на суму 3400,00 грн.; № 341 від 08.04.2013 року на суму 20,00 грн.; № 342 від 12.04.2013 року на суму 300,00 грн.; № 345 від 18.04.2013 року на суму 600,00 грн.; № 366 від 24.05.2013 року на суму 2300,00 грн. тобто оплату здійснено на загальну суму 24 220,00 грн. (а.с. 87-100).

Таким чином основна заборгованість становить 80 372,39 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду приходить до висновку щодо того, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню на суму 80 372,39 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення трьох відсотків річних в розмірі 1364,92 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором за період з 31.03.2012 року по 25.06.2013 року.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання апеляційний суд, здійснивши перерахунок, задовольняє вимоги позивача про стягнення 3% річних частково у розмірі 1195,15 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4369,85 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що їх прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.9 договору передбачено, що у випадку несплати споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України підлягають задоволенню у розмірі 4 369,85 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного колегією суддів апеляційного суду.

Щодо посилань скаржника на те, що рахунок-фактури від 30.04.2013 року був направлений відповідачу лише 15.05.2013 року, то зазначене не береться до уваги, оскільки у матеріалах справи наявний список згрупованих відправлень та фіскальний чек від 13.05.2013 року (а.с. 38), тобто рахунок-фактури було направлено 13.05.2013 року. Крім того, як було зазначено вище у п. 6.6 договору передбачено, що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику 50 % вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Чернігівської області від 22.08.2013 року прийнято після частково неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «ЛігаІнвестбуд» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення господарського суду та часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛігаІнвестбуд» на рішення господарського суду Чернігівської області від 22.08.2013 року у справі № 927/936/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 22.07.2013 року у справі № 927/936/13 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лігаінвестбуд» (14021, вул. Довга, 39-б, м. Чернігів; поштова адреса: 14000, вул. Комсомольська, 49, м. Чернігів, р/р 2600800015042 в Укрексімбанку м. Чернігів, МФО 353649, код 33800049) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» (04071, вул. Оболонська, 38, кв. 36, м. Київ, р/р 26002010790201 у ПАТ "Альфа-Банк" м. Києва, МФО 300346, код ЄДРПОУ 24100060) 80 372 (вісімдесят тисяч триста сімдесят дві) грн. 39 коп. заборгованості, 4369 (чотири тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 85 коп. пені, 1195 (одна тисяча сто дев'яносто п'ять) грн. 15 коп. 3 % річних, а також 1718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 74 коп. судового збору.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» (04071, вул. Оболонська, 38, кв. 36, м. Київ, р/р 26002010790201 у ПАТ "Альфа-Банк" м. Києва, МФО 300346, код ЄДРПОУ 24100060) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лігаінвестбуд» (14021, вул. Довга, 39-б, м. Чернігів; поштова адреса: 14000, вул. Комсомольська, 49, м. Чернігів, р/р 2600800015042 в Укрексімбанку м. Чернігів, МФО 353649, код 33800049) 151 (сто п'ятдесят одна) грн. 67 коп. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

6. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду Чернігівської області.

7. Матеріали справи № 927/936/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Гончаров С.А.