Постанова № 34591790, 31.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 р. Справа № 805/15347/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Постановлено у нарадчій кімнаті.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за поданням:

Державної податкової інспекції у Ленінвському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (м. Донецьк)

до

Публічного акціонерного товариства «Донецьке автотранспортне підприємство 0513» (м. Донецьк)

про

стягнення грошових коштів, що належить платнику податків з розрахункових рахунків у банках в розмірі 103072,45 грн.,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2013 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до суду з поданням до Публічного акціонерного товариства «Донецьке автотранспортне підприємство 0513» про стягнення грошових коштів, що належить платнику податків з розрахункових рахунків у банках в розмірі 103072,45 грн.

Правовою підставою стягнення коштів з банківських рахунків представник заявника вважає під час розгляду справи вважають норми ст.ст. 14, 20, 95, 287 Податкового кодексу України. Зазначає, що податковий борг у відповідача виник на підставі наданої податкової декларації з плати за землю та податкових декларацій з податку на додану вартість за липень - серпень 2013 року. Враховуючи викладене, просили суд задовольнити вимоги подання.

Відповідач в судове засідання з'явився, був повідомлений належним чином.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Донецьке автотранспортне підприємство 0513» зареєстроване в якості юридичної особи в ЄДРПОУ за ідентифікаційний код 00858266, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Донецьку Донецької області Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 14.09.1990р. за №26-1 (арк. справи 5).

Відповідно до пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п. 3 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Відповідно до ст. 54 зазначеного Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідачем до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю № 9036813672 від 20.05.2013р., в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання в сумі 61468,31 грн. (арк. справи 6 - 10).

Крім того, відповідачем до податкового органу було подано податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року № 9050019309 від 14.08.2013 року та серпень 2013 року №9057479275 від 16.09.2013 року, в яких відповідач самостійно визначив свої зобов'язання в розмірі 41604,14 грн.

Внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов'язання за наведеними деклараціями утворилась заборгованість з плати за землю та з податку на додану вартість, у загальному розмірі 103072,45 грн., яка підтверджується позивачем зворотнім боком облікової картки платника податків, розрахунком суми боргу, довідкою розрахунків з бюджетом (арк. справи 20-25).

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Станом на момент звернення до суду з поданням та розгляду справи судом податкове зобов'язання не сплачене відповідачем, а отже, є податковим боргом.

Відповідачу податковим органом була направлена податкова вимога від 03.07.2012р. № 156-19, яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення 28.08.2013 року (арк. справи 19). Відповідно до п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України податкові вимоги надсилаються у такому самому порядку як і податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарг. В свою чергу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням приписів п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України, згідно з яким, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що вжиті податковим органом заходи направлені на погашення податкового боргу відповідача не призвели до погашення суми податкових зобов'язань.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених в поданні, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в поданні доводи заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 183-3, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Подання Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Публічне акціонерне товариство «Донецьке автотранспортне підприємство 0513» про стягнення грошових коштів, що належить платнику податків з розрахункових рахунків у банках в розмірі 103072,45 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з банківських рахунків Публічного акціонерного товариства «Донецьке автотранспортне підприємство 0513» на користь Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Головного управління Міндоходів у Донецькій області заборгованість в сумі 103072 (сто три тисячі сімдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.