Ухвала суду № 34591347, 05.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року справа №812/5560/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі №812/5560/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області (далі УПФУ в Троїцькому районі Луганської області або відповідач), в якому просив скасувати рішення УПФУ в Троїцькому районі Луганської області № 41 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Позов обґрунтований наступними доводами: спірне рішення складено на підставі акту №4 від 15.02.2013 року, у якому відомості не відповідають дійсності і свідчать про те, що він підроблений; позивач здійснює підприємницьку діяльність як громадянин - підприємець на підставі свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_5 від 08.10.1999 і ним обрано спрощену систему оподаткування, позивач був платником єдиного податку згідно свідоцтва про сплату єдиного податку на 2010 рік Серія НОМЕР_4 від 03.12.2010; відповідач у справі - СПД ЮО «УПФУ в Троїцькому районі Луганської області» є приватною юридичною особою і не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України, оскільки вказана юридична особа ніколи не утворювалася Пенсійним фондом України та зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності (а. с. 2-4).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_2 до УПФУ в Троїцькому районі Луганської області про скасування рішення № 41 від 15.02.2013 року відмовлено за необґрунтованістю (а. с. 55 - 57).

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, вважав, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального закону та постанова суду прийнята на підставі висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи, просив скасувати постанову суду та закрити відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України провадження у справі (а. с. 78-80).

Позивач та відповідач надали клопотання про розгляд справи без їх участі. Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

Судом апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування у порядку ст.71 КАС України доказів, що мають істотне значення для вирішення справи та підтверджують правоздатність і дієздатність юридичної особи з назвою «УПФУ в Троїцькому районі Луганської області», оскільки в матеріалах справи достатньо документів для вирішення справи за суттю позовних вимог.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги з врахуванням письмових заперечень відповідача на її доводи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2 і.к. НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа - підприємець Троїцькою районною державною адміністрацією Луганської області 08.10.1999 року, перебуває на обліку в УПФУ в Троїцькому районі Луганської області з 12.10.1999 року відповідно до реєстраційного номеру платника НОМЕР_2 (а. с. 17, 50).

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Розділом VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону (пункт 2).

Відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, Законом № 2464 встановлений обов'язок фізичної особи, які перебуває на спрощеній системі оподаткування сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309 (далі - Постанова № 22-2), фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 10 лютого року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 4 частини 11 статті 25 Закону України №2464).

Також пунктом 7.2.4 Розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі - Інструкція № 21-5), встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.

Згідно пункту 2.1 розділу ІІ Постанови №22-2 звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

В порушення вимог підпункту 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 позивач у встановлений термін, а саме до 10 лютого 2013 року, наступного за звітним періодом, не подав звіт за 2012 рік.

У зв'язку виявленим порушенням, головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж УПФУ в Троїцькому районі Луганської області складено акт від 15.02.2013 року № 4 (а. с. 7).

На підставі пункту 4 частини 11 статті 25 Закону №2464 рішенням УПФУ в Троїцькому районі Луганської області від 15 лютого 2013 року № 41 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170,00 грн. (а. с. 8). Спірне рішення відповідача №41 було отримано позивачем, зазначений факт не є спірним.

Правомірність прийняття зазначеного рішення відповідача є предметом розгляду даної справи.

Частиною 14 ст.25 Закону №2464 встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20.03.2013 року № 2039/09-10 та відповідно Пенсійного фонду України від 19.04.2013 року № 10217/09-10 скаргу відповідача на рішення УПФУ в Троїцькому районі Луганської області № 41 від 15.02.2013 року залишено без задоволення (а. с. 9-10,16).

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача стосовно того, що УПФУ в Троїцькому районі Луганської області не є органом державної влади та у нього відсутні повноваження на винесення спірного рішення, яке є предметом спору у справі.

Згідно свідоцтва серія А00 №470010 УПФУ в Троїцькому районі Луганської області, і.к.21792658 з 30.04.2002 року зареєстровано в якості юридичної особи (а. с. 49).

Відповідно до довідки відділу статистики у Троїцькому районі Луганської області №479995 УПФУ в Троїцькому районі Луганської області за правовим статусом є юридичною особою та за організаційно-правовою формою орган державної влади, S.1311-центральні органи державного управління (а. с. 47).

В Положенні про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах ( пункт 1.1), затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 визначено, що управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 вищезазначеного Положення управління Пенсійного фонду управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій та мають право, серед іншого, застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом.

Отже, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи відповідач у встановленому порядку зареєстрований в якості юридичної особи держаним реєстратором, що спростовує твердження позивача про відсутність державної реєстрації відповідача.

На підставі встановлених обставин справи, наведених норм законів та нормативно-правових актів, з врахуванням приписів статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів суду, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, а відповідач довів суду правомірність прийнятого спірного рішення №41, внаслідок чого суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову в позові за необґрунтованістю, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Водночас колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції в обґрунтуванні висновків постанови помилково зазначено про те, що подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове пенсійне страхування один раз на рік необхідно здійснити до першого квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Суд допустив помилку у визначенні дати надання звіту, оскільки вказав норму Постанови №22-2 в редакції, яка діяла до виникнення спірних відносин. Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою №22-2 Правління ПФУ ( в редакції, яка діяла з 10.12.2012 року) встановлений строк надання зазначеного звіту до 10 лютого року, наступного за базовим звітним періодом. Проте дана помилка суду першої інстанції не вплинула на законність оскаржуваної постанови суду першої інстанції, оскільки спір за суттю позовних вимог вирішений вірно.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі №812/5560/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про скасування рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова