Рішення № 34591317, 04.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р.Справа № 922/4182/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металл-Инвест", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Шаталов Ю.С. (дов. № 1702/1 від 01.10.2013р.).

Представника відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металл-Инвест", в якій просить суд стягнути з відповідача 55 000,00 грн. основного боргу, пені в сумі 4 204,11 грн., 3% річних в сумі 1 925,75 грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., посилаючись на укладення між сторонами договору №106/04-ХФ від 11.04.2012 року, відповідно до умов якого позивач передав відповідачеві металопродукцію на підставі видаткових накладних №09028 від 12.06.2012 року на суму 83 261,00 грн., №09446 від 18.06.2012 року на суму 102055,00 грн., №10351 від 02.07.2012 року на суму 135467,70 грн., на загальну суму 320783,70 грн., проте, як вказує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив не в повному обсязі, несплаченою залишилася заборгованість на суму 55 000,00 грн., в зв'язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом та підставою для нарахування позивачем пені та 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 03.10.2013 року порушено провадження у справі №922/4182/13, розгляд справи призначено на 16.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 16.10.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 28.10.2013 року.

В судовому засіданні 28.10.2013 року оголошено перерву до 04.11.2013 року, з метою надання часу відповідачу ознайомитися з матеріалами справи та підготувати відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні 04.11.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання 04.11.2013 року не з'явився, відзиву та документів в підтвердження своєї позиції по суті спору не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача на повідомленні суду про оголошення перерви (арк. спр. 69).

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

11.04.2012 року між позивачем ТОВ "Трговий дім Вікант" (продавець) та ТОВ "Металл-Инвест" (покупець) укладено договір купівлі - продажу №106/04-ХФ від 11.04.2012 року.

На виконання умов вищезазначеного договору, продавець зобов'язвся в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця металопродукцію, а покупець зобов'язався своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1 договору загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, визначається в заявках покупця, у рахунках - фактурах продавця та/або в специфікаціях до договору, видаткових накладних. Сторони домовились, що заявки передаються представником покупця за допомогою телефонного зв'язку в усній формі, або направляються на адресу продавця в письмовій формі та відображається в рахунках - фактурах продавця, які є невід'ємною частиною договору та /або Специфікаціях до договору.

Розділом третім договору сторонами визначено ціну товару і порядок розрахунків, зокрема, п.3.1, 3.2.,.3.3,.3.4.,.3.7. договору встановлено наступне:

- орієнтована ціна договору становить 2 000 000,00 грн., з яких ПДВ становить 333 333,33 грн.;

- загальна ціна цього договору складає загальну вартість переданого товару, яка зазначена у всіх специфікаціях до цього договору або в рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами цього договору та видаткових накладних;

- діюча ціна на момент відвантаження товару вказується у рахунках- фактурах продавця та/або Специфікаціях до договору. Факт передачі товару за цінами, зазначеними у рахунках - фактурах, або факт оплати рахунка - фактури означає взаємну згоду продавця і покупця на ціну товару на момент відвантаження, що зазначена у рахунках - фактурах та/або Специфікаціях;

- у ціну товару включені послуги з навантаження товару на наданий покупцем відкритий транспортний засіб;

Також сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків, який встановлений наступним чином, а саме

- при відстрочці платежу оплата вартості товару (та транспортних послуг, в разі замовлення) здійснюється протягом п'яти банківських днів з дня отримання товару.

Згідно п. 5.2 договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної або підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до п.9.1. договору сторонами передбачено термін дії договору, який набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично подовжується на наступний календарний рік.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено матеріалами справи, позивач на виконання умов Договору виставив відповідачеві рахунки - фактури №08263 від 11.06.2012 року на суму 83 261,00 грн., №08460 від 13.06.2012 року на суму 102 055,00 грн., №09507 від 02.07.2012 року на суму 135 467,70 грн., та поставив вiдповiдачу металопродукцію на підставі видаткових накладних №09028 від 12.06.2012 року на суму 83 261,00 грн., №09446 від 18.06.2012 року на суму 102055,00 грн., №10351 від 02.07.2012 року на суму 135467,70 грн., всього на загальну суму 320783,70 грн.

Відповідачем було прийнято товар через свого представника, що діяв на підставі довіреностей №40 від 12.06.2012 року, №44 від 18.06.2012 року, №46 від 02.07.2012 року, проте останній свої зобов'язання щодо поставленого товару здійснив частково на суму 265 783,70 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення (арк. спр. 27-35), несплаченою залишилася заборгованість в розмірі 55 000,0 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків підписаним обома сторонами та скріпленими печатками підприємств станом на 31.08.2013 року.

Враховуючи невиконання відповідачем в повному обсязі своїх обов'язків щодо оплати товару, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору № 106/04-ХФ від 11.04.2012 року - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що одним з головних обов'язків Покупця є оплата товару за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, суд констатує, оскільки станом на момент розгляду справи відповідачем заборгованості за отриманий за договором купівлі - продажу № 106/04-ХФ від 11.04.2012 року товар не сплачено та не надано суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом такими, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 55 000,00 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору № 106/04-ХФ від 11.04.2012 року, виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявленої до стягнення позивачем пені за прострочку платежу на суму 4204,11 грн., нараховану за період з 10.07.2012 року по 09.01.2013 року, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.3. договору у разі порушення строків оплати за товар, вказаних у пунктах 3.7.,3.8. цього договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (1) неустойка, 2) штраф, 3) пеня, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд зазначає, що договір купівлі - продажу 106/04-ХФ від 11.04.2012 року укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, а тому має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Розрахунок пені перевірено судом самостійно та встановлено, що нарахована позивачем пеня відповідає вимогам чинного законодавства, нарахування проведено з урахуванням часткових проплат, в межах 6-ти місяців, в зв'язку з чим, суд враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленої позивачем продукції, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 4 204,11 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних в сумі 1 925,75 грн., суд зазначає наступне.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, необхідно зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних та інфляційних нарахувань не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду жодних доказів своєчасної сплати коштів за товар або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 925,75 грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої в даному випадку, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металл-Инвест" (61037, Харківська область, м. Харків, Комінтернівський район, вулиця Плеханівська, буд. 117, офіс 4-29, код 37999963, р/р 26008370705100 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант" (01001, м. Київ, Печерський район, вулиця Еспланадна, буд. 34/2, кімната 5, код 31568293, р/р 26006010115151 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) - 55 000,00 грн. основного боргу, пеню в сумі 4 204,11 грн., 3% річних в сумі 1925,75 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.11.2013 р.

Суддя Попович І.М.