Рішення № 34591309, 28.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р.Справа № 922/3990/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ірпінь, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Рассвет", с. Тернова, Харківська область про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - ОСОБА_2 (дов. ВТК № 672250 від 27.09.2013р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рассвет", в якій просить суд стягнути з відповідача 108 480,00 грн. основного боргу, пеню в сумі 12 699,59 грн., інфляційні нарахування в розмірі 473,81 грн., штраф в сумі 6 508,80 грн. та витрати по сплаті судового збору, посилаючись на укладення між сторонами договору поставки № 4/10 від 11.10.2012 року, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачеві 4 520,00 літрів рідкого органічного добрива "Ріверм" загальною вартістю 108 480,00 грн., про що свідчить видаткова накладна №РН -0000013 від 16.10.2012 року, про те, як зазначає останній, відповідач не розрахувався за отриманий товар, в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною нарахування штрафних санкцій за невиконання умов договору та підставою звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2013 року порушено провадження у справі №922/3990/13, розгляд справи призначено на 02.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 02.10.2013 року, задоволені клопотання сторін про відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи відкладено до 16.10.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 16.10.2013 року через канцелярію господарського суду надав заяву про зменшення позовних вимог, в яких зменшив нараховану до стягнення пеню та інфляційні нарахування, в зв'язку з чим, просив суд стягнути з відповідача основну суму заборгованості в розмірі 108480,00 грн., пеню в сумі 7849,19 грн., інфляційних втрат в сумі 468,91грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 563,24 грн. Щодо заявленого до стягнення штрафу у розмірі 6 508,80 грн. жодних пояснень не надав.

Ухвалою господарського суду від 16.10.2013 року прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог на підставі ст.22 ГПК України до розгляду та у зв'язку із неявкою в судове представника відповідача, розгляд справи відкладено до 28.10.2013 року.

Представник позивача через канцелярію господарського суду (вх.№39789 від 28.10.2013р.) надав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафу на суму 6 508,80 грн. та додатково зменшив позовні вимоги в частині нарахування пені, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача 108 480,0грн. основного боргу, пеню за прострочення платежу у розмірі 4984,14 грн., інфляційні втрати в сумі 468,91 грн.

Господарський суд розглянувши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені та відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафу, приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству на підставі ст.22 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання 28.10.2013 року не з'явився, документів витребуваних судом не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали господарського суду, яке долучено о матеріалів справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

11 жовтня 2012 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки №4/10.

Відповідно до умов п.1.2. договору сторонами передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, визначений цим договором, а покупець зобов*язується прийняти вказаний товар і оплатити його вартість. Найменування товару - рідке органічне добриво "Риверм".

Розділом третім договору сторонами визначено ціну і умови оплати, зокрема, відповідно п.3.1, 3.2, 3.4., ціна на товар складає 24 грн. в тому числі ПДВ 4,00 грн. Вартість договору складає 108 480,0грн. в тому числі ПДВ 18 080,0грн.

Відповідно до 3.7. договору оплата за товар здійснюється в українській гривні наступним чином:

- 30% вартості узгодженої партії товару, покупець сплачує в строк до 20 жовтня 2012 року,

- 70% вартості узгодженої партії товару, покупець сплачує в строк до 15 грудня 2012 року.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві товар по видатковій накладній №РН-0000013 від 19.10.2012 року 4 520,0 літрів товару на суму 108 480,00 грн., який був прийнятий відповідачем через свого представника за довіреністю №373 від 16.10.2012 року, про те останній свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не здійснив, в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач 108480,00 грн. заборгованості за отриманий товар за договором поставки не сплатив, в судове засідання не з'явився та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 108480,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.9.6.1 покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від вартості отриманого, але неоплаченого товару.

За розрахунком позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Рассвет" за несвоєчасне виконання грошового зобов*язання, підлягає стягненню на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 пеня в сумі 4 984,14 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд зазначає, що договір поставки №4/10 від 11.10.2012року укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, а тому має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Розрахунок пені перевірено судом самостійно та встановлено, що нарахована позивачем пеня відповідає вимогам чинного законодавства, нарахування проведено відповідно до умов договору поставки, в межах 6-ти місяців, в зв'язку з чим, суд враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленої позивачем продукції, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 4984,14 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних в сумі 468,91 грн., суд зазначає наступне.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, необхідно зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних та інфляційних нарахувань не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів своєчасної сплати коштів за товар або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 468,91 грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи по суті, позивач відмовився від позовних вимог в частині нарахованого позивачем до стягнення штрафу в сумі 6 508,80 грн., про що надав відповідне клопотання (вх. №39789 від 28.10.2013 року).

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Розглянувши вищевказану заяву позивача про відмову від заявлених позовних вимог по штрафу, судом встановлено, що її підписано представником позивача ОСОБА_2, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 27.09.2013 року виданою фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Перевіривши повноваження представника позивача на вчинення відповідної процесуальної дії щодо відмови від позову, враховуючи, що відмова від позову є одностороннім волевиявленням, не порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача, в зв*язку з чим, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству України.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що наслідком відмови позивача від позову є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Враховуючи вищевикладені обставини, заява позивача в частині відмови від стягнення з відповідача штрафу в сумі 6 508,80 грн., підлягає задоволенню, а провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої в даному випадку, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, п. 4. 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Рассвет" (62421, Харківська область, Харківський район, село Тернова, код 30712821) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528) - 108 480,00 грн. основного боргу, пеню в сумі 4 984,14 грн., інфляційні втрати в сумі 468,91 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 278,66 грн.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.10.2013 р.

Суддя Попович І.М.