Рішення № 34591094, 24.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2371/13 24.10.2013 24.10.2013 24.10.2013

Провадження №22-ц/784/2061/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/784/2061/13 Головуючий у першій інстанції Притуляк І.О.

Категорія 5 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Рудніку Є.М.,

за участю:

позивачки ОСОБА_3,

представника позивачок ОСОБА_4,

представників відповідача Бабакової О.Ю., Воскобойнікової Л.П.,

представника третьої особи ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Екватор-2» та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3

на рішення

Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2013 року

за позовом

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Екватор -2» (далі - ОСББ «Екватор-2», об'єднання співвласників ) про захист земельних прав,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2006 року ОСОБА_8, а потім ОСОБА_9 та ОСОБА_10, правонаступником якого є ОСОБА_3, звернулися з позовом до ЖБК «Екватор-2», в наступному заміненого на правонаступника ОСББ «Екватор-2».

Вони зазначали, що є співвласниками будинку АДРЕСА_1, для обслуговування якого відведена земельна ділянка площею 662 кв.м. Їм належали на праві власності господарські споруди, в тому числі сараї літ. «Б-1» і літ. «К», а також огорожа, яка відокремлювала їх земельну ділянку та земельну ділянку ОСББ «Екватор-2» (далі - обєднання співвласників будинку), по вул. Декабристів, 40.

Відповідач, будуючи будинок по вул. Декабристів, 40 незаконно зайняв частину їх земельної ділянки, зніс два сараї, частину огорожі, зняв поверхневий шар ґрунту на частині земельної ділянки, чим завдав їм шкоду.

Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, позивачки остаточно просили захистити їх земельні права, усунувши перешкоди в користуванні земельною ділянкою та зобов'язавши відповідача не втручатися на земельну ділянку відведену для обслуговування будинку АДРЕСА_1, без згоди всіх власників будинку АДРЕСА_1, а також виконувати будь-які роботи на цій земельній ділянці; зобов'язати відповідача повернути захоплену земельну ділянку, та не чинити їм перешкоди в користуванні нею і збудованими замість зруйнованих сараїв та парканом, іншими сараями. Також позивачки просили стягнути з об'єднання співвласників будинку вартість відновлення земельної ділянки, сараїв та огорожі, в розмірі 23513 грн., 68788 грн., 11887 грн. Вони просили стягнути на користь ОСОБА_8 47921 грн. 88 коп., ОСОБА_9 13543 грн. 14 коп. і ОСОБА_3 42721 грн. 98 коп.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2013 року позов задоволено частково. ОСББ «Екватор-2» зобов'язано повернути позивачкам самочинно захоплену земельну ділянку площею 180 кв.м., та не чинити перешкоди в користуванні нею. З відповідача стягнуто на користь ОСОБА_8 37105 грн. 90 коп., на користь ОСОБА_9 10486 грн. 45 коп., на користь ОСОБА_3 33072 грн. 65 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. На користь кожної з позивачок також стягнуто судові витрати, відповідно 2143 грн. 10 коп., 51 грн. та 51 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСББ «Екватор -2» просить скасувати рішення суду. На думку апелянта, висновки суду суперечать доказам у справі та вимогам матеріального права, оскільки суд не врахував, що позивачками не доведена належність їм земельної ділянки, знесених споруд, а отже права на відшкодування шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 просять змінити рішення суду та стягнути на їх користь збитки згідно з їх позовними вимогами. На її думку, суд безпідставно зменшив розмір майнової шкоди, не стягнувши вартість відновлення земельної ділянки.

Представник Миколаївської міської ради вважає, що підлягає задоволенню апеляційна скарга ОСББ «Екватор-2», в задоволенні апеляційних скарг позивачок слід відмовити.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачок не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Питання обґрунтованості позовних вимог про відшкодування вартості відновлення поверхневого шару земельної ділянки та знесених споруд під час будівництва відповідачем будинку, пов'язано з правом користування позивачками земельною ділянкою, яку вони бажають відновити та на якій знаходилися знесені споруди, а також з їх правом власності на вказані споруди.

З матеріалів справи вбачбається, що будинок по АДРЕСА_1 на підставі постанови Миколаївської Житлової комісії від 18 жовтня 1923 року був переданий ОСОБА_11 Вказаний будинок разом із належними до нього спорудами був розташований на земельній ділянці розміром 140,5 кв. сажень. На час продажу будинку ОСОБА_12, 9 червня 1939 року ОСОБА_13 і ОСОБА_14, будинок знаходився на ділянці площею 648,695 кадастрових метрів (інв.справа, а .с. 5,10).

Актів на право постійного користування земельною ділянкою власники будинку не отримували. Проте, в 1955 році, внаслідок заміру земель по будівному кварталу, за землекористувачами вказаного домоволодіння рішенням виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих № 1292 від 8 серпня 1955 року було зареєстровано 662 кв.м. (т.2, а.с.69).Після закріплення земельної ділянки, власники будинку також акту про право користування не отримали.

Починаючи з 1983 року, відносно земельної ділянки, на якій розташовано домоволодіння приймалося декілька рішень у зв'язку із забудовою кварталу.

Так, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів № 157 від 7 лютого 1983 року, ПО «Екватор» вирішено відвести земельну ділянку обмежену вулицями Декабристів, Будьонного, Чигріна та Корабелів в м. Миколаєві під проектування житлової забудови, а також проектування і будівництва в першу чергу житлового буднику за рахунок зносу певних будинків по вул. Декабристів (№№ 44, 46) та Защука (№№ 25, 27, 29) з відселенням мешканців та відшкодуванням шкоди у зв'язку зі зносом будинків. Одночасно було вирішено заборонити нотаріальним конторам та відділу внутрішніх справ Заводського райвиконкому продаж та прописку в домах, що підлягали зносу (т. 1, а.с. 49).

Рішенням виконавчого комітету тієї ж ради № 250 від 22 липня 1988 року, ПО «Екватор» відведено земельну ділянку під проектування і будівництво 236 квартирного житлового будинку по вул. Декабристів - ріг Будьонного (корпус 6, 7) за рахунок житлових будинків по вулицям Декабристів, Защука, Лягіна, а також АДРЕСА_1, які належать громадянам на праві приватної власності (т.1, а.с. 88).

Межі земельної ділянки відведені в натурі, про що свідчать відповідні акти. Зокрема, 29 вересня 1988 року інженером геодезистом за участю замовника було складено акт про вказівку в натурі попередньої межі земельної ділянки, під проектування та будівництва житлового будинку за рахунок зносу в тому числі будинку по АДРЕСА_1 (т.4. а.с. 83). Після складання плану земельної ділянки відведеної ПО «Екватор» під забудову кварталу, 29 травня 1989 року було складено ще один акт про зазначення відкоригованих меж в натурі для вказаних цілей. Акти затверджені головним архітектором міста (т.1, а.с.49, 58).

Будівництво будинку провадилося чергами. Під час такої забудови вирішувалися і вирішуються питання передачі у власність земельної ділянки в межах кварталу.

Як виходить з матеріалів справи, забудова кварталу здійснювалася ПО «Екватор», потім права забудовника корпусу № 6 передано ЖБК «Екватор-2», правонаступником якого є обєднання співвласників останнього.

8 жовтня 1989 року був затверджений робочий проект та генеральний план корпусу № 6, який складався з 4-х блок секцій.

Рішенням Миколаївської міської ради № 183 від 24 березня 2000 року, був затверджений акт Державної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом житлового будинку ЖБК «Екватор-2» по вул. Декабристів, 40, а саме 1-ої черги на 63 квартири.

Після введення в експлуатацію першої черги, ЖБК «Екватор-2» приступило до будівництва блоку № 3, генеральний план якого 31 липня 2003 року було узгоджено у встановленому порядку.

Під час будівництва вказаного блоку, з весни 2004 року по 2006 рік було знято поверхневий шар із частини земельної ділянки, яка значилася за рішенням 1955 року закріпленою за домоволодінням по АДРЕСА_1, знесена частина кам'яної огорожі, яка була встановлена на межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та Декабристів, 40 та два сараї під літ. «Б-1» і літ. «К». При цьому частина огорожі складала стіну сараю літ. «К».

Будівництво секції № 3 було закінчено 17 вересня 2009 року, про що складено акт, та 21 вересня 2009 року видано свідоцтво щодо відповідності закінченого будівництвом житлового об'єкту проектним документам та вимогам відповідних стандартів і норм. Щодо четвертої секції, то вона не збудована.

В процесі будівництва двох секцій, ЖБК «Екватор -2» було виділено у власність земельну ділянку в межах прибудинкової території житлового будинку загальною площею 4012 кв.м. (т.1, а.с.56) та отримано державний акт на право власності на цю земельну ділянку від 20 грудня 2003 року (т.1, а.с.57-58).

Після оформлення вказаних документів, рішенням Миколаївської міської ради від 16 травня 2013 року ОСББ «Екватор-2» було надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення додатково 280 кв.м. із земель комунальної власності, з метою передачі її у власність, для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Декабристів, 40 (т.4, а.с.280). Вказана земельна ділянка знаходиться частково на земельній ділянці, закріпленої раніше за будинком по АДРЕСА_1.

За висновками проведеної судово - технічної експертизи № 23 від 5 грудня 2007 року, які не оспорюють позивачки, межа земельної ділянки по вул. Декабристів, 40 проходить по земельній ділянці будинку АДРЕСА_1. Всього земельна ділянка, що відійшла у власність відповідачу за рахунок земельної ділянки, яка була закріплена за будинком АДРЕСА_1 складає 7,9 кв.м. (т.3, а.с. 7,9).

Як було згадано вище, власники будинків, в тому числі будинку АДРЕСА_1 підлягали відселенню або їм повинна була надаватися компенсація за їх частки в будинку.

На час прийняття рішень про відвід земельної ділянки під будівництво багатоквартирного будинку, в будинку АДРЕСА_1 належало: ОСОБА_15- 13/100, ОСОБА_10- 28/100, ОСОБА_16- 46/100, ОСОБА_17- 13/100 часток. Про це свідчать правовстановлюючі документи та рішення Заводської районної ради народних депутатів виконавчого комітету № 40 від 22 лютого 1989 року про зміну ідеальних часток в домоволодінні (інв.справа, а.с. 17).

Після відводу меж земельної ділянки, що підлягала забудові в натурі, рішенням виконкому № 320 від 22 вересня 1989 року було затверджено список мешканців, які підлягали відселенню, в тому числі з будинку АДРЕСА_1, а також вирішено відшкодувати збитки, які були пов'язані з вилученням земельних ділянок та будівель згідно законодавству.

За затвердженими списками підлягали виселенню в окремі квартири родини ОСОБА_16 та ОСОБА_18, ОСОБА_17, а в квітні 1989 року оціночна комісія визначила вартість часток в будинку, які належали ОСОБА_15 - 13/100, ОСОБА_10 - 28/100, ОСОБА_16 - 46/100.

Проте вказані особи квартири не отримали, та немає достовірних даних про отримання ними компенсації за їх частки в будинку. Власники вказаного будинку продавали свої частки (деякі без дозволу забудовника) та після їх смерті їх частки успадковувалися.

Зокрема, 17 червня 1997 року свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_19, отримав ОСОБА_20 та рішенням виконавчого комітету Миколаївської міськради № 605 від 30 вересня 1997 року отримав дозвіл оформити в нотаріальній конторі та МБТІ договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (інв. справа, а.с. 62). Після чого, 3 листопада 1997 року уклав з ОСОБА_9 засвідчений на товарній біржі договір купівлі-продажу 13/100 частин будинку. До будинку за договором належали сараї літ. «Б-1» і літ. «К» та огорожа. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2001 року договір купівлі - продажу визнано дійсним.

8 лютого 2001 року, дублікат свідоцтва про право власності на свою частку в домоволодінні отримав ОСОБА_16 (інв.справа, а.с. 63), після чого, а саме 9 лютого 2001 року уклав договір купівлі-продажу часток з ОСОБА_21 Договір нотаріально не посвідчений та зареєстрований на товарній біржі «Сангай» (інв.справа, а.с. 66). Потім 2 березня 2001 року ОСОБА_21, продала за подібним договором 46/100 частин ОСОБА_22 (інв.справа, а.с. 68), а остання 29 березня 2002 року за тотожно оформленим договором купівлі-продажу продала вказану частину ОСОБА_8 За договорами сторонами були споріднені особи та члени сім'ї. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2006 року договір купівлі-продажу визнано дійсним. В склад домоволодіння за договором входили спірні сараї та огорожа.

28 лютого 1989 року ОСОБА_15 та ОСОБА_10 були видані дублікати свідоцтв про право власності на 13/100 та 28 /100 частин будинку АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_15 помер. Рішенням Миколаївського районного суду від 7 вересня 2004 року, встановлено, що ОСОБА_10 прийняла у спадок після смерті свого батька ОСОБА_15 13/100 частин. Отже на підставі вказаних документів ОСОБА_18 значилася власником 41/100 частини будинку.

Після її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3, на частину будинку ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності за законом. Вона за свідоцтвом успадкувала частину будинку, та частину спірних споруд.

Таким чином на час виникнення спірних правовідносин та звернення з позовом до суду, тобто на 2006 рік, власникам будинку разом з огорожею та сараями значилися ОСОБА_8, ОСОБА_10, правонаступником якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (13/100). Правовстановлюючі документи не скасовані та не визнані недійсними.

За такого, позивачки мають право на відшкодування вартості належних їм будівель та споруд, зруйнованих забудовниками багатоквартирного будинку по вул. Декабристів, 40.

Проте, позивачки не надали суду належних та допустимих доказів на право користування земельною ділянкою в розмірах, затверджених в 1955 році.

На час ухвалення рішень щодо відводу земельної ділянки для забудови, земельні відносини регулювались Земельним кодексом Української РСР від 08 липня 1970 року.

ЗК Української РСР 1970 року землекористувачами визначав: колгоспи, радгоспи, інші сільськогосподарські державні, кооперативні, громадські підприємства, організації і установи; промислові, транспортні, інші несільськогосподарські державні, кооперативні, громадські підприємства, організації та установи; громадяни (ст.13).

Статтею 16 Земельного кодексу УРСР було передбачено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР (ч. 2 ст. 16 Земельного кодексу УРСР).

Як зазначено вище, земельна ділянка, на якій розташовано будинок АДРЕСА_1, ще у 1989 році була відведена для будівництво житлового будинку підприємству. Рішення відносно земельної ділянки прийнято уповноваженим органом. Рішень виконавчого комітету міської Ради народних депутатів про припинення прав забудовника та зміни призначення земельної ділянки, зокрема, передачі її в користування власникам будинку АДРЕСА_1 не приймалося.

В свою чергу, позивачкам, за правовстановлюючими документами на частки в будинку, не перейшло право користування раніше закріпленою за будинком земельною ділянкою. Акт про право власності на земельну ділянку виданий ЖБК «Екватор-2», за яким земельна ділянка де були розташовані огорожа та частково сараї передана у власність та користування співвласникам будинку по вул. Декабристів, 40 є дійсним. Рішення щодо проекту відведення земельної ділянки площею 280 кв.м. ОСББ «Екватор-2», яка частково розміщена на земельній ділянці, колись закріпленої за домоволодінням АДРЕСА_1, не скасовано (т.4, а.с. 280).

Вказані обставини свідчать про те, що позивачкам не перейшла у постійне користування земельна ділянка згаданої ними площею, тобто 662 кв.м. за відрахуванням 7,9 кв.м. У зв'язку з чим, вони не мають права на пред'явлення позову про захист земельних прав та стягнення збитків на відновлення шару земельної ділянки.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, в частині позовних вимог про покладення на відповідача обов'язку не втручатися на земельну ділянку відведену для обслуговування будинку АДРЕСА_1, до меж, відведених по акту відповідачу, без згоди всіх власників будинку АДРЕСА_1; виконувати будь-які роботи на цій земельній ділянці, що є вимогами про захист земельних прав шляхом усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а також в частині позовних вимог про повернення земельної ділянки необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Погоджуючись з висновками суду про необхідність відшкодування вартості знесених споруд та будівель, колегія суддів вважає разом з тим, що рішення в цій частині слід змінити, зменшивши розмір стягнень на користь ОСОБА_8 з 37105 грн. 90 коп. до 15049 грн., на користь ОСОБА_9 з 10486 грн. 45 коп. до 7309 грн. 77 коп. та на користь ОСОБА_3 з 33072 грн. до 13413 грн. 56 коп.

Так, суд стягуючи вказані суми спирався на висновки двох судово-технічних експертиз, а саме висновки вказаної експертизи від 5 грудня 2007 року та висновки додаткової судово-технічної експертизи від 30 липня 2010 року, яка визначила подорожчання вартості сараїв (т.3, а.с.2-45, а.с. 247-279). Проте, суд взяв за основу висновки експерта про вартість відтворення сараїв, а не їх вартість визначену тим же експертом, яка відповідно складає 20829 грн., а не 68778 грн. Отже відшкодуванню підлягає 20829 грн. вартість сараїв та 11887 грн. вартість огорожі, пропорційно часткам сторін в будинку. Стягуючи вартість знесених будівель колегія суддів виходить з вимог ст.ст. 23, 1192 ЦК України та враховує, що їх відновлення неможливе. До того ж, висновки експерта щодо відтворення речей є необґрунтованими.

В інший частині, а саме в частині відмовлених позовних вимог та розподілу судових витрат рішення не підлягає скасуванню. При цьому, оскільки рішенням суду позивачкам відмовлено в задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат на відновлення ґрунту земельної ділянки, колегія суддів вважає, що рішення в цій частині не підлягає скасуванню.

Доводи позивачок про право постійного користування відведеною земельною ділянкою в межах 1955 року, за виключенням земельної ділянки, яка перейшла у власність відповідачу за актом про право власності, суперечать вимогам матеріального права.

Позивачки не надали правовстановлюючого документу на земельну ділянку, виданого після відведення її під забудову. Тоді як за вимогами Земельних Кодексів УРСР 1970 року, 1990 року, а також ЗК України 2001 року (з наступними змінами), право землекористувачів підтверджується відповідним актом про право користування земельною ділянкою. Щодо права власності на земельну ділянку, то за ЗК України 2001 року (з наступними змінами) таке право може переходити лише на підставі цивільно - правових угод, відповідно до ст. 120 ЗК України. Вказаних документів у позивачок немає.

Оскільки в 1989 році спірна земельна ділянка була відведена для будівництва багатоповерхового будинку, рішення 1955 року про закріплення за землекористувачами будинку АДРЕСА_1 площею 662 кв.м. фактично припинило свою дію, і не породжує правових наслідків для позивачок.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3 відхилити, а апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Екватор -2» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2013 року в частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та її повернення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Екватор -2» усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та її повернення відмовити.

Рішення в частині відшкодування вартості знесених будівель і споруд змінити, зменшивши суму стягнення на користь ОСОБА_8 з 37105 грн. 90 коп. до 15049 грн., на користь ОСОБА_9 з 10486 грн. 45 коп. до 7309 грн. 77 коп. та на користь ОСОБА_3 з 33072 грн. до 13413 грн. 56 коп.

В інший частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді