Рішення № 34590732, 28.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15772/13

28.10.13

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТА-ВІТА-ТРЕЙД»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»

Про

Стягнення 19 922,10 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

Від позивача

не з’явились;

Від відповідача

не з’явились.

Суть спору: на розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТА-ВІТА-ТРЕЙД» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» заборгованості за договором поставки № К-352 від 12.03.2012 р. у розмірі 19 922,10 грн., з яких: 18 298,10 грн. – сума основної заборгованості, 374,63 грн. – 3 % річних, 71,19 грн. – інфляційних втрат та 1 178,18 грн. – пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки № К-352 від 12.03.2012 р. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість за договором поставки № К-352 від 12.03.2012 р. у розмірі 19 922,10 грн., в тому числі: 18 298,10 грн. – сума основної заборгованості, 374,63 грн. – 3 % річних, 71,19 грн. – інфляційних втрат та 1 178,18 грн. – пені.

Відповідач відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду у справі не виконав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про поважні причини неявки до суду не повідомив.

Ухвали суду надсилались відповідачу на всі адреси вказані позивачем, в тому числі на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду, що надсилались відповідачу на адресу вказану позивачем, в тому числі на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були отримані представником відповідача, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення поштової кореспонденції повернуті відділенням поштового зв’язку.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, проте, через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника у зв’язку із неможливістю останнього прибути у судове засідання, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представниками сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.10.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

12.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «САНТА-ВІТА-ТРЕЙД», як постачальником (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна», як покупцем (надалі - відповідач) було укладено договір поставки № К-352 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник приймає на себе зобов’язання поставляти і передавати у власність покупцеві , а покупець зобов’язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях, що є невід’ємними частинами даного договору і в кількості передбаченій замовленнями на товар.

Ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються також у видатковій накладній, яка має відповідати замовленню (п. 2.4. договору).

Згідно п. 4.3. договору покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару.P>

Днем оплати товару вважається день перерахування коштів з поточного рахунку покупця (п. 4.6. договору).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 від 01.06.2012 р. до договору сторони дійшли згоди змінити п. 4.3. договору та викласти його в наступній редакції: покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 50 календарних днів з дати поставки товару.

Згідно п. 3.2. договору приймання товару за кількістю здійснюється у відповідності до Інструкції № П-6 за даними, зазначеними в накладних та супровідних документах постачальника.

Відповідно до п. 3.3. договору приймання товару за якістю проводиться у відповідності до інструкції № П-7 за супровідними документами, які посвідчують якість товару, що постачається.

01.12.2012 р. відповідачем було видано генеральні довіреності на осіб уповноважених приймати товар, що поставляється позивачем згідно умов договору.

На виконання умов договору, позивачем поставлено товар відповідачу на загальну суму 42 342,54 грн., згідно наступних товарно-транспортних накладних: № Цф-т000006 від 16.03.2012 р. на суму 7 484,30 грн.; № Цф-т000007 від 16.03.2012 р. на суму 7 709,54 грн.; № Цц-т000006 від 19.03.2012 р. на суму 7 735,90 грн.; № Цц-т000829 від 06.04.2012 р. на суму 1 209,20 грн.; № Цм-т000008 від 18.04.2012 р. на суму 1 113,20 грн.; № Цм-т000010 від 18.04.2012 р. на суму 1 239,60 грн.; № Цм-т000009 від 20.04.2012 р. на суму 458,40 грн.; № Цм-т000014 від 27.04.2012 р. на суму 1 157,20 грн.; № Цм-т000015 від 27.04.2012 р. на суму 1 140,60 грн.; № Цм-т000016 від 04.05.2012 р. на суму 5 294,80 грн.; № Цф-т000009 від 14.05.2012 р. на суму 765,20 грн.; № Цм-т000022 від 21.05.2012 р. на суму 1 067,20 грн.; № Цм-т000021 від 21.05.2012 р. на суму 694,50 грн.; № Цм-т000020 від 21.05.2012 р. на суму 920,80 грн.; № Цм-т000028 від 25.05.2012 р. на суму 1 005,60 грн.; № Цм-т000032 від 11.06.2012 р. на суму 1 609,30 грн.; № Цм-т000034 від 11.06.2012 р. на суму 762,00 грн.; № Цм-т000033 від 11.06.2012 р. на суму 975,20 грн. (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 24 044,44 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких, наявні в матеріалах справи.

Отже, неоплаченим відповідачем залишається отриманий від позивача товар на загальну суму 18 298,10 грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків підписаний сторонами, відповідно до якого станом на 16.11.2012 р. підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 18 298,10 грн.

Проте, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами (накладними, рахунками), але позивач додав до позовної заяви копії накладних, які підтверджують суму заборгованості.

Крім того, 23.10.2012 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору відповідно до якої сторони прийшли до згоди, що станом на 23.10.2013 р. відповідач має заборгованість перед позивачем на загальну суму 18 298,10 грн., та зобов’язується погасити наявну заборгованість до 21.12.2012 р. у відповідності до наступного графіку: до 26.10.2012 р. (включно) – 2 000,00 грн.; до 02.11.2012 р. (включно) – 2 000,00 грн.; до 09.11.2012 р. (включно) – 2 000,00 грн.; до 16.11.2012 р. (включно) – 2 000,00 грн.; до 23.11.2012 р. (включно) – 2 000,00 грн.; до 30.11.2012 р. (включно) – 2 000,00 грн.; до 07.12.2012 р. (включно) – 2 000,00 грн.; до 14.12.2012 р. (включно) – 2 000,00 грн.; до 21.12.2012 р. (включно) – 2 298,10 грн.

Проте, станом на момент вирішення справи судом, відповідач має заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 18 298,10 грн., яка не погашена у відповідності до вказаного графіку, а також, розмір якої підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 18 298,10 грн. не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі на загальну суму 18 298,10 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 374,63 грн. – 3 % річних, 71,19 грн. – інфляційних втрат та 1 178,18 грн. – пені.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.4. договору, у випадку не своєчасної оплати вартості товару покупець зобов’язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент не виконання зобов’язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 178,18 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 374,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 71,19 грн. суд відмічає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних є арифметично вірними, а тому, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 71,19 грн. та 3 % річних у розмірі 374,63 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а саме: 18 298,10 грн. - сума основного боргу, 1 178,18 грн. - пені, 71,19 грн. - інфляційних втрат та 374,63 грн. - 3 % річних.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (місцезнаходження: 04074, місто Київ, вулиця Лугова, будинок 12; ідентифікаційний код: 35847906) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТА-ВІТА-ТРЕЙД» (місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1; ідентифікаційний код 35368995) суму основного боргу у розмірі 18 298,10 (вісімнадцять тисяч двісті дев’яносто вісім) грн. 10 коп., пеню у розмірі 1 178,18 (одна тисяча сто сімдесят вісім) грн. 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 71,19 (сімдесят одна) грн. 19 коп., 3 % річних у розмірі 374,63 (триста сімдесят чотири) грн. 63 коп. та 1 720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 04.11.2013 р.

Суддя С.В. Балац