Постанова № 34590342, 06.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 905/4395/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову та на рішення Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року господарського суду Донецької області від 08.08.2013 рокуу справі господарського судуДонецької областіза позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"докомунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської радипростягнення коштівв засіданні взяли участь представники:

- позивача:Слюсарь М.О., Ткаченко Р.Ю.,- відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради про стягнення 289578,24 грн. пені, 25823,88 грн. інфляційних нарахувань, 143925,62 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.08.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 231662,92 грн. пені, 18337,50 грн. інфляційних нарахувань, 143925,62 грн. - 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року рішення місцевого господарського суду від 08.08.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями в частині відмови у стягненні 7489,88 грн. інфляційних нарахувань, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року та рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2013 року в оскаржуваній частині скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути на користь позивача 7489,88 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилаються на те, що судами в оскаржуваній частині неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.12.2010 року між дочірньою компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та комунальним виробничим підприємством "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради (покупець) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2355ТЕ-6, відповідно до умов якого, постачальник зобов"язується поставити покупцеві у період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року імпортований природний газ, а покупець зобов"язується прийняти і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п.4.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.3.1 договору сторони передбачили відповідальність покупця за порушення ним умов п.4.1 договору у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема (ст. 599 ЦК України) виконанням, проведеним належним чином.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором та поставив відповідачу імпортований природний газ у січні 2011 року на суму 2848800,86 грн., у лютому 2011 року на суму 2805696,77 грн., у березні 2011 року на суму 2399893,21 грн., у квітні 2011 року 762211,00 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. В той же час, відповідач свої зобов"язання по договору виконав неналежним чином, тобто здійснив оплату вартості поставленого природного газу із порушенням строків, передбачених п.4.1 договору.

У зв"язку з простроченням відповідачем оплати вартості поставленого газу, позивачем, на підставі п.7.3.1 договору, нараховано пеню у сумі 289578,24 грн. за період з 21.02.2011 року по 20.11.2011 року, яку суд, з урахуванням приписів ст. 551 ЦК України, частково задовольнив, зменшивши на 20% до 231662,59 грн.

Судами попередніх інстанцій також на підставі ст. 625 ЦК України були задоволенні позовні вимоги про стягнення 143925,62 грн. 3% річних нарахованих за період з 21.02.2011 року по 27.12.2012 року.

Позивачем судові рішення в цій частині позовних вимог не оскаржуються.

ДК "Газ України" НАК "Нафтоназ України", у поданій касаційній скарзі, ставить питання про скасування судових рішень по даній справі в частині відмови у стягненні 7489,38 грн. інфляційних втрат з підстав неправильного розрахунку судами попередніх інстанцій суми інфляційних, що підлягають стягненню.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у стягненні 7489,38 грн. інфляційних втрат, розрахованих за період з березня 2011 року по грудень 2012 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем при розрахунку інфляційних нарахувань за спірний період неправомірно було включено суму інфляційних нарахувань за кожний попередній період до суми основного боргу, на який нараховуються інфляційні за кожний наступний місяць.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від винесення рішення про стягнення суми заборгованості, від доведеності вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення.

За переконанням колегії суддів, приписи статті 625 ЦК України, передбачають збільшення суми боргу на індекс інфляції за весь період прострочення, а не наростаючим порядком з урахуванням щомісячного збільшення, а відтак висновки попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 18337,50 грн. інфляційних нарахувань за прострочення зобов"язань по поставкам газу з січня - квітень 2011 року є обгрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, з огляду на те, що позивачем інфляційні нараховувалися не на саму суму боргу, що мала місце у кожному розрахунковому періоді, а на суми боргу, які вже збільшені на розмір інфляційними втрат, що є неправомірним.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року справі №905/4395/13 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

В.І.Студенець