Постанова № 34590123, 22.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р. Справа № 818/6571/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 818/6571/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011, 2012, 2013 роки у загальному розмірі 8 411, 64 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (40024, м. Суми, вул. Харківська, 35, розрахунковий рахунок № 37196104001827 в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013, ідентифікаційний код 37429970) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011-2013 роки у загальному розмірі 8 411 (вісім тисяч чотириста одинадцять) грн. 64 коп.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивачем було надано заперечення на позов, в якому викладено свій погляд на обставини справи та просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, сторонами надані заяви про розгляд справи без його участі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець та відповідно до п.1 ч.1 ст.4, п.3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сумах (а.с. 7).

Спеціалістом УПФУ в м. Сумах складено та направлено рекомендованим листом відповідачу повідомлення-розрахунки сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011, 2012, 2013 роки (а.с. 5) разом з вимогою про сплату боргу з єдиного внеску від 23.05.2013 № Ф-2428.2 на суму 8 411, 64 грн. (а.с. 6).

Вимога в установленому порядку не була оскаржена, сума боргу не сплачена.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем на момент розгляду справи залишок заборгованості не було сплачено у встановлений строк.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог пункту 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (чинного з 01.01.2011) (далі - Закон №2464-VI), з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до пункту 3.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010, № 21-5 , для платників, зазначених у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка у відповідності до абзацу 2 цієї частини є виконавчим документом і має бути оплачена платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги.

Так, згідно із пунктом 6.4. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Колегія судів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи вимога не була отримана відповідачем.

Разом із тим, пунктом 7 розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 № 3609-VI (набрав чинності з 06.08.2011) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" згідно з якими статтю 4 цього Закону доповнено частиною 4 такого змісту: "особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон 1058) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

При цьому, статтею 12 Закону № 1788 встановлено, що Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, було призначено пенсію за вислугу років з 2 квітня 1990 року.

Відповідно до частини першої Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію.

Колегія судів вказує на те, що відповідачу у 2007 році виповнилось 60 років, що є пенсійним віком, а тому він є пенсіонером за віком.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що до відповідачу була призначена пенсія за вислугу років, а тому до нього не може бути застосовано положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача єдиного внеску.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідач не був обізнаний про дату, час та місце судового засідання у суді першої інстанції, в зв'язку з чим не мав можливості надати свої пояснення.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія судів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 818/6571/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 58 (п'ятдесят вісім гривень).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.