Постанова № 34589512, 31.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. справа № 182/5590/13-а Провадження №2-а/0182/216/2013 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2013 року у справі № 182/5590/13-а (провадження №2а/0182/216/2013) за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Нікополь та Нікопольському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

18 червня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: поновити пропущений строк для звернення до суду за період з 01 січня 2006 року; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Нікополь та Нікопольському районі Дніпропетровської області нарахувати невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2013 року у розмірі 20 000 грн., та здійснювати виплати в подальшому.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.07.2013 року частину позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01 січня 2006 року по 17 грудня 2012 року залишено без розгляду.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.07.2013 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період з 18 грудня 2012 року суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача у вказаний період є правомірними, оскільки узгоджуються з Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету"від 06 липня 2011 року №745.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.07.2013 року частину позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01 січня 2006 року по 17 грудня 2012 року залишено без розгляду, а відтак, постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.07.2013 року вирішувались позовні вимоги ОСОБА_1 за період, починаючи з 18.12.2012р.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06 липня 2011 року №745 була прийнята на виконання пункту 7 Закону України від 14.06.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», а відтак положення даної Постанови діють в межах 2011 бюджетного року та втрачають свою дію 31.12.2011р.

Таким чином, суд першої інстанції помилково застосував Постанову КМУ №745 до правовідносин, які виникли між сторонами у 2012 році.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 18.12.2012 року, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір пенсії позивача з 01.07.2012 року розраховано наступним чином:

831,08грн. - основний розмір пенсії за віком (1556,48грн. середньомісячний заробіток х 1,67578 коефіцієнт стажу);

12,92грн. - доплата до прожиткового мінімуму до 844,00грн.;

83,11грн. - доплата за понаднормативний стаж (831,08грн. розмір пенсії за віком х 10% за 10 понаднормативних роки);

81,33грн. - доплата відповідно до ч.2 постанови КМУ №327 від 23.04.2012р.

Отже, розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2012 року складає 1008,44грн.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, встановлено не було і такого підвищення позивач не отримувала.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції помилково зазначив, що відповідачем правомірно виплачувалось підвищення до пенсії позивачу в розмірі 49,80грн. як це передбачено Постановою КМУ №745 від 06.07.2011р..

Враховуючи викладене, оскаржувану постанову суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, судом першої інстанції невірно встановлено предмет спору, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та в силу п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі є наявність чи відсутність у позивача права на отримання підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни».

Згідно статті 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.

Відповідно до ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Право позивача на отримання підвищення пенсії, як дитині війни, в розмірах, встановлених діючим законодавством, надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи управління Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення саме у розмірах, які нею ж визначені.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем порушено право позивача на належний соціальний захист, безпідставно та необґрунтовано не встановлено виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, та в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірності своїх дій.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м.Нікополь та Нікопольському районі Дніпропетровської області встановити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та виплатити неотримані нею суми виплат.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру підвищення до пенсії, яке підлягає виплаті позивачу починаючи з 18.12.2012 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

28.12.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», відповідно до п.4 якої установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , провадиться у розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.

З 01.01.2012 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», прикінцевими положеннями якого (п.3) установлено, що у 2012 році норми і положення … статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №4, ст.94 із наступними змінами)…, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», п.4 прикінцевих положень якого встановлено, що у 2013 році норми і положення … статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №4, ст.94 із наступними змінами)…, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

У Рішенні №3-рп від 25.01.2012р. Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів

України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розмір соціальний виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, враховуючи, що позивач не отримувала підвищення до пенсії, як дитина війни, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надати правову оцінку діям відповідача в частині визначення розміру даного підвищення, тобто такі вимоги є передчасними, оскільки виходячи з вимог ст. 6 КАС України, захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що право позивача має бути відновлене шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання останнього встановити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та виплатити неотримані нею суми виплат

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та в силу п.4 ч.1 ст.202 КАС України, є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2013 року у справі №182/5590/13-а (провадження №2а/0182/216/2013) - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» - протиправною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області встановити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 18.12.2012 року та виплатити неотримані нею суми підвищення пенсії.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов