Постанова № 34589368, 14.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 р. № 820/2496/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Пшеничному В.О.,

за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Яришкіної Н.О. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просила суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.07.2009 року № 0001061720/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 29198,89 грн., № 0001071720/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 1061376,00 грн. та № 0001081720 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15978512,85 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 року, позов задоволено в повному обсязі, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 28.07.2009 року № 0001061720/0 та № 0001071720/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009 № 00001081720 повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 року в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001061720/0 від 28.07.2009 року та № 0001071720/0 від 28.07.2009 року скасовано, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині скасування рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009 № 00001081720 судові рішення залишено без змін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення підприємницької діяльності позивач не порушував вимоги статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 стосовно дотримання граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), оскільки його власністю є лише комісійна винагорода, розмір якої не перевищував 500000 грн. на календарний рік. Відповідно до цього позивач не порушував вимог статті 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» та пункти 1.3, 1.7 статті 1 та статтю 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на ті обставини, що актом перевірки не встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, таке твердження відповідача знайшло своє відображення лише у листі від 22.07.2009 року, яким фактично внесено зміни до акта позапланової документальної перевірки, що є незаконним та безпідставним. Також представник позивача зазначив, що при погодженні з висновками відповідача про перевищення обсягу виручки, строки переходу позивача на загальну систему оподаткування перераховані відповідачем невірно, оскільки позивач повинен був перейти на таку систему тільки з 21 січня 2008 року, в зв'язку з чим незаконним є твердження про заниження податку на додану вартість за 2007 рік.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та вказував, що під час проведення позапланової перевірки позивача відповідачем встановлено факт надходжень на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 коштів на загальну суму 4457470,93 грн. за період з 06.07.2006 року по 06.07.2009 рік, що свідчить про перевищення позивачем граничного обсягу виручки та порушення статті 1 Указу Президента № 727/98. Крім того, в порушення пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України „Про податок на додану вартість" позивач не зареєструвалась платником податку на додану вартість та занизила свої податкові зобов'язання з цього податку на загальну суму 707584 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_4 вимог податкового та іншого законодавства за період з 06.07.2006 року по 06.07.2009 року, за результатами якої складено акт №1667/17-214/НОМЕР_1 від 15.07.2009 року.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року (далі - Указ № 727/98), статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пункту 1.3, 1.7 статті 1 та статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що стало підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 29198,89 грн., у т.ч. за 2007 рік - 27685,86 грн., за 2008 рік -1540 грн. Листом від 22.07.2009 року № 10007/10/17-221 відповідачем внесені зміни до акту перевірки, зазначено, що в порушення вимог пунктів 1.2, 1.3, 1.6 статті 1, пункту 2.1, підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не зареєструвалась як платник податку на додану вартість та відповідно до пункту 9.4 статті 9 цього Закону занижено податок на додану вартість на загальну суму 707584 грн., у т.ч. за 2007 рік на 365216 грн., за 2008 рік на 342368 грн.

На підставі акта перевірки 28.07.2009 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001061720/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 29198,89 грн., № 0001071720/0 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 1061376 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 06.07.2006 року по 31.12.2008 року здійснювала підприємницьку діяльність на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», тобто, перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Основним видом діяльності позивача протягом зазначеного періоду було здійснення посередницьких операцій на умовах укладених з комітентами комісійних договорів, предметом яких є зобов'язання позивача за плату провести реалізацію товарів, які належать на праві власності комітенту, на користь третіх осіб - покупців товарів. У власному обліку в якості виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивач відображав лише суми комісійної винагороди, фактично отриманої від комітента за надання посередницьких послуг, що в повному обсязі зазначено в книзі обліку доходів та витрат за відповідний період та обов'язковій звітності. Інші грошові суми, які позивач отримував від покупців товарів, переданих позивачу на комісійну реалізацію, також обліковувались в книзі обліку доходів та витрат позивача, однак лише в якості транзитних, які до складу виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не включались та в звітності не відображались.

Сума грошових коштів, віднесена відповідачем до складу виручки від реалізації товарів, внаслідок чого і було встановлено перевищення 500-тисячного ліміту, була одержана позивачем у рамках договорів комісії від 01.10.2007 № 31, від 23.08.2007 № 25, від 24.06.2008 № 16/1, укладених з ТОВ «Т.Д. Блок», при цьому позивач виступав у даних договорах комісіонером та відповідно до умов договорів здійснював реалізацію товарів від свого імені та за рахунок комітента - ТОВ «Т.Д. Блок», відповідно до п.6.1 та п.4.2 договорів вся виручка від продажу товару підлягає перерахуванню комітенту.

Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва. За змістом статті 1 зазначеного Указу єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 вказаної статті).

Наведеним приписом не передбачено можливості кваліфікації фактично отриманих платником коштів від реалізації товарів (послуг) як його виручку в залежності від виду правочину, на підставі якого отримані такі кошти, та від їх подальшого спрямування. А відтак спірні кошти, отримані позивачем в рамках виконання договорів комісії, є виручкою підприємця у розумінні пункту 1 Указу.

Відповідно до статті 5 Указу 727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (який був чинним на час виникнення спірних відносин) визначає особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю.

Абзацом 1 статті 13 цього Декрету визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу (абзац 2 вказаної статті).

Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає як обов`язок переходу у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування так і з оподаткування суми такого перевищення у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який, згідно із пунктом 22.10 статті 22 «Прикінцеві положення» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.

Відповідно до статті 6 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, зокрема, не є платником податку на додану вартість.

Поширення загальної системи оподаткування, зокрема, положень Закону України «Про податок на додану вартість», можливе з моменту перевищення платником розміру виручки визначеного статтею 1 Указу.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка, зокрема підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

При цьому абзацом 2 пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено: якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Відповідно до положень абзацу 4 пункту 9.4 зазначеної статті, особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, до моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у статтею 1 Указу, положення Закону України «Про податок на додану вартість» щодо оподаткування поставок товару (послуг) не можуть поширюватися на такого платника. З моменту перевищення обсягу виручки, визначеного у статтею 1 Указу, починають розповсюджуватись положення Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо підстав для обов'язкової реєстрації платником податку.

Відповідно, у разі, коли з моменту перевищення граничного розміру виручки, визначеного статтею 1 Указу, особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, допущено перевищення операції з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), у такої особи виникає обов'язок зареєструватися платником та сплатити податок на додану вартість, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

Як вбачається з акту перевірки, за даними перевірки обсяг виручки позивача за 9 місяців 2007 року становив 220940 грн.

Згідно банківських виписок за жовтень 2007 року на розрахунковий рахунок позивача були зараховані кошти, що складалися з проінкасованої торгової виручки та комісійних винагород, а саме: 01 жовтня 2007 року зараховані кошти на суму 67280 грн., 02 жовтня 2007 року - 92000 грн., 03 жовтня 2007 року - 18110 грн., 04 жовтня 2007 року - 127530 грн., а всього на загальну суму - 304920 грн.

Таким чином, враховуючи обсяг виручки позивача за 9 місяців 2007 року у сумі 220940 грн. (який позивач під час розгляду справи не заперечив), суд приходить до висновку, що моментом перевищення позивачем граничного розміру виручки - датою здійснення операції, яка зумовила таке перевищення розміру виручки, визначеного статтею 1 Указу, з настанням якої пов'язується поширення на платника загальної системи оподаткування, є 4 жовтня 2007 року, тобто - ІV квартал 2007 року.

Отже, податковий орган дійшов вірного висновку про перевищення позивачем граничного розміру виручки у жовтні 2007 року та заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 29198, 89 грн., в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 28.07.2009 року № 0001061720/0 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Як зазначалося судом вище, з моменту перевищення обсягу виручки, визначеного статтею 1 Указу, особа зобов'язана зареєструватись платником податку на додану вартість та сплатити суму податку, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Судом встановлено, що у періоді з 5 жовтня 2007 року по 23 жовтня 2007 року позивач здійснив операції на загальну суму 319216 грн. (без урахування податку на додану вартість), отже з 24 жовтня 2013 року позивач повинен оподатковувати свої операції податком на додану вартість та сплачувати його до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи (банківських виписок) у періоді з 24 жовтня 2007 року по 31 жовтня 2007 року, позивачем здійснено операції на загальну суму 203680 грн., в зв'язку з чим ним занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40736 грн.

Натомість, за висновками податкового органу, який при визначенні суми податку на додану вартість врахував всі операції вчинені позивачем починаючи з 01 жовтня 2007 року, позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у жовтні 2007 року на суму 122372 грн., що не відповідає дійсним обставинам справи встановленим під час судового розгляду.

В зв'язку з викладеним, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001071720/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню в частині визначення основного платежу на суму 81636 грн. (за жовтень 2007 року, 122372 грн. - 40736 грн.) та відповідно в частині застосованих штрафних фінансових санкцій на суму 20409 грн. (25% від суми податкового зобов'язання).

Зважаючи на доводи представника позивача про безпідставність донарахування сум податку на додану вартість шляхом складання листа від 22.07.2009 року, суд зазначає, що факти порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, у зв'язку з чим суд вважає доводи представника позивача формальними та такими, що не спростовують фактичного порушення позивачем закону.

Ухвалою суду від 16.05.2013 року у справі призначено судову економічну експертизу.

За висновком експертизи від № 4399 від 27.06.2013 року висновки про наявність порушень податкового законодавства, викладені в акті перевірки та в листі від 22.07.2009 року, документально не підтверджується. Даний висновок експерта ґрунтується на твердженні, що транзитні кошти, які поступають на рахунок комісіонера, не є виручкою у розумінні Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування».

Враховуючи наведені вище доводи суду про віднесення отриманих позивачем коштів в рамках виконання договорів комісії до виручки підприємця у розумінні пункту 1 Указу, суд оцінює висновок експерта як помилковий.

Враховуючи викладене, суд вважає, що при донарахуванні податку з доходів фізичних осіб, відповідач діяв правомірно, оскільки правильно встановив момент перевищення позивачем граничного розміру виручки та оподаткував суму перевищення, проте роблячи висновок про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» невірно визначив суму ПДВ, помилково стверджуючи про обов'язок оподаткування цим податком операцій за весь жовтень 2007 року, а не з фактичного моменту перевищення 300000 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001071720/0 від 28.07.2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 102045 грн. (сто дві тисячі сорок п'ять) грн., з яких 81636 (вісімдесят одна тисяча шістсот тридцять шість) грн. - основний платіж, 20409 (двадцять тисяч чотириста дев'ять) грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 18.10.2013 року.

Суддя А.С. Мороко