Постанова № 34587373, 01.11.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/3576/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

представника позивача Карети О.О.,

представника відповідача Бисикало Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагро» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

26.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагро» (далі - ТОВ «Вагро») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 08.04.2013 року № 0001722200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 336690,00 грн. за основним платежем та 168345,00 грн. за штрафними санкціями, від 08.04.2013 року № 0001742200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 370476,00 грн. за основним платежем та 185238 грн. за штрафними санкціями, та від 08.04.2013 року № 0001732200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 16144,00 грн.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що ТОВ «Вагро» у 2012 році мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д». Так, між ТОВ «Вагро» та вищевказаними контрагентами укладались договори про виготовлення продукції з давальницької сировини. Сума коштів, сплачених позивачем за отриману продукцію, віднесена ним до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття наданих послуг тощо. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Придбана позивачем продукція використана в господарській діяльності підприємства та реалізована в подальшому покупцям, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість придбаної продукції до складу валових витрат. Всі операції по договорам належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 26.03.2013 року № 1/22/31188752, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що належить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та в додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Вагро» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість, задекларованого за травень-червень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ліга», а також за вересень-жовтень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Старт-Д» та податку на прибуток за відповідні періоди, за результатами якої складено акт від 26.03.2013 року № 1/22/31188752. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, в тому числі: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Вагро» занижено податок на прибуток на загальну суму 370476,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Вагро» занижено податок на додану вартість на загальну суму 336690,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 08.04.2013 року № 0001722200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 336690,00 грн. за основним платежем та 168345,00 грн. за штрафними санкціями, від 08.04.2013 року № 0001742200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 370476,00 грн. за основним платежем та 185238 грн. за штрафними санкціями, та від 08.04.2013 року № 0001732200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 16144,00 грн. Також податковий орган посилається на акт ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7199/22-4/24609852 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ліга» з питань дотримання вимог податкового законодавства, а також на акт ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7203/22-4/32694059 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Старт-Д», якими встановлено здійснення діяльності вказаними контрагентами, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, за податковою адресою особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, встановити фактичне місцезнаходження підприємств не має можливості, встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення видів діяльності, визначених згідно довідок з ЄДРПОУ, відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Тому представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю з наступних підстав.

ТОВ «Вагро» (ідентифікаційний код-31188752) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 03.11.2009 року, а також є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 582419, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.02.2013 та свідоцтвом № 100254029 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 227448 (а.с. 39-41 т. 1).

Працівниками ДПІ у м. Чернігові на виконання постанови слідчого ДПС України «Про призначення документальної перевірки» від 31.01.2013 року, на підставі направлення від 13.03.2013 року № 902, наказу від 12.03.2013 року № 845, відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Вагро» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість, задекларованого за травень-червень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ліга», а також за вересень-жовтень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Старт-Д» та податку на прибуток за відповідні періоди, за результатами якої складено акт від 26.03.2013 року № 1/22/31188752 (а.с. 13-35 т. 1).

В акті перевірки від 26.03.2013 року № 1/22/31188752 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в тому числі:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Вагро» занижено податок на прибуток на загальну суму 370476,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Вагро» занижено податок на додану вартість на загальну суму 336690,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 08.04.2013 року № 0001722200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 336690,00 грн. за основним платежем та 168345,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 36 т. 1);

- від 08.04.2013 року № 0001742200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 370476,00 грн. за основним платежем та 185238 грн. за штрафними санкціями (а.с. 37 т. 1);

- від 08.04.2013 року № 0001732200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 16144,00 грн. (а.с. 38 т. 1).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «Вагро» є змішане сільське господарство, інші види оптової торгівлі, ремонт, технічне обслуговування і монтаж інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.02.2013 року (а.с. 40 т. 1).

Для здійснення своєї діяльності ТОВ «Вагро» орендує у ТОВ «Софі Транс» нежитлове (складське) приміщення площею 237,4 кв.м., що розташоване на території цілісного майнового комплексу «Комплекс гаражу на 150 місць», що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, 23, відповідно до умов договору суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2012 року (а.с. 211-214 т. 1).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що ТОВ «Вагро» у 2012 році мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Ліга» (код ЄДРПОУ-24609852) та ТОВ «Старт-Д» (код ЄДРПОУ-32694059).

Так, за травень 2012 року ТОВ «Вагро» задекларовано податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга» на суму 8009,00 грн. (а.с. 171-173 т. 2).

За червень 2012 року ТОВ «Вагро» задекларовано податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга» на суму 56367,00 грн. (а.с. 174-176 т. 2).

За вересень 2012 року ТОВ «Вагро» задекларовано податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Старт-Д» на суму 110746,00 грн. (а.с. 177-179 т. 2).

За жовтень 2012 року ТОВ «Вагро» задекларовано податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Старт-Д» на суму 352834 грн. (а.с. 180-182 т. 2).

По-перше, з приводу господарських взаємовідносин ТОВ «Вагро» з контрагентом ТОВ «Ліга».

Судом встановлено, що між ТОВ «Вагро» (замовник) та ТОВ «Ліга» (виконавець) укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини від 07.05.2012 року та додаткову угоду до нього (а.с. 95,215 т. 1).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Вагро» доручає, а ТОВ «Ліга» приймає на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини, а саме люпину та/або сої, та передати замовнику готову продукцію - макуху соєву, у кількості згідно норм виходу передбачених/встановлених технічними умовами ТУ У М.2.7-45.2-00018112-208-2011.4793-2012.

На виконання вказаного договору протягом травня-червня 2012 року ТОВ «Вагро» передано ТОВ «Ліга» на переробку сировини в кількості 225376 кг., з якої ТОВ «Ліга» вироблено 207344 кг. макухи.

Переробка сировини на макуху коштувала ТОВ «Вагро» 386255,40 грн., в т.ч. ПДВ 64375,90 грн.

Виконання договору від 07.05.2012 року підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 96-117 т. 1, а.с. 1-31 т. 2).

Транспортування сировини до ТОВ «Ліга» на переробку готової продукції у зворотньому напрямку, відповідно до умов договору, здійснювалось ТОВ «Вагро» за власний рахунок шляхом залучення стороннього перевізника, а саме ФОП ОСОБА_3, водій-експедитор ОСОБА_4, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а.с. 100-102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 115, 117 т.1, а.с. 2, 5, 7, 10, 11, 13, 14, 16, 17, 19, 20, 22, 23, 25, 26, 28, 29, 31 т. 2).

Оплата транспортних послуг здійснювалась безготівковим шляхом. Заборгованість за зазначені вище послуги відсутня (а.с. 147-170 т. 2).

Розрахунки за надані послуги переробки проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ «Вагро» (в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на рахунок ТОВ «Ліга» згідно наступних платіжних документів, що підтверджується наданими представником позивача банківськими виписками по рахунку (а.с. 124-127 т. 2):

- платіжне доручення № 204 від 18.06.2012 року на загальну суму 48054,06 грн., в т.ч. ПДВ - 8009,10 грн.

- платіжне доручення № 205 від 18.06.2012 року на загальну суму 92000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15333,30 грн.

Станом на 01.09.2013 року розрахунки проведені в повному обсязі. Зауважень та претензій щодо якості та повноти виконаних робіт (наданих послуг) у сторін нема.

Крім того, судом з'ясовано, що між ТОВ «Ліга» та ТОВ «РИВС» укладено договір про відступлення права вимоги від 24.07.2012 року № 1/12, відповідно до якого первісний кредитор - ТОВ «Ліга» передає, а новий кредитор - ТОВ «РИВС» приймає на себе право грошової вимоги в сумі 146200,80 грн., що належить ТОВ «Ліга», і стає кредитором за договором від 07.05.2012 року (а.с. 183-184 т. 2).

Зазначені вище суми ПДВ, що входять до вартості наданих ТОВ «Ліга» послуг, були включені ТОВ «Вагро» до податкового кредиту травня 2012 року в сумі 8009,00 грн. та червня 2012 року в сумі 56367,00 грн.

По-друге, з приводу господарських взаємовідносин ТОВ «Вагро» з контрагентом ТОВ «Старт-Д».

Судом встановлено, що ТОВ «Вагро» з ТОВ «Старт-Д» укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини від 01.09.2012 року та додаткову угоду до нього (а.с. 118,216 т. 1).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Вагро» доручає, а ТОВ «Старт-Д» приймає на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини, а саме люпину та/або сої, та передати замовнику готову продукцію - макуху соєву, у кількості згідно норм виходу передбачених/встановлених технічними умовами ТУ У М.2.7-45.2-00018112-208-2011.4793-2012.

На виконання вказаного договору протягом вересня-жовтня 2012 року ТОВ «Вагро» передано ТОВ «Старт-Д» на переробку сировини в кількості 637897 кг., з якої ТОВ «Старт-Д» вироблено 586870 кг. макухи.

Переробка сировини на макуху коштувала ТОВ «Вагро» 1730749,00 грн., в т.ч. ПДВ 288458,17 грн.

Виконання договору від 01.09.2012 року підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 119-169 т. 1, а.с. 32-98 т. 2).

Транспортування сировини до ТОВ «Старт-Д» на переробку готової продукції у зворотньому напрямку, відповідно до умов договору, здійснювалось ТОВ «Вагро» за власний рахунок шляхом залучення стороннього перевізника, а саме ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно- транспортними накладними (а.с. 131,-136, 139,142,145,148,151,154,157,160,163,166,169 т. 1, а.с.33,37,42,45,48,50,53,56,58,60,62,64,66,68,70,72,74,76,78,80,82,84,86,88,90,92,94,96,98 т. 2).

Оплата транспортних послуг здійснювалась безготівковим шляхом. Заборгованість за зазначені вище послуги відсутня (а.с. 147-170 т. 2).

Розрахунки за надані послуги переробки проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ «Вагро» (в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на рахунок ТОВ «Старт-Д» згідно платіжних доручень, що підтверджується наданими представником позивача банківськими виписками по рахунку (а.с. 128-130 т. 2).

Станом на 28.10.2013 року розрахунки проведені не в повному обсязі. Заборгованість ТОВ «Вагро» перед ТОВ «Старт-Д» складає 136570,00 грн. Зауважень та претензій щодо якості та повноти виконаних робіт (наданих послуг) у сторін нема.

Зазначені вище суми ПДВ, що входять до вартості наданих ТОВ «Старт-Д» послуг, були включені ТОВ «Вагро» до податкового кредиту вересня 2012 року в сумі 110746,00 грн. та жовтня 2012 року в сумі 177712,00 грн.

Подальше використання позивачем продукції, що була придбана у ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д», в межах власної господарської діяльності підтверджується податковими та видатковими накладними, які були складені у зв'язку з продажем такої продукції (макуха соєва) третім особам. Також, в матеріалах справи наявні копії довіреностей, якими треті особи уповноважували своїх представників отримувати товар від ТОВ «Вагро» (а.с. 185-251 т. 2, а.с. 1-35,68-73 т. 3).

В бухгалтерському обліку вказані операції по договорам відображені в аналізах субрахунку (а.с. 217-220 т. 1, а.с. 99-123,147-153 т. 2).

Крім того, представником позивача надано докази (належним чином оформлені видаткові накладні), які свідчать про те, що ТОВ «Вагро» попередньо було закуплено люпин та сою у третіх осіб, а саме у ДП «Левона - С», ППФ «Вуглемашомплект», ФОП ОСОБА_6, СТОВ «Олстас-льон», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Вагро плюс», ПАТ «Млибор» для подальшого передавання ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д» для переробки та вироблення макухи соєвої (а.с. 221-250 т. 1).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що господарські відносини між ТОВ «Вагро» з ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д» в повній мірі відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Також представник відповідача посилається на те, що виготовлена ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д» продукція (макуха соєва) не відповідала технічним умовам (а.с. 40-44 т. 3), а також позивачем не підтверджено якість отриманої продукції.

Проте, в матеріалах справи наявні акти приймання-здавання робіт, які підтверджують той факт, що ТОВ «Вагро» перевіряло якість виготовленої контрагентами продукції (а.с. 60-67 т. 3).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих представником позивача доказів вбачається, що укладені позивачем з контрагентами ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д» правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д» податковий орган посилається на акт ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7199/22-4/24609852 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ліга» з питань дотримання вимог податкового законодавства, а також на акт ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7203/22-4/32694059 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Старт-Д», якими встановлено здійснення діяльності вказаними контрагентами, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, за податковою адресою особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, встановити фактичне місцезнаходження підприємств не має можливості, встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення видів діяльності, визначених згідно довідок з ЄДРПОУ, відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям (а.с. 64-83 т. 1).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім цього, чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Отже, такі посилання судом не приймаються до уваги, оскільки вищевказані обставини не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та контрагентами, позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з актів перевірок, висновки ДПІ у м. Чернігові щодо порушення ТОВ «Вагро» вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на судженні перевіряючих про неможливість контрагентів позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, посилаючись на відсутність у останнього кваліфікованого персоналу, основних фондів та наміру здійснювати господарську діяльність.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Тому судом критично оцінюються акти інших податкових органів.

Крім зазначених в акті перевірки висновків ДПІ у м. Чернігові жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д» були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ДПС України, яка міститься на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/) та наявними в матеріалах справи довідками та витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 84-91 т. 1):

- ТОВ «Ліга» (код ЄДРПОУ-24609852), індивідуальний податковий номер - 246098504622, номер свiдоцтва платника ПДВ - 3991490, дата анулювання свідоцтва платника - 18.09.2012 року;

- ТОВ «Старт-Д» (код ЄДРПОУ-32694059), індивідуальний податковий номер - 326940504626, номер свiдоцтва платника ПДВ - 4017116, дата початку дії свідоцтва платника - 04.11.2003 року, свідоцтво не анульовано.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д» були зареєстровані як юридичні особи та платники податків.

Також необхідно зазначити, що податковий орган посилається на постанову господарського суду Запорізької області від 20.09.2012 року по справі № 5009/3415/12, яка набрала законної сили, в якій зазначено наступне (а.с. 36-37 т. 3):

«26.07.2012 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №780 та яким запропоновано стягнути з ТОВ «Ліга» на користь ТОВ спільного Українсько-Російського підприємства «Вектор-М» суму 12509,00 грн.

Для стягнення боргу в примусовому порядку виконавчий напис було направлено для виконання до Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ.

При примусовому виконанні вказаного виконавчого документу державним виконавцем встановлено, що боржник за адресою, зазначеною у виконавчому документі та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій області, не знаходиться. Майно, на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє, про що зазначено в постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.08.2012 року на підставі п. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

До Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 04.09.2012 року внесений запис, що ТОВ «Ліга» перебуває в стані припинення підприємницької діяльності».

Проте, судом не приймаються до уваги такі посилання представника відповідача, оскільки на момент виконання договору від 07.05.2012 року (травень-червень 2012 року) ТОВ «Ліга» було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість, а податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що в травні-червні 2012 року у ТОВ «Ліга» були відсутні можливості для виконання господарських операцій за договором від 07.05.2012 року, укладеним між ТОВ «Вагро» та ТОВ «Ліга».

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року по справі № 804/1269/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Ліга», в результаті яких складено акт від 21.12.2012 року № 7199/224/24609852 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Ліга», під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» (код 31343537), за період червень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 31441243) за період вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код 36293292) за період березень 2011 року, ПВП «Форест» (код 25158848) за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» (код 37275541) за період січень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код 31684481) за період вересень 2011 року, БПП «Сура» (код 30668399) за період вересень 2011 року (а.с. 170-184 т. 1).

Також, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року по справі № 804/1259/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «СТАРТ-Д», в результаті яких складено акт № 7203/224/32694059 від 21.12.2012 року щодо фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «СТАРТ-Д» (код ЄДРПОУ 32694059) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 3 1441243) за вересень 2011 року, ПП «СВ «Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 р., ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684491) за вересень 2011 року, БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за серпень, листопад 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року.

Визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області щодо формування в акті № 7203/224/32694059 від 21.12.2012 року щодо фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «СТАРТ-Д» (код ЄДРПОУ 32694059) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП «СВ «Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011року, ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684491) за вересень 2011 року, БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за серпень, листопад 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року висновків про визнання відсутності у ТОВ «СТАРТ-Д» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період з лютого 2012 по жовтень 2012 року (а.с. 185-194 т. 1).

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому ДПІ у м. Чернігові при проведенні перевірки ТОВ «Вагро» не мала права брати акти від 21.12.2012 року № 7199/22-4/24609852 та від 21.12.2012 року № 7203/224/32694059 як доказ нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д».

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочини ТОВ «Вагро» з контрагентами ТОВ «Ліга» та ТОВ «Старт-Д» укладені позивачем з метою отримання продукції, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Вказані норми податкового кодексу України кореспондуються з нормами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що ТОВ «Вагро» має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем продукції (макухи соєвої), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 року № 0001722200, від 08.04.2013 року № 0001742200 та від 08.04.2013 року № 0001732200 прийняті ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.09.2013 року № 989 (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 2294,00 грн. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 08.04.2013 року № 0001722200, від 08.04.2013 року № 0001742200 та від 08.04.2013 року № 0001732200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагро» судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова