Постанова № 34587354, 08.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 р. Справа № 804/9347/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Восход" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Восход" (далі - ТОВ «СК «Восход») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області № 0000222342 від 21.03.2013 року та № 0000212342 від 21.03.2013 року.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «СК «Восход» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Оптторгзапчасть» (код 35607330) та їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень та вересень 2010 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року в даній адміністративній справі було допущено заміну відповідача Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області її правонаступником Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області.

Відповідач через канцелярію суду 01.10.2013 року надав письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до змісту яких представник податкової інспекції просить суд відмовити ТОВ «СК «Восход» у задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень представник відповідача посилається на те, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є правомірними та підлягають, на думку відповідача, виконанню відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частинами 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СК «Восход» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради 22.06.2004 року за №000267, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 32998588.

Судом встановлено, що з 12.07.2004 року ТОВ «СК «Восход» взято на податковий облік в органах державної податкової служби та станом на 04.12.2012 року перебуває на обліку в Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області (далі - Дніпропетровська МДПІ).

Посадовими особами Дніпропетровської МДПІ на підставі наказу № 863 від 28.11.2012 року та відповідно до підпункту 78.1.1, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СК «Восход» документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Оптторгзапчасть» (код 35607330), їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень та вересень 2010 року, за результатами якої складено акт № 681/222/32998588 від 04.12.2012 року (далі - акт перевірки від 04.12.2012 року).

Відповідно до акту від 04.12.2012 року в ході проведення перевірки встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Оптторгзапчасть» (постачальник) укладено договір поставки від 08.09.2010 року за №9161. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Оптторгзапчасть» в серпні та вересні 2010 року виписано (оформлено) паперові носії: видаткову та податкову накладні від 31.08.2010 року №8375 на поставку рушників махрових на 7992 грн., у тому числі податок на додану вартість 1332 грн., видаткову та податкову накладні від 08.09.2010 року №9161 на поставку рушників та халатів махрових на 34992 грн., у тому числі податок на додану вартість 5832 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ТОВ «СК «Восход» включено до податкового кредиту серпня та вересня 2010 року, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за серпень та вересень 2010 року. Вартість товару, придбаного у ТОВ «Оптторгзапчасть» не була віднесена до складу валових витрат. Розрахунки проводились у безготівковій формі. Придбання товару у ТОВ «Оптторгзапчасть» відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «СК «Восход» наступним чином: оприбутковано Дт. рах. 22 - Кт. рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на 42984 грн.

Разом з тим, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням ТОВ «СК «Восход») актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання отриманих товарів.

Крім того, в акті перевірки від 04.12.2012 року зазначено, що Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська винесено вирок від 12.08.2011 року № 0417/1-298/2011, яким директора ТОВ «Оптторгзапчасть» ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а саме встановлено,що останній, діючи у складі організованої злочинної групи, здійснив фіктивне підприємництво з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Оптторгзапчасть».

На підставі вказаних фактів відповідач зробив висновок про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «СК «Восход» та підприємством-постачальником ТОВ «Оптторгзапчасть» у серпні та вересні 2010 року, у зв'язку з чим ТОВ «СК «Восход» неправомірно оприбутковано товари народного вжитку (рушники махрові та халати махрові) від невстановлених осіб за вказаний період на суму 42984 грн. (у тому числі ПДВ) без документального підтвердження факту сплати за них та занижено доходи за ІІІ квартал 2010 року у вигляді вартості товарів, безоплатно отриманих від невстановленої особи на суму 42984 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на 10746 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки від 04.12.2012 року ТОВ «СК «Восход» порушило:

1. ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах; ст.. 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; ст. 44 Господарського кодексу України; п.198.1 , 198,3, 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України, в результат чого ТОВ «СК «Восход» завищено суму податку на додану вартість (далі - ПДВ), яка віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 7164,00 грн., у тому числі за серпень 2010 року на суму 13332,00 грн. та за вересень 2010 року на суму 5832,00 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Оптторгзапчасть»;

2. п.п.135.5.11, 135.5.14 п.135.5 статті 135, п.137.4 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «СК «Восход» занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2010 року на суму 10746,00 грн.

На підставі акту перевірки від 04.12.2012 року відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0002031542, яким ТОВ «СК «Восход» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10746 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 7164 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3582 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0002031542, яким ТОВ «СК «Восход» визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 16119грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 10746 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5373 грн.

ТОВ «СК «Восход» звернулось до Державної податкової служби у Дніпропетровській області зі скаргою від 25.12.2012 року №26/12-12 на вказані податкові повідомлення-рішення, в якій просило переглянути та скасувати їх повністю.

Рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 25.02.2013 року №863/10/10-25 скаргу ТОВ «СК «Восход» задоволено частково.

Так, рішенням було скасовано:

- податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0002031542 в частині збільшення грошового зобов'язання ТОВ «СК «Восход» з штрафної санкції у сумі 2686,50 грн. по податку на прибуток підприємств;

- податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0002031542 в частині збільшення грошового зобов'язання ТОВ «СК «Восход» з штрафної санкції у сумі 1791 грн. з податку на додану вартість.

У зв'язку з прийняттям зазначеного рішення Державною податковою службою у Дніпропетровській області винесено нові податкові повідомлення-рішення форми «Р», правомірність прийняття яких є предметом адміністративного позову:

- № 0000222342 від 21.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 8955,00 грн., в т.ч. 7164 грн. - основний платіж та 1791 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

- № 0000212342 від 21.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13432,50 грн., в т.ч. 10746 грн. - основний платіж та 2686,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

В іншому податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

ТОВ «СК «Восход» звернулось до Державної податкової служби України з повторною скаргою, яку рішенням Державної податкової служби України від 3.03.2013 року №4834 залишено без розгляду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в акті перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 року.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені піл час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, позивачем на підтвердження реальності здійснення спірних операцій з ТОВ «Оптторгзапчасть» надано, а судом досліджено копії: договору поставки від 08.09.2010 року №9161, специфікації від 08.09.2010 року до договору поставки, рахунку від 30.08.2010 року №854, платіжного доручення від 30.08.2010 року №913, накладної від 31.08.2010 року №8375, податкової накладної від 31.08.2010 року №8375, накладної від 08.09.2010 року №9161, податкової накладної від 08.09.2010 року №9161, рахунку від 08.09.2010 року №9161, платіжного доручення від 15.09.2010 року №968, картки обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, копії сторінок книги обліку довіреностей за 2005-2010 роки, оборотно-сальдові відомості по рахунку 22 за серпень, вересень 2010 року на полотенця махрові розміром 70*140 см., 40*70 см. та халати махрові, картка рахунку 631 в розрізі контрагентів ТОВ «Оптторгзапчасть».

Представник позивача зазначив, що в подальшому усі поставлені товари були використані в господарській діяльності позивача, на підтвердження чого надав копії актів списання малоцінних та швидкозношуваних предметів від 31.05.2011 року, 30.06.2011 року та 31.07.2011 року.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що поставка товару відбулась відповідно до видаткової, податкової накладних від 31.08.2010 року №8375 у серпні 2010 року, у той час як сторони уклали договір поставки товару 08.09.2010 року, тобто факт поставки товару передує факту досягнення між сторонами взаємної згоди з усіх істотних умов на поставку такого товару, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його постачальником ТОВ «Оптторгзапчасть».

Крім того, ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду справи позивачем не надано актів приймання-передачі товарів від ТОВ «Оптторгзапчасть» до позивача, довіреностей, товарно-транспортних документів на підтвердження транспортування товару, інших належних та допустимих доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаною угодою, укладеною між сторонами, хоча такі документи суд витребував ухвалою від 15.07.2013 року. До того ж не надані докази організації та порядку здійснення поставки товару контрагентом позивача, а також не надано доказів взаємовідносин представників сторін даної угоди, а бо інших доказів, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту поставки та отримання товару.

Таким чином відсутність первинних документів, наявність яких є обов'язковою за нормами чинного законодавства, ставить під сумнів факт отримання позивачем товару за укладеним договором з ТОВ «Оптторгзапчасть».

Крім того, досліджуючи факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оптторгзапчасть» суд звертає увагу на вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.08.2011 № 0417/1-298/2011, який набрав законної сили 01.12.2011 року, та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені вироком суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

При цьому, суд звертає увагу, що у зазначеному вироку встановлено, що ТОВ «Оптторгзапчасть» було придбане ОСОБА_3 з метою фіктивного підприємництва у червні 2010 року, в той же час спірні господарські операції між позивачем та ТОВ «Оптторгзапчасть» здійснювались у серпні та вересні 2010 року.

Судом у вказаному вироку (аркуш 13) з показань директора ТОВ «Оптторгзапчасть» ОСОБА_3 встановлено, що фактично господарська діяльність підприємства не здійснювалась, а підприємство використовувалось для здійснення діяльності з надання незаконних фінансових послуг з переведення грошових коштів з безготівкової форми у готівкову. Таким чином, ОСОБА_3 відповідно до зазначеного вироку суду (аркуш 9) здійснювалось фіктивне підприємництво, що засвідчує факт відсутності реального здійснення будь-яких господарських операцій з боку ТОВ «Оптторгзапчасть» та, відповідно, про невідповідність даних, відображених в первинних документах за участю цього товариства, реальним подіям.

Отже, за результатами дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оптторгзапчасть» та відображення в податковому обліку наслідків таких операцій, суд дійшов висновку, що вказані вище первинні документи, складені за участі ТОВ «Оптторгзапчасть», відображають хибну інформацію щодо реального здійснення господарських операцій, оскільки, виходячи з вироку суду ТОВ «Оптторгзапчасть» не здійснювало будь-якої господарської діяльності, а отже відображення позивачем в податковому обліку наслідків таких операцій на підставі зазначених документів є протиправним.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права тобто наявності факту придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з огляду на встановлений судом факт безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оптторгзапчасть», висновки Дніпропетровської МДПІ про завищення суми ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 7164,00 грн., у тому числі за серпень 2010 року на суму 13332,00 грн. та за вересень 2010 року на суму 5832,00 грн., по контрагенту-постачальнику ТОВ «Оптторгзапчасть» є правомірними.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами є платниками податку на прибуток підприємств.

При цьому відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно наданого до Дніпропетровської МДПІ листа від ТОВ «СК «Восход», придбаний у ТОВ «Оптторгзапчасть» товар не був віднесений до складу валових витрат.

Разом з цим, враховуючи доведеність факту безтоварності операцій між позивачем та ТОВ «Оптторгзапчасть», а також те, що товар (рушники та халати махрові) на загальну суму 42984 грн. з урахуванням ПДВ, які начебто поставив ТОВ «Оптторгзапчасть» у серпні та вересні 2010 року, позивачем використано для власних потреб, ТОВ «СК «Восход» є «вигодонабувачем» по ланцюгу постачання товарів від ТОВ «Оптторгзапчасть» у серпні та вересні 2010 року.

Враховуючи викладене, зазначений товар ТОВ «СК «Восход» безоплатно отримало від невстановленої юридичної та/або фізичної особи у ІІІ кварталі 2010 року.

При цьому відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, включається до складу валового доходу підприємства.

Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що угоди між позивачем та ТОВ «Оптторгзапчасть» були лише задокументовані без фактичного здійснення постачання товару та надання послуг, а тому, суд дійшов висновку, що позивачем занижено суму податку на прибуток підприємств на суму 10746 грн. у зв'язку із заниженням валового доходу підприємства на суму безоплатно отриманих від невстановленої юридичної та/або фізичної особи у ІІІ кварталі 2010 року товарів.

Підсумовуючи викладене вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що угоди між ТОВ «СК «Восход» та ТОВ «Оптторгзапчасть» були лише задокументовані без фактичного здійснення постачання товару та надання послуг, а тому, суд дійшов висновку, що позивачем по контрагенту-постачальнику ТОВ «Оптторгзапчасть» протиправно завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 7164,00 грн. (у тому числі за серпень 2010 року на суму 13332,00 грн. та за вересень 2010 року на суму 5832,00 грн.) та занижено суму податку на прибуток підприємств на суму 10746 грн. у зв'язку із заниженням валового доходу підприємства на суму безоплатно отриманих товарів.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача про помилковість застосування Дніпропетровською МДПІ при визначенні сум штрафних (фінансових) санкцій за донарахованими сумами податків норм Податкового кодексу України. Так, з посиланням на пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України Дніпропетровська МДПІ помилково застосувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% від донарахованих сум податку на прибуток та податку на додану вартість за 2010 рік (період дії Законів України «Про оприбуткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість»), тобто не врахувала положення статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Вказана позиція також узгоджується з Узагальнюючою податковою консультацією з питань забезпечення єдиного підходу до застосування штрафних санкцій, затвердженою наказом ДПС України від 22.11.2012 року №1046.

Так, порядок справляння податку на прибуток та порядок визначення звичайних цін за період, що перевірявся, регулювався не Податковим Кодексом України, а Законом України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1.23 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це в тому числі товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод, та відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 23 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до складу валового доходу.

Вартість товарів, безоплатно наданих ТОВ «СК «Восход» невстановленими особами відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначається виходячи зі звичайної ціни товару.

Відповідно до п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктом 1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Процедура нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами передбачена Законом України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 4.3.1 зазначеного закону передбачено, що якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п.п.4.3.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами.

Разом з тим, якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Так, судом встановлено, що ТОВ «СК «Восход» надано податковому органу документальні підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, а саме: договір поставки від 08.09.2010 року №9161, специфікацію до нього та рахунок-фактуру, якими можливо визначити звичайні ціни на халати махрові та рушники махрові з метою донарахування податковим органом податкових зобов'язань платнику податку, то Дніпропетровською МДПІ правомірно не застосовано непрямі методи.

Щодо помилкового застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% від донарахованих сум податку на прибуток та податку на додану вартість за 2010 рік, то зазначену помилку Дніпропетровською МДПІ усунуто шляхом часткового скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2012 року №0002031542 та №0002211541, у зв'язку з чим винесено нові податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 року № 0000222342 та № 0000212342 з урахуванням зазначених вище норм.

Таким чином, на думку Дніпропетровського окружного адміністративного суду, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства і є такими, що прийняті уповноваженим органом у порядку та в спосіб, передбачений законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийняття спірних рішень довів належним чином.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Восход" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Восход".

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.Б. Ляшко