Рішення № 34586898, 31.10.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/6232/13-ц

2/106/1659/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Євпаторійській міський суд Автономної республіки Крим

у складі: головуючого судді Куликовської О.М.

за участю секретаря Любіш О.Ф.

розглянувши у судовому засіданні у м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання угоди та державного акту на землю не дійсними,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулись ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання угоди не дійсною.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що їй тільки що стало відомо про те, що в Євпаторійському міському суді розглядалась справа по факту підробки документів для здійснення незаконної угоди купівлі- продажу земельної ділянки та незакінченого будівництвом житлового будинку. Будівництво даного будинку здійснював її бувший чоловік ОСОБА_2 за їх сумісні кошти в період 1996- 1998 р., оскільки вони знаходились в зареєстрованому шлюбі в період з 1983 р. по 2004 рр. В 1996 р. свого житла в них не було та вони вирішили придбати земельну ділянку та побудувати на ній будинок. У 1996 р. відповідач ОСОБА_3 запропонував їм придбати в нього земельну ділянку площею 0,08 га, яка розташована по АДРЕСА_1 за 10 тис. доларів США . Вони погодились, але угоду не укладали та почали будівництво на даній земельній ділянці. В 1998 р. вони передали ОСОБА_3 гроші у розмірі 10 тис. доларів за земельну ділянку на якій вже побудували підвал, а ОСОБА_3 написав їм розписку 15.03.1998 р. В період з 1999р. по 2000 р. вони повністю побудували цокольний поверх та провели комунікації. В 2004 р. вони з чоловіком розлучились та стали проживати окремо, але всі роки вона була впевнена про те, що в них є сумісно нажите майно у вигляді земельної ділянки та незакінченого будівництвом житлового будинку в смт. Заозерне, яке в подальшому залишиться їх дітям. Але зі слів бувшого чоловіка їй стало відомо, що він запропонував ОСОБА_4 оформити право власності на дану земельну ділянку, уклав з у ОСОБА_3 договір купівлі- продажу, оскільки на себе він її оформляти не бажав, так як в нього були кредитні зобов'язання перед банками. Зазначає, що 22.08.2007р. в нотаріальному порядку по підробленим в БТІ документам був укладений договір купілі- продажу земельної ділянки площею 0,08 га по АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за 45 000 гр. Але фактично ОСОБА_4 повинен був передати ОСОБА_2 за земельну ділянку суму у розмірі 45 000 доларів США. Але дані гроші не передав до даного часу. В продовж тривалого часу ОСОБА_2 намагався повернути зазначену земельну ділянку або отримати від ОСОБА_4 гроші, але без результатне. Позивач вважає, що дана угода повинна бути визнана не дійсною, оскільки була оформлена на підставі підроблених документів - довідки КРП «БРТІ м. Євпаторія» про те, що на земельній ділянці відсутні споруди та експертної оцінки, а також в договорі була зазначена занижена вартість земельної ділянки, оскільки реальна ринкова вартість даної земельної ділянці станом на 2007 р. складає 125 248 грн. та вартість незакінченого будівництвом будинку складає - 160 000, 00 грн. В договорі повинна була зазначена сума 285 248,00 грн., а не 45 000 гр . Вважає , що без її згоди дану угоду не можливо було укладати, оскільки воно є сумісно нажитим майном. Від нотаріуса скрили факт того, що фактично земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_2 та від неї, як від його дружини, необхідно було отримати згоду на продаж. Вважає, що ОСОБА_3 не міг повторно продавати земельну ділянку, яку в нього вже придбав ОСОБА_2 До даного часу ОСОБА_4 не виплатив ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 гроші. Вважає, що вона не пропустила строк позовної давності, оскільки про укладення даної угоди вона дізналась тільки на початку серпня місяця 2013 р. , тому просить визнати причину строку позовної давності поважною. Просить визнати дану угоду не дійсною на підставі ст. 203 , 215, 234 ЦК України, повернути сторони в первісний стан, а також визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,08 га, розташованої по АДРЕСА_1 серія ЯЕ № 065747, виданий Євпаторійським міським управлінням земельних ресурсів 25 .02.2008 р. на підставі договору купівлі- продажу №2560 від 22.08. 2007 р. на прізвище ОСОБА_4.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, дав пояснення аналогічні викладеному та змісту позовної заяви. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

Відповідачі ОСОБА_2та ОСОБА_3у судове засідання з'явились, не заперечували проти задоволення позовних вимог позивача.

Відповідач ОСОБА_4. в судове засідання не з'явився, викликався належним чином, причин неявки суду не повідомив. Суд, з урахуванням осіб, присутніх в судовому засіданні, прийняв рішення розглянути справу у його відсутність.

Суд , вислухав осіб, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлені слідуючи обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 1983 р. по 30.04. 2004 р. ( а.с 5 ) Згідно договору купівлі- продажу земельної ділянки, укладеного в нотаріальному порядку 22.08.2007 р., продавець ОСОБА_3 продав, належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0110945300: 01:011: 0112, на підставі державного акту на землю серія ЯД № 568818, виданого 23.02.2007 р. відповідно до рішення Заозерненської селищної ради АР Крим № 5-8/16 від 27.10.2006 р. та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за №697, а відповідач ОСОБА_4 придбав дану земельну ділянку за ціною 45 000 грн. В даному договорі зазначено, що своїм підписом під цим договором, продавець підтверджує факт повного розрахунку за продану земельну ділянку і відсутність щодо «покупця» будь- яких претензій фінансового характеру. (а.с 23) На підставі даного договору купівлі- продажу, 25.02.2008 р. покупцю ОСОБА_4 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,08 га по АДРЕСА_1, який зареєстровано в книзі записів реєстрації актів на право власності на землю за № 010800200020 ( а.с 24 )

При таких обставинах справи, судом достовірно встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 ніколи не належала на праві власності земельна ділянка по АДРЕСА_1, у зв.язку з чим, вона не і може відноситись до сумісно нажитого майна подружжя ОСОБА_2. Доводи про те, що відповідач ОСОБА_2 фактично придбав спірну земельну ділянку у ОСОБА_3 ще у 1996 р. по розписці від 1 5.03. 1998 р. - безпідставні та спростовуються тим, що у 1996 р. ОСОБА_3 земельна ділянка по АДРЕСА_1 ще не належала на праві власності та він не мав ніякого законного права розпоряджатися нею, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий йому тільки 23.02.2007 р. Договір купівлі- продажу спірної земельної ділянки у встановленому порядку між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не укладався та не міг бути укладеним на законних підставах. Крім того, ні позивач ОСОБА_1, ні відповідач ОСОБА_2 не були стороною по укладеній угоді купівлі- продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 22.08.2007 р. та не мають права визнавати її недійсною з підстав викладених у позовній заяві. ( не оплачена реальна вартість земельної ділянки , надана фіктивна довідка КРП « БРТІ м. Євпаторія», не отримана згода позивача на укладення договору купівлі- продажу) Навіть якщо б дана земельна ділянка і була визнана спільним сумісним майном подружжя, то при укладені договору купівлі- продажу станом на 2007 р. згоди ОСОБА_1 на укладення договору купівлі- продажу не було б потрібно, оскільки вони були розлучені ще у 2004 р. та позивач мала право після розлучення звернутися до суду з позовом про розподіл сумісно нажитого майна в період шлюбу до 2004 р..

При таких обставинах справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги надумані, безпідставні та не підлягають задоволенню, оскільки ні у позивача ОСОБА_1 , ні у її бувшого чоловіка - відповідача ОСОБА_2 не було та не має ні яких законних прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1, тому не має і підстав для їх захисту в судовому порядку. В той же час, сторона договору - ОСОБА_3 з позовними вимогами про визнання не дійсною угоди купівлі- продажу земельної ділянки від 22.08.2007 р. до ОСОБА_4 не звертався з приводу не виконання умов договору ( не оплати належної вартості проданої ним земельної ділянки)

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам,права і свободи чи інтереси яких порушені,невизнані або оскаржені.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав-це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально- правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення(визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушення. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме, зміст правочину не може суперечити Цивільного Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. зміст угоди не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України. Через п. 5 цієї Постанови відповідно до ст.215,216 ЦК України вимога про визнання оспорюваної угоди недійсною і про застосування наслідків недійсної угоди, може бути заявлено як однією із сторін так і іншою зацікавленою стороною, права і інтереси якої порушені вчиненням угоди.

У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу як на підтвердження порушення свого права чи інтересу, у зв'язку з укладенням договору купівлі- продажу земельної ділянки від 22.08. 2007 р., а також у підтвердження правових підстав для визнання недійсним вчиненого спірного правочину.

Судом не встановлено жодної правової підстави для задоволення позовних вимог .

На підставі викладеного , керуючись статтями 12, 13, 15,16 ,202-204,207,-209 , 215-216 ,240, 256-267 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, ст.ст. 10,11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання угоди та державного акту на землю не дійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 05.11.2013 р. о 13.00 год.

Суддя: О.М. Куликовська