Рішення № 34586544, 28.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р.Справа № 922/3408/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харків до Публічне АТ "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

Представник позивача - Добронравова О.П., дов. № 208/10.0-12 від 04.07.2013 року.

Представник відповідача - Скобов В.А., дов. № 58 від 13.07.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків м. Харків (СДПІ ОВП), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків, в якому просить суд:

1. Розглянути, акцептувати та визнати у повному обсязі кредиторські вимоги СДПІ до ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" на суму 329249,60 грн.

2. Зобов"язати ліквідатора ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" включити акцептовані вимоги СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним Банком України.

Ухвалою господарського суду від 14 серпня 2013р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2013р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 17.09.2013р., відповідно до ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду даного спору за межами двомісячного строку до 28.10.2013р.

22.10.2013р., через канцелярію суду, представником позивача надано уточнення позовних вимог (вх. №39089), в яких позивач, у зв'язку з самостійною сплатою відповідачем земельного податкового зобов'язання, просить суд зобов'язати ліквідатора ПАТ «Інпромбанк» включити акцептовані вимоги СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України у розмірі - 297 882,14 грн. (без урахування суми орендної плати за землю, сплаченої відповідачем платіжними дорученнями №1175/1 від 14.09.2012р., №1174/1 від 14.09.2012р., №1202/1 від 18.10.2012р., №1201 від 18.10.2012р., № 1229/1 від 28.11.2012р., № 1228/1 від 14.11.2012р. в сумі 31367,46 грн.)

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає заяву до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням наданих позивачем уточнень.

У призначеному судовому засіданні 28.10.2013р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні з урахуванням наданих уточнень.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні 28.10.2013р. проти позову заперечував частково, з підстав зазначених у відзиві на позов, який судом долучено до матеріалів справи.

Сторони, присутні в судовому засіданні 28.10.2013р. наголосили, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

Постановою Правління Національного Банку України від 29.02.2012р. №72 з 02.03.2012р. відкликано банківську ліцензію та призначено ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» (далі - Банк).

В офіційному друкованому виданні «Урядовий кур'єр» №43 від 06.03.2012р. опубліковано оголошення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури ПАТ «Інпромбанк».

Як зазначив позивач, на дату подання позовної заяви до господарського суду, Банк знаходиться на податковому обліку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС (далі - позивач, СДПІ) та у даного платника податків і зборів є податковий борг та обліковується заборгованість за зобов'язаннями перед державним та місцевим бюджетами.

Враховуючи положення п. 8 ч. 1 ст. 91 Закону № 2121, СДПІ заявляє вимоги до боржника за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість, по зобов'язанням з податку на прибуток, а саме: з податку на додану вартість у сумі 274 381,00 грн., пеня по зобов'язанням з податку на прибуток у сумі 13,34 грн., які виникли у період з 01.04.2012 року по 10.12.2012 року, як податковий борг.

А також, окрім основних зобов'язань зі сплати податків та зборів, позивачем було нараховано відповідачу податковий адміністративний штраф у сумі 31280,00 грн.

На підставі Податкового кодексу України, СДПІ була проведена документальна позапланова перевірка ПАТ «Інпромбанк» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої було складено акт №86/50-1/20021814 від 28.04.2012 року.

За вказаним актом винесено податкове повідомлення-рішення №000020501 форми «Р», відповідно до якого платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення- рішення.

Дане повідомлення було отримано ПАТ «Інпромбанк» 16.05.2012 року, про що свідчить підпис на корінці податкового повідомлення-рішення представника ліквідатора ПАТ «Інпромбанк» Громової Г.В.

Суд зазначає, що вказані суми, відповідно до матеріалів справи, були визначені ПАТ «Інпромбанк» (відповідачем) самостійно, шляхом подачі позивачу відповідних податкових декларацій, податкових розрахунків, а також позивачем на підставі податкових рішень - повідомлень, які не були оскаржені відповідачем, у зв'язку з чим, відповідно до тверджень позивача вважаються узгодженими.

На момент звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду сплати грошового зобов'язання (відповідно до наданих позивачем уточнень в сумі 305674,34 грн., з яких: податок на додану вартість у сумі 274 381,00 грн., пеня по зобов'язанням з податку на прибуток у сумі 13,34 грн., податковий адміністративний штраф у сумі 31 280,00) за вищевказаним повідомленням-рішенням не відбулося, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України "Про банки та банківську діяльність" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Банк може бути ліквідований: з ініціативи власників банку; з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).

Частиною 3 ст. 87 цього Закону передбачено, що ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Таким чином, Закон України "Про банки та банківську діяльність" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в даному випадку є спеціальним та регулює процедуру ліквідації банку з ініціативи Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 89 Закону України "Про банки та банківську діяльність" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у газеті "Урядовий кур'єр" чи "Голос України" за рахунок банку у строки, передбачені законами України, з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або власником банку рішення про ліквідацію банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 89 Закону протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Закону ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.

Відповідно до пункту 9.2. глави 9 розділу 6 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства" № 369 від 28.08.2001 р., ліквідатор складає перелік (реєстр) акцептованих ним вимог на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про ліквідацію.

Отже, зазначеними вище приписами законодавства, врегульовано правовідносини кредиторів, вимоги яких виникли на дату прийняття рішення про ліквідацію банку.

У даній же справі СДПІ заявлено поточні вимоги, які виникли в ліквідаційній процедурі банку на підставі самостійно визначених та заявлених банком сум податків на прибуток та податку на додану вартість, орендної плати, а також нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Так, відповідно до ст. 91 Закону України "Про банки та банківську діяльність", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Пунктом 2 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 23 названого Закону вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до абз. 1 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв до 01.01.2011 р.), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Також, відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 р., податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно приписів п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

З матеріалів справи вбачається, що банком як платником податків самостійно визначено в деклараціях та податкових розрахунках за період з березня 2012р. по жовтень 2012 року, поданих СДПІ, розмір податків на додану вартість в сумі 274381,00 грн., але у визначені законодавством строки самостійно суми сплачені не були.

Представник відповідача вважає, що оскільки постановою Правління Національного банку України №72 від 29.02.2012 р. у Публічного акціонерного товариства "Інноваційно -промисловий банк" відкликано з 02.03.2012 р. банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації, з цієї дати банківську діяльність у позивача припинено, що є підставою для анулювання реєстрації банку як платника ПДВ.

Натомість, суд не погоджується з такою правовою позицією Банку, з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2012 року по справі № 5023/1715/12 було підтверджено відповідність застосування процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий Банк" з боку Національного банку Україні - вимогам Закону України " Про банки і банківську діяльність ".

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012р. у справі № 2а-1049/12/2070 за позовом ПАТ «Інпромбанк» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії, зазначено, що банківська діяльність ПАТ «Інпромбанк» на момент прийняття рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/1715/12 щодо підтвердження відповідністі застосування процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" з боку Національного банку України вимогам Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківська діяльність ПАТ 'інноваційно-промисловий банк" на момент прийняття відповідного рішення є незавершеною, оскільки дана стадія процедури ліквідації дозволяє підприємству відновити платоспроможність, отже прийняття рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2012 року по справі № 5023/1715/12 про підтвердження відповідності застосування процедури ліквідації банку не є підставою для анулювання реєстрації банку як платника ПДВ.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Оскільки на час розгляду справи № 922/3408/13г, Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-1049/12/2070 від 11.12.2012 року набрала законної сили, суд зазначає, що відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вказане є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи № 2а-1049/12/2070.

В статті 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, законодавець визначив порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, який передбачав складення акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; тільки після затвердження Національним банком цього переліку він набуває статусу реєстру кредиторських вимог до Банку і у ліквідатора з'являється можливість задовольняти вимоги кредиторів у порядку встановленому ст. 96 Закону про банки, тобто лише у визначеній законодавцем певній черговості.

Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З урахуванням вищенаведеного, суд знаходить достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ліквідатора ПАТ "Інпромбанк" включити грошові вимоги позивача щодо податкового розрахунку по ПДВ в сумі 274381,00 грн. до реєстру вимог кредиторів.

Що стосується нарахування позивачем відповідачу податку на прибуток в розмірі 13,34 грн., суд зазначає, що ця сума не заперечувалась відповідачем під час розгляду справи, тому підлягає внесенню до переліку акцептованих вимог СДПІ ОВП.

Водночас, нарахування позивачем відповідачу адміністративних штрафів на підставі податкових рішень-повідомлень в сумі 31280,00 грн. за період з 01.04.2012р. по 10.12.2012р. та включення їх до реєстру вимог кредиторів, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій позивачем відповідачу в період дії мораторію, є неправомірним.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи зазначене, суд задовольняє позовні вимоги частково, в частині зобов'язання ліквідатора ПАТ «Інпромбанк» визнати вимоги позивача щодо податкового розрахунку по ПДВ в сумі 274381,00 грн., а також податкового розрахунку по податку на прибуток в сумі 13,34 грн. та включити їх до переліку акцептованих вимог для затвердження Національним банком України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» (61003, м. Харків, вул.. Клочківська, 3, код ЄДРПОУ 20021814) акцептувати вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (61052, місто Харків, Ленінський район, вулиця Карла Маркса, будинок 30, код 26149001) на загальну суму 274394,34 грн. та включити їх до переліку акцептованих вимог для затвердження Національним банком України.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» (61003, м. Харків, вул. Клочківська, 3, код ЄДРПОУ 20021814) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1147,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

В решті позовних вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові - відмовити.

Повне рішення складено 04.11.2013 р.

Суддя Аюпова Р.М.

справа №922/3408/13