Рішення № 34586488, 28.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11658/13 28.10.13

За позовом: Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Пономаренка Олександра Васильовича

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 77 662,31 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача не з'явився

від відповідача Нищенко Є.В. - пред. за довір., Григор'єв О.П. - пред. за довір.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Пономаренко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 77 662,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком відповідно до Договору добровільного страхування транспортних засобів серії АТК №218437 від 19.04.2012р. було виплачено страхувальнику Марченко В.О. страхове відшкодування в розмірі 127 662,31 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) у межах здійснених фактичних витрат до винної особи. Як вказує позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», у якої була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, здійснило виплату страхового відшкодування позивачу в межах встановленого ліміту відповідальністі в сумі 50 000 грн. Оскільки шкоду було завдано внаслідок експлуатації автомобіля, яким керував водій Пономаренко О. В. під час виконання своїх трудових обов'язків перед відповідачем, то в порядку ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України обов'язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.13р. порушено провадження у справі №910/11658/13 та призначено розгляд справи на 05.08.13р.

25.07.13р. представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував та вказував, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини Пономаренка О.В., який на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не виконував трудових (службових) обов'язків та використовував автомобіль відповідача у власних інтересах, без відома відповідача, оскільки день коли відбулася дорожньо-транспортна пригода був вихідним днем. За таких обставин відповідач вважає, що відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України саме Пономаренко О.В. повинен нести відповідальність за заподіяну ним шкоду.

У судове засідання 05.08.13р. з'явився представник позивача та надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

З огляду на те, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Пономаренка О.В., особи яка керувала транспортним засобом "Mitsubishi Pajero" державний реєстраційний номер AА4057КН під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14.10.2012р., ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.13р. в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Пономаренка О.В. та відкладено розгляд справи на 19.08.13р.

У судове засідання 19.08.13р. з'явився представник відповідача та надав пояснення по справі. Представник позивача та третя особа у судове засідання не з'явилися про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.13р. продовжено строк розгляду спору у справі №910/11658/13 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 02.09.2013р.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 року справу №910/11658/13 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Капцової Т.П. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.13р. справу №910/11658/13 прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В. та призначено розгляд справи на 30.09.13р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 16.09.2013р. справу передано для розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.13р. справу №910/11658/13 прийнято до свого провадження суддею Капцовою Т.П.

У судове засідання 30.09.13р. з'явився представник відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Пономаренко О.В.

У судовому засіданні 30.09.13р. Пономаренко О.В. надав пояснення по справі, зазначивши, що 14.10.12р. в день скоєння дорожньо-транспортної пригоди він виконував трудові обов'язки, що підтверджується подорожнім листом, оригінал якого було передано працівникам ДАІ.

У судовому засіданні виникла необхідність відкладення розгляду справи для надання часу третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Пономаренку Олександру Васильовичу подати суду подорожній лист на підтвердження виконання ним трудових обов'язків 14.10.12р.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.13р. відкладено розгляд справи на 28.10.2013р.

25.10.13р. третьою особою Пономаренком О.В. подано письмові пояснення, до яких долучено копію подорожнього листа серії ПЗС 179213 №177 від 14.10.12р.

У судове засідання 28.10.13р. представники відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача з'явилися та надали пояснення по справі.

Представником відповідача у судовому засіданні надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що позивачем 04.10.13р. було отримано ухвалу суду від 30.09.13р., у зв'язку з чим, позивач був повідомлений про дату та час розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду від 30.09.13р. надсилалася судом за адресою позивача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою позивача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Оскільки позивач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 28.10.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення справи по суті суд,-

ВСТАНОВИВ:

19.04.2012р. між Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" (страховик) та Марченко Валерієм Олександровичем (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів серії АТК №218437 від 19.04.2012р., відповідно до якого позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volvo XC 90», державний реєстраційний номер АА 0105 КО.

14.10.12р. в с.Пухівка Броварського району Київської області по вул.Леніна сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volvo XC 90», державний реєстраційний номер АА 0105 КО, під керуванням Марченка Олександра Васильовича, що належить Марченку Валерію Олександровичу та транспортного засобу «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 4057 КН, під керуванням Пономаренка Олександра Васильовича, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ефі-Транс».

Матеріали справи свідчать про те, що 14.10.12р. в с.Пухівка, Броварського району, Київської області по вул.Леніна Пономаренко О.В., керуючи транспортним засобом «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 4057 КН при виборі безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volvo XC 90», державний реєстраційний номер АА 0105 КО, під керуванням Марченка Олександра Васильовича , що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 06.12.2012р. у справі №3-9000/12 водія автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 4057 КН Пономаренка О.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту з оцінки транспортного засобу №5012/5697 від 01.11.2012р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volvo XC 90», державний реєстраційний номер АА 0105 КО внаслідок його пошкодження складає 125 558,05 грн.

Страховим актом від 07.11.2012р., пошкодження транспортного засобу марки «Volvo XC 90», державний реєстраційний номер АА 0105 КО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 14.10.2012р., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 127 662,31 грн.

Відповідно до п.36.4. ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Позивачем, за заявою Марченка В.О. на підставі рахунків №1002997 від 31.10.12р. та №1002998 від 31.10.12р., виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів», страхове відшкодування у розмірі 127 662,31 грн. виплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальність «Віннер Автомотів», що підтверджується платіжним дорученням №34755 від 09.11.2012р.

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/7490306 від 30.11.11р., діючого станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, ПАТ «Страхова компанія «Провідна» прийняла на себе відповідальність по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб автомобілем «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 4057 КН та здійснила виплату страхового відшкодування позивачу в порядку регресу, в межах ліміту відповідальності за шкоду завдану майну в сумі 50 000 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, під час ДТП водій автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 4057 КН Пономаренко Олександр Васильович виконував трудові обов'язки та перебував у трудових відносинах з відповідачем, а тому, в порядку ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України обов'язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою покладається саме на відповідача, як на юридичну особу, працівником якої під час виконання своїх трудових обов'язків, було завдано шкоду позивачу.

До матеріалів справи долучено Наказ №6/К/2009 від 17.11.2009р. з якого вбачається, що Пономаренко О.В. з 17.11.2009р. та станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з відповідачем. Факт перебування Пономаренка О.В. у трудових відносинах з відповідачем також встановлено Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 06.12.2012р. у справі №3-9000/12.

На підтвердження виконання 14.10.12р. трудових обов'язків Пономаренком О.В. до матеріалів справи долучено копію подорожнього листа серії ПЗС 179213 №177 від 14.10.12р., застосування якого, відповідно до п. 2 Наказу Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року N 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» (далі - Наказ), є обов'язковим для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1172 ч. 2 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними зокрема у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Статтею 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як зазначено в листі Вищого спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.02.2012, "Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках", згідно з роз'ясненнями п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N6, під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була. Господарські (підприємницькі) товариства, кооперативи відповідають за шкоду на підставі ст. 1172 ЦК України у випадках її заподіяння як їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства (кооперативу), так і особами, які виконують роботу за трудовим договором. Факт наявності між володільцем та особою, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки, трудових відносин має бути підтверджений належними доказами (первинними документами, довідкою Фонду соціального страхування на випадок безробіття, довідкою органу Державної податкової служби України тощо). При цьому, не впливають на виникнення обов'язку володільця джерела підвищеної небезпеки з відшкодування заподіяної ним шкоди наступні обставини: 1) в який час було вчинено заподіяння шкоди - службовий або неслужбовий; 2) чи було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові у процесі виконання ним трудових обов'язків, або він самовільно, неправомірно використав його у своїх особистих цілях.

За таких підстав, посилання відповідача на те, що подорожній лист на 14.10.12р. водію транспортного засобу «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 4057 КН Пономаренку О.В. відповідачем не видавався та Пономаренко О.В. використовував автомобіль «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 4057 КН у власних інтересах та без відома відповідача не беруться судом до уваги, оскільки, на виникнення обов'язку відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки, з відшкодування заподіяної ним шкоди не впливає в який час було вчинено заподіяння шкоди - службовий або неслужбовий та чи було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові у процесі виконання ним трудових обов'язків, або він самовільно, неправомірно використав його у своїх особистих цілях.

Згідно зі ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 4057 КН була застрахована ПАТ «Страхова компанія «Провідна» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/7490306 від 30.11.11, згідно з яким, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 50 000 грн., франшиза нуль, то частина завданих позивачу збитків, яка підлягає відшкодуванню відповідачем складає 77 662,31 грн. (127 662,31 грн. - 50 000,00 грн. = 77 662,31 грн.).

Згідно з ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано належних доказів виплати позивачу страхового відшкодування в порядку регресу.

Отже, позивачем відшкодовано матеріальну шкоду завдану внаслідок зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, а тому відповідальність за неї згідно вимог ст. ст. 1166 ч. 1, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України повинен нести відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого сталася ДТП, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та законність вимог позивача про стягнення 77 662,31 грн. завданої шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" (03049, м.Київ, вул.Богданівська, буд.1, кв.1, код ЄДРПОУ 32820284) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (04050, м.Київ, вул.Герцена, буд.10, код ЄДРПОУ 24745673) страхове відшкодування в розмірі 77 662 (сімдесят сім тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 31 коп. та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - суми судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.11.13р.

Суддя Капцова Т.П.