Постанова № 34585343, 29.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р. Справа № 804/10807/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «САОЛ» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП «САОЛ», звернувся до суду з позовом (том 2 а.с.21-29) до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії ОДПІ, на підставі яких було складено Акт перевірки від 22.07.13 № 147/04-81-22-02/34063202 , щодо визнання всіх угод та правочинів, що їх було укладено ПП «Саол» з ПП «Дузер» придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг за серпень, жовтень та листопад 2012 р. такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та проголошення цих правочинів нікчемними, про визнання протиправними дії ОДПІ щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «Саол» за серпень, жовтень та листопад 2012 р без оформлення податкового повідомлення рішення, про зобов'язання ОДПІ відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, що були відкориговані на підставі Акту від 22.07.13 № 147/04-81-22-02/34063202 (том 2 а.с.21-29). На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача щодо нікчемності операцій з поставки та продажу не правочину, є помилковими та обґрунтованими лише припущеннями робітників контролюючого органу щодо неможливості придбання товарів та послуг у контрагентів, відповідні первинні документи відповідачем досліджені не були. Висновок про відсутність факту реального здійснення операцій контролюючим органом зроблено, на думку позивача, з порушенням вимог п.1 ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» , п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 , п. 73.3 ст. 73 , п. 75 ст. 75 , п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та п. 5.2 Розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового , валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПС України від 22.12.10 № 984. Також позивачем зазначено, що за змістом зазначеного Акту перевіркою встановлено переплату до бюджету ПДВ в сумі 20 648, 48 грн. За таких обставин контролюючий орган мав би скласти податкове повідомлення-рішення відповідної форми. Відповідач не видав відповідного рішення, чим позбавив позивача права на звернення до суду з позовом про визнання таких дій та рішення протиправними, а тому відновлення показників податкового обліку та звітності позивача в базі даних буде, на думку позивача, достатнім для захисту прав та інтересів останнього.

29.10.13 до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, Криворізька центральна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що відповідно до бази даних ДПС встановлено укладення позивачем цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб. Крім того, в ході перевірки використано отриману інформацію від ДПІ у Бабушкінському районі щодо контрагента позивача ТОВ «Діксі Буд». Також відповідачем зазначено, що результати перевірки позивача відображені в електронній базі даних ДПС щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, але сама по собі така інформація не впливає на права та інтереси позивача, не створює для нього додаткових зобов'язань, не визначає правову поведінку позивача, отже прав та інтересів останнього не порушує. Єдиним негативним наслідком для позивача можуть стати прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, які не були прийняті відповідачем за насідками спірної перевірки позивача (том 2 а.с.35-41).

14.10.13 та 19.10.13 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про розгляду справи без участі представника податкового органу з урахуванням позиції, викладеної в письмових запереченнях.

З огляду на приписи ст.41, ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача у період з 09.07.13 по 15.07.13 на підставі наказу № 738 від 08.07.13 та повідомлення від 08.07.13 №550/220/34063202, отриманих позивачем, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «САОЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення правовідносин з ПП «Дузер» по податку на додану вартість за серпень, жовтень та листопад 2012 р. Результати перевірки оформлені актом від 22.07.13 № 147/04-81-22-02/34063202 (том 1 а.с.12-34, далі - акт перевірки). За висновками означеного акту проведеною перевіркою встановлено, зокрема порушення позивачем п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, ст..185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПКУ, внаслідок чого встановлено завищення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 65 583,48 грн. та податкового кредиту з ПДВ на суму 44 935 грн., а також встановлена відсутність об'єктів оподаткування по операціях з купівлі продажу товарів (послуг) підприємств - постачальникам та підприємства - покупцям.

Вивченням змісту акту перевірки судом встановлено, що судження посадових осіб відповідача ґрунтуються виключно на даних актів ДПІ у Бабушкінському районі від 22.01.13 від 13.02.13 та від 22.01.13, складених відносно контрагента позивача - ПП «Дузер» (попередня назва - ТОВ «Діксі Буд»), а також на даних Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі підприємств - контрагентів. Первинні документи, надані позивачем листом від 13.06.13 №08/06, як-то рахунки - фактури, податкові накладні, довідка про вартість виконаних робіт, підсумкова відомість тощо, перелічені відповідачем в акті перевірки, але будь-які приписи з приводу їх дослідження, доводи щодо належного чи неналежного їх оформлення, причини неприйняття їх до уваги, відповідачем в акті перевірки не наведені. При цьому в акті перевірки відповідачем підтверджений факт здійснення позивачем розрахунків з ПП «Дузер» за отриманий товар та зазначено про відсутність заборгованості між підприємствами (том 1 а.с.24).

Також судом встановлено, що первинні документи, що обумовлюють господарській відносин між позивачем та його покупцями - ПАТ «АрселорМіталл Кривий ріг» та ПАТ «Металургтрансремонт» ВПКЗРА «Промагрегат», з приводу яких відповідачем також зроблені висновку в акту перевірки, перевіряючими особами в ході перевірки не досліджувались та у позивача не запитувались. Більш того, суд зазначає, що за змістом акту перевірки, проведеної на підставі наказу на перевірку від 08.07.13 № 738, взаємовідносини позивача з означеними контрагентами не визначені предметом такої перевірки, а періодом, що підлягає перевірки, є серпень, жовтень, листопад 2012р., а не весь 2012р., відтак підстави для здійснення перевірки з означеного питання у відповідача були відсутні.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачем визнано, що будь-якого податкового повідомлення-рішення на підставі згаданого акту перевірки ним відносно позивача не приймалось.

Суд відзначає, що приписами пп.75.1.2 п.75.1. ст.75 ПКУ визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, … та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Як зазначено вище, з матеріалів справи слідує, що відповідач, всупереч наведеним законодавчим приписам, без врахування відповідних первинних документів та надання їм оцінки, а лише на підставі даних перевірки платника податків - контрагента позивача ТОВ «Діксі Буд», робить висновок про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з купівлі-продажу товарів підприємствами-постачальникам та підприємствами-покупцями у періоді 2012р.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем під час проведення перевірки не було встановлено факту використання придбаних позивачем товарів (робіт та послуг) у неоподатковуваних операціях, або не у господарській діяльності підприємства, та під час розгляду даної справи судом відповідачем у справі також не було надано суду належних письмових доказів цих обставин, як і не було надано доказів відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів (податкових накладних) за цими господарськими операціями або доказів на підтвердження відсутності дійсної поставки товарів (робіт та послуг) позивачу від його контрагенту.

Крім того, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України суд констатує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Наведене свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

Разом з тим суд зважує на таке. Зміст положень ст.81 ПКУ дає підстави для висновку, що акт перевірки податкового органу не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) та висновки акту перевірки самі по собі не впливають на коло прав та обов'язків позивача у справі, оскільки акт перевірки є лише засобом документування і фіксації тих чи інших обставин, на підставі якого у подальшому приймається певні рішення суб'єкта владних повноважень.

Дії службових осіб щодо включення до акту перевірки певних висновків є, з огляду на положення Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового , валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПС України від 22.12.10 № 984, обов'язком службової особи податкового органу, яка проводить перевірку, тоді як самі висновки такими для платника податку не є.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язків характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків, судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод, відсутність об'єктів оподаткування тощо, а є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта. Отже, предметом оскарження відповідно до приписів Податкового кодексу України є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

На підставі викладеного, суд зазначає, що акт перевірки, як і дії по включенню до нього певних висновків, не є рішенням та діями суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС, не зумовлюють виникнення будь-яких прав та обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялась, тому такі акт та дії не можуть бути предметом спору.

Відсутність спірних правовідносин виключає можливість звернення до суду оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого орану щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Отже заявлена позивачем позовна вимога про визнання протиправними дії ОДПІ, на підставі яких було складено Акт перевірки від 22.07.13 № 147/04-81-22-02/34063202, щодо визнання всіх угод та правочинів, що їх було укладено ПП «Саол» з ПП «Дузер» придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг за серпень, жовтень та листопад 2012 р. такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ними , та проголошення цих правочинів нікчемними, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дії ОДПІ щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «Саол» за серпень, жовтень та листопад 2012 р без оформлення податкового повідомлення-рішення, та про зобов'язання ОДПІ відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, що були відкориговані на підставі Акту від 22.07.13 № 147/04-81-22-02/34063202, суд зазначає таке.

Як зазначено вище, судом встановлено, що відповідачем за результатами проведеної перевірки та на підставі акту перевірки від 22.07.13 № 147/04-81-22-02/34063202 податкові повідомлення-рішення щодо зменшення/збільшення податкового зобов'язання з ПДВ, зменшення/збільшення суми від'ємного значення не приймались. Разом з тим, як встановлено судом під час розгляду даної адміністративної справи та не заперечується відповідачем, останнім на підставі акту перевірки від 22.07.13 № 147/04-81-22-02/34063202 в автоматизованій базі даних співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України було здійснено коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача з податку на додану вартість за період серпень, жовтень, листопад 2012р. (том 2 а.с.45-46).

Суд відмічає, що контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій. Порядок та механізм такого контролю визначається, в тому числі, нормативними документами Державної податкової адміністрації України (далі -ДПА України). Наказом ДПА України від 18.04.08 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (далі - Наказ № 266) затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії. Згідно з п. 1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Відповідно до п. 2.14 Наказу № 266 інформація податкової звітності з податку на додану вартість, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Підпунктом 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Положення пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України зобов'язують платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно з п. 9.8 ст. 9 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Податкова декларація, згідно приписів п. 46.1 ст. 46 ПК України - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 179.5 ст. 179 ПК України визначено, що податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу. Внесення змін до податкової звітності, за змістом ст. 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків. При цьому, згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності. Відтак, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати. Вичерпний перелік прав, наданих відповідачу чинним законодавством при здійсненні ним своїх повноважень, наведений у ПК України.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Специфікою податку на додану вартість є те, що цей податок сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), а одна операція з продажу товару (наданню послуг) викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками податку на додану вартість: у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму. Згідно з пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Будь-яке податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки позивача та на підставі Акту перевірки від 22.07.13 №147/04-81-22-02/34063202 відповідачем не приймалось. Проте, інформація на підставі висновків Акту перевірки від 22.07.13 № 147/04-81-22-02/34063202 була введена відповідачем до бази даних АС «Аудит», з якої інформація автоматично надійшла до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Враховуючи наведене, суд робить висновок, що відповідач, використовуючи висновки Акту перевірки, не вчинив передбачених законом дій, а саме, не прийняв податкове повідомлення-рішення відносно позивача. Поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки Актів перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси позивача, а й позбавляють його можливості для оскарження такого акту або визнання його незаконним.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, які були встановлені судом, а саме - неприйняття відповідачем податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 22.07.13 № 147/04-81-22-02/34063202, та враховуючи вищенаведені норми чинного податкового законодавства, колегія суддів вважає, що у податкового органу - відповідача, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, були відсутні законодавчо визначені підстави для здійснення коригування податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість та податкового кредиту на підставі вказаного акту без прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень. Здійснення такого коригування в автоматизованій системі співставлення податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України свідчить про те, що відповідач у справі під час вчинення таких дій діяв не у межах повноважень та не у спосіб, який встановлено чинним законодавством, що призвело до порушення прав та інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дії ОДПІ щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Приватного підприємства «Саол» за серпень, жовтень та листопад 2012 р. без оформлення податкового повідомлення-рішення та зобов'язання ОДПІ відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, що були відкориговані на підставі Акту від 22.07.13 № 147/04-81-22-02/34063202, підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Приватного підприємства «Саол» за серпень, жовтень та листопад 2012 р. без оформлення податкового повідомлення-рішення.

Зобов'язати Криворізьку центральну об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, що були відкориговані на підставі Акту від 22.07.13 № 147/04-81-22-02/34063202.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Саол» (Код ЄДРПОУ 34063202) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 23 грн. (двадцять дві гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев