Рішення № 34583649, 25.10.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/7586/12

Провадження № 2/645/314/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 р.

Фунзенський райсуд м. Харкова у складі: головуючого судді Алфьорової Т.М. при секретарі судових засідань ОСОБА_1. розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Приватного підприємства „ Зевс до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства „Зевс про визнання договору іпотеки недійсним,

встановив :

Позивач ОСОБА_3 підприємство „ Зевс звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що у 27.01.2009 році з відповідачем був укладеній договір позики, згідно якого передав у власність відповідача грошові кошті у розмірі 41 000,00 грн., а відповідач зобовязався повернути ту ж суму грошових коштів у визначений договором строк. Ця сума була видана у готівковій формі шляхом видачі відповідної суми коштів із каси підприємства, що підтверджується видатковим касовим ордером № 278 від 27.01.2009р.В передбачений договором строк до 31.12.2009р. гроші не повернути, тому вимушені звертатися до суду з цим позовом. Крім цього, просять стягнути витрати по сплати судового збору у розмірі 410- грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і дав пояснення про обставини викладені вище.

Відповідач ОСОБА_2 позивні вимоги не визнав і предявив зустрічний позовом про визнання недійсним договору позики, посилаючись на те, що в період з 13.06.2008р. по 30.09.2010 р. працював в ПП „ Зевс в якості торгового агента та менеджером зі збуту. В січні 2009р. директор філіалу ПП „ Зевс ОСОБА_4 в приміщенні підприємства, м. Харків, пр- т. Московський, 201а, Т.Ц. „Sun Sіtу в формі психологічного насильства, загрожуючи миттєвим звільненням з роботи, потребував підписати бланк договору позики на вищевказану суму, аргументуючи свої дії тим, що в випадку заподіяння матеріальної шкоди, буде можливість її відшкодувати за його рахунок і він підписав договір, не вказав дату. Текс договору не дали читати і така процедура була проведена зі всіма співробітниками. Кошті не отримував, підпис на видатковому касовому ордеру № 278 від 27.01.2009р. не ставив. Даний правочин був здійснений під впливом обману та насильства. Позивачем не підтверджено належними доказами обставини з приводу того, що юридична особа видала кошти в позику своєму працівникові. Підприємство не змогло надати оригіналу видаткового касового ордеру про видачу суми позики з каси підприємства в розмірі 41 000грн. і тому на його думку письмовий договір та розписка про отримання коштів від підприємства не являються належними та допустимими доказами з огляду на положення норм чинного законодавства, що регламентують фінансову діяльність юридичних осіб.

Представник відповідача ПП « Зевс» ОСОБА_5 зустрічну позовну заяву не визнала та пояснила, що при укладені договору позики ОСОБА_2 був повідомлений, на яких саме умовах йому може бути надана позика. Відповідно із ст. 208 ЦК України, правочини між фізичною та юридичною особою обовязково вичиняються у письмовій формі і це також передбачене ч. 1 ст. 1047 ЦК України. Складений договір позики відповідає вимогам ст. ст. 207, 208 та 1047 ЦК України і в ньому були викладені всі істотні умови договору позики. Відповідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може була представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позикодавцу визначеної грошової суми. Відповідно до положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004р. 27.01.2009р. був складений видатковий касовий ордер за № 278, на якому ОСОБА_2 власноручно розписався про отримання в касі ПП «Зевс» грошових коштів в розмірі 41 000,00 грн. Це підтверджується видатковим касовим ордером № 278 від 27.01.2009р. та розпискою від 27.01.2009р., отже немає жодних підстав для визнання договору фіктивним..

Вислухавши сторони, свідка, та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Сторони ОСОБА_3 підприємство „ Зевс та ОСОБА_2 27 січня 2009року уклали договір позики, згідно якому позивач 27.01.2009 році передав відповідачеві згідно з умовами договору 41 000,00 грн., а відповідач зобовязався їх повернути до 31 грудня 2009 року,

Відповідно зі ст. 208 ЦК України, правочини між фізичною та юридичною особою обовязково вчиняються у письмовій формі.

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики, який згідно зі ст.1047 цього ж Кодексу був укладений представленими договором позики, одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошті, а позичальник зобовязується повернути так ж суму грошових коштів( суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України - позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлено в судовому засіданні строк повернення боргу відповідачем визначеній. 31.12.2009р.

Таким чином, встановлено, що між сторонами у справі існував письмовій договір позики на суму 41 000грн. що підтверджено в судовому засіданні Договором позики та письмовою розпискою від 27 січня 2009 року, згідно якої відповідач отримав грошову суму у вказаному розміру.

Згідно висновку проведеної почеркознавчої експертизи від 21.01.2013р, проведеної ХНДІСЕ їм. Засл. Проф.. ОСОБА_6 - підпис в договорі позики від 27.01.2009р. в розписці , а також записи в розписці виконані ОСОБА_2

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як доказ, суд бере до уваги розписку від 21.01.2009 року відповідно до змісту якої ОСОБА_2 отримав позику в зазначеної сумі коштів, із відміткою про те, що грошові кошти ним перелічено особисто та зазначено, що останній не має претензій в тому числі щодо кількості грошових коштів, тому суд виходить, з того, розписка з підписом є доказом отримання ним від підприємства позики в сумі 41000грн.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, надані позивачем докази вказують на те, що даному випадку договір позики між сторонами був укладений в установленому законом порядку, тому він підлягає виконанню на умовах, що визначені ним.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, та за якою, кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки презумпція не буде спростована.

Отже до спростування презумпції правомірності договору позики укладеного між Підприємством та відповідачем всі права набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватись, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, то такий правочин згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 1051 ЦК України передбачається, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Безгрошовість такого договору може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК України).

Суд відхиляє свідчення свідка ОСОБА_7 на підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця як передбачено договором позики, так як за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦК безгрошевість договору позики не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, коли договір позики укладений у письмовій формі. Свідок не був присутнім при укладенні договору між ПП „ Зевс та ОСОБА_2

Суду не був наданий оригінал видаткового ордера, якій по ствердженню представника позивача був знищеній у звязку зі строком зберігання, але фактично втрачена можливість дослідити в судовому засіданні видатковий касовий ордер на підставі якого видавалася позика підприємством працівнику ОСОБА_2, не спростовує існування інших письмових доказів які свідчать про волевиявлення позичальника відповідача у справі. Встановлені обставини щодо неможливості дослідити оригінал видаткового касового ордеру, не спростовують самого факту отримання позики на умовах та в сумі підтвердженій письмовими доказами.

Таким чином, оспорюваний договір позики і розписка, що оформлені та підписаний обома сторонами, якими була погоджена валюта позики, строк повернення, повинен виконуватись належним чином, та суд вважає, що між сторонами виникли права та обов'язки, саме ті, що випливають із змісту договору позики.

За правилами ч. 1 ст. 231 ЦК, правочин, учинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування щодо неї фізичного чи психологічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, особи, визнається судом недійсним.

Для визнання правочину недійсним як такого, що вчинено під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного чи психологічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину. Під насильством слід розуміти заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Насильство породжує страх настання невигідних наслідків. На відміну від насильства, погроза полягає в здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце при наявності як неправомірних, так і правомірних дій.

Відповідач не довів тих обставин на які він посилалася, щодо спонукання його до укладення договору, застосування до нього психічного насильства та відсутності його волевиявлення на отримання позики.

Вираження його волі відбулось вчиненням певних дій, складанням та підписанням письмового договору позики та письмової розписки.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У звязку з викладеним, суд вважає необхідним відмовити в задоволені зустрічного позову щодо визнання договору позики недійсним.

Крім цього, у порядку ст.88 ЦПК України необхідно стягнути на користь позивача витрати повязані зі сплатою ним при предявленні позову судового збору у розмірі 410 грн.

Керуючись ст. ст. 10-11, 60,88 ,209,212 ,214- 215 ,217 ЦПК України та

ст.ст. 203, 231, 215-216, 525, 526, 610 , 1051, 1055, 1046 -1047,1049 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Приватного підприємства „ Зевс до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ( ІН НОМЕР_1 ) уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Приватного підприємства „ Зевс» борг у розмірі 41 000 ( сорок одна тисячі) грн. за договором позики, а також судовій збір 410 грн.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Приватного підприємства „ Зевс про визнання договору іпотеки недійсним.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя