Постанова № 34582874, 04.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"04" листопада 2013 р. Справа № 906/219/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

на ухвалу господарського суду Житомирської області від 08.10.2013 р.

у справі № 906/219/13-г (суддя Прядко О.В.)

за скаргою Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради на дії відділу примусового виконання рішень управління ВДВС Головного управління юстиції в Житомирській області

стягувач Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

боржник Комунальне підприємство "Житомирводоканал" Житомирської міської ради

про стягнення 10115460,07 грн. (розгляд скарги на дії ДВС)

за участю представників сторін:

стягувача: Коваль А.Д.;

боржника: Ничипорук М.М., Лічний С.В., Дейнекіна Н.С.;

органу ДВС: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.10.2013 р. у справі № 906/219/13-г скаргу Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради від 01.10.2013 №25/1137 на дії органу ДВС задоволено. Визнано недійсною постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Житомирській області від 09.09.2013 ВП №38747518 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти, які знаходяться на поточному рахунку № 26005115410001 у ПАТ АТ "Таскомбанк". Знято арешт з коштів, які знаходяться на поточному рахунку Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради №26005115410001 у ПАТ АТ "Таскомбанк" та спрямовуються на виплату заробітної плати, аліментів та нарахованих (утриманих) податків та загальнообов'язкових платежів, які здійснюються під час виплати даних платежів.

При винесенні вищевказаної ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що на момент відкриття виконавчого провадження №38747518 з виконання наказу господарського суду Житомирської області №906/219/13 від 04.07.2013 за рахунок проведення часткового розрахунку перед ПАТ "ЕК"Житомиробленерго" на суму 3196585,00 грн. згідно договору про організацію взаєморозрахунків №167Е/3 від 26.04.2013, загальна сума, що підлягала стягненню згідно наказу (9915717,28 грн.), була зменшена до 6719132,28 грн. 26.07.2013 відповідною постановою державного виконавця виконавче провадження № 38747518 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 33525654. 09.09.2013 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Житомирській області в межах окремого виконавчого провадження № 38747518 винесено постанову про арешт коштів боржника.

При вирішенні питання про наявність правових підстав для задоволення скарги боржника на дії органу ДВС, суд першої інстанції послався на ст. ст. 1, 33 Закону України „Про виконавче провадження", ст. ст. 19, 43 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст.. 115 Кодексу законів про працю України, відповідні положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 № 9, постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Крім того, в обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції послався на те, що постановою начальника відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Житомирській області від 18.09.2013 було звільнено з-під арешту кошти на загальну суму 2115409,54 грн., що знаходяться на рахунку№26005115410001 у АТ "Таскомбанк", цільове призначення яких оплата заборгованості по заробітній платі, в решті постанова про арешт коштів боржника від 09.09.2013 залишена без змін.

Також, суд першої інстанції зазначив, що ПАТ АТ "Таскомбанк" відмовив у перерахуванні знятих з-під арешту коштів на карткові рахунки в ВАТ "Укрексімбанк" для виплати заробітної плати на загальну суму 2115409,54 грн. у зв'язку з незвільненням з-під арешту коштів, необхідних для сплати обов'язкових платежів і відрахувань із заробітної плати, тому за рахунок звільненої суми було сплачено заборгованість із заробітної плати за серпень 2013 в розмірі 61%.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника (боржника) є правомірними, у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню, а постанову державного виконавця від 09.09.2013 в частині накладення арешту на кошти Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради, що знаходяться на р/р №26005115410001 у АТ "Таскомбанк", МФО 339500 слід визнати недійсною.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду Житомирської області від 08.10.2013 р. у справі № 906/219/13-г скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги на дії органу ДВС.

Скаржник (боржник) вважає, що ухвала господарського суду є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх вимог, скаржник вказує наступне.

КП "Житомирводоканал" станом на 01.10.2013 р. заборгувало позивачеві та зобов'язане сплатити вартість спожитої електроенергії на суму понад 62 млн. 252 тис. грн.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що боржник систематично свої зобов'язання не виконує, сума боргу щоденно критично збільшується, що негативно впливає на своєчасність розрахунків з ДП «Енергоринок» та може призвести до скорочення граничних величин споживання електричної енергії та потужності, яка виділяється Житомирській області в цілому, і як наслідок до неповних розрахунків з електрогенеруючими компаніями, що, в свою чергу, може призвести до порушення енергетичної безпеки країни з настання надзвичайної ситуації в державі.

Крім того, скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, основну увагу зосереджено на внутрішньгосподарських проблемах КП "Житомирводоканал", які спричиняють ряд порушень прав та охоронюваних інтересів працівників даного підприємства.

В той же час, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що КП "Житомирводоканал" у якості обґрунтування своїх вимог безпідставно вказало на те, що за домовленістю зі стягувачем підприємством був відкритий поточний рахунок у ПАТ АТ «Таскомбанк» для виплати працівникам підприємства заробітної плати і оплати невідкладних платежів.

При цьому судом не було досліджено тієї обставини, що зазначені мотиви скарги боржника щодо домовленості зі стягувачем не є доведеними, так як не підтверджуються жодними документами або нормативними актами і сформовані боржником виключно як варіант для виходу із ситуації.

Також судом не було прийнято до уваги заперечення органу ДВС, яким вказано на те, що скаржником не обґрунтована вимога про зняття арешту, оскільки не зазначено, чому саме вказаний рахунок підлягає звільненню з-під арешту, а не інший, що це за рахунок і які види надходжень акумулюються на ньому.

Скаржник зазначає, що грошові кошти незалежно від призначення є майном, на яке державний виконавець зобов'язаний накласти арешт.

Виключенням є лише випадки, визначені ч. 5 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», де визначено перелік найменувань коштів, на які не звертається стягнення у порядку, встановленому Законом, і які перебувають на спеціальному рахунку у банках чи інших фінансових установах. До вказаного переліку не входять кошти, що мають бути направленими для виплати заробітної плати працівникам роботодавця, а також виплати ним невідкладних платежів.

З урахуванням положень, наведених у ч. 6 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», скаржник наголошує на тому, що дії органу ДВС, які полягають у винесенні постанови про накладення арешту на кошти боржника є правомірними та такими, що не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

У поясненні з приводу поданої скарги КП "Житомирводоканал" Житомирської міської ради на дії відділу примусового виконання рішень управління ДВС про стягнення 10115460, 07 грн. повідомлялось про те, що: по даній справі боржнику вже надавалась відстрочка виконання рішення суду; боржник, ухиляючись від виконання рішення суду відкрив два нових рахунка у ПАТ «Кредит банк».

Також, скаржник наголошує на тому, що ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює порядок зняття арешту з майна, а не підстави, що дають право на зняття арешту. Підставами для зняття арешту є випадки, передбачені ч. 5 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження»,

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції було задоволено скарги на дії органу ДВС за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції слід скасувати.

Від боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу стягувача, відповідно до якої просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, боржник вказує наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Дана вимога Закону органами, які наділені повноваженнями встановлювати тарифи, виконується нерегулярно. На даний час заборгованість бюджету по різниці в тарифах на послуги КП «Житомирводоканал» складає 36 млн. грн..

Основною статутною діяльністю КП «Житомирводоканал» є централізоване водопостачання та водовідведення в місті Житомирі. Дане підприємство забезпечує життєдіяльність всього міста і прилеглих населених пунктів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. № 167 затверджено Порядок та умови надання у 2013 р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

З огляду на вказане, боржник наголошує на тому, що заборгованість за електроенергію щорічно погашається шляхом проведення взаєморозрахунків.

Поряд з тим, боржник вказує на те, що укладено договори № 167Е/57 від 12.07.2013 р. та № 167Е/29 від 02.07.2013 р. між головним управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Департаментом бюджету та фінансів Житомирської міської ради, Управлінням комунального господарства Житомирської міської ради, Комунальним підприємством «Житомирводоканал», ПАТ «ЕК «Житомиробленерго», ДП «Енергоринок» та ПАТ «Укргідроенерго» про організацію взаєморозрахунків на суму 5 422 729, 00 грн. і 8 086 132, 00 грн. Загальна сума взаєморозрахунків складає 13 508 861, 00 грн.

Також, боржник зазначає, що статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено перелік деяких випадків зняття арешту з майна боржника, а в пункті 5 вказаної статті зазначено, що в усіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, вказує на те, що ухвалою суду першої інстанції, яка оскаржується, знято арешт не з усіх коштів боржника, а тільки з тих, що призначені для виплати заробітної плати. Усі інші кошти залишаються під арештом для виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, боржник вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Орган ДВС не скористався своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення (в даному випадку - ухвали) місцевого господарського суду.

4 листопада 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права. Наголосив на тому, що рахунок відкритий у ПАТ АТ "Таскомбанк" не є спеціальним у розумінні ч. 5 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно накладення арешту на вказаний рахунок є цілком законним. Крім того, із вказаного рахунку проводилися не лише виплата заробітної плати, але й інші платежі. З огляду на вказане, вважає, що ухвалу господарського суду Житомирської області від 08.10.2013 р. у справі №906/219/13-г слід скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги на дії органу ДВС.

Представники боржника - Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради та органу ДВС в судовому засіданні заявили, що з доводами апелянта не погоджуються, вважають їх безпідставними, а оскаржувану ухвалу такою, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 906/219/13 від 18.04.2013 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" 9128321,68грн. заборгованості за активну електричну енергію, 607560,98 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, 79226,40грн. пені, 31690,56 грн. 3% річних, 97,66 грн. інфляційних, 68820,00 грн. витрат по сплаті судового збору; припинено провадження у справі в частині стягнення 51195,46 грн. заборгованості за активну електроенергію та 69096,47 грн. боргу за реактивну електроенергію, у зв'язку з відсутністю предмету спору; зменшено розмір пені до 79226,40 грн. В решті позову відмовлено (Т.1, а.с. 99-102).

На виконання вищезазначеного рішення господарського суду, 04.07.2013 видано наказ №906/219/13 (Т.1, а.с. 168).

08.07.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 38747518 з виконання наказу господарського суду Житомирської області № 906/219/13 від 04.07.2013 (Т.3, а.с. 26).

Як вбачається з матеріалів справи на момент відкриття вищевказаного виконавчого провадження за рахунок проведення часткового розрахунку перед ПАТ "ЕК"Житомиробленерго" на суму 3196585,00грн. згідно договору про організацію взаєморозрахунків №167Е/3 від 26.04.2013, загальна сума, що підлягала стягненню згідно наказу (9915717,28 грн.), була зменшена до 6719132,28 грн. (Т.3, а.с. 24).

26.07.2013 постановою державного виконавця виконавче провадження №38747518 було приєднано до зведеного виконавчого провадження №33525654 (Т.3, а.с. 34).

Постановами державного виконавця виконавче провадження №38747518 було зупинено 01.08.2013, а 05.09.2013 поновлено (Т.3, а.с.40,43).

09.09.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Житомирській області в межах окремого виконавчого провадження №38747518 винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої на підставі ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" накладено арешт на кошти, що містяться в т.ч. на р/р №26005115410001 у АТ "Таскомбанк", МФО 339500 в межах 7391070,51 грн. ( 6719132,28 грн. + виконавчий збір та витрати) (Т.3 а.с.54).

Відповідно до постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Житомирській області від 18.09.2013 р. встановлено, що згідно листа КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради за вих.. № 9/1054 від 17.09.2013 р. на розрахунковому рахунку № 26005115410001 в АТ «Таскомбанк», МФО 339500 акумулюються кошти на загальну суму 2 115 409, 54 грн. для виплати працівникам підприємства простроченої заборгованості по заробітній платі та аліментів за серпень 2013 року. Державним виконавцем постановлено звільнити з-під арешту кошти на загальну суму 2 115 409, 54 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26005115410001 в АТ «Таскомбанк», МФО 339500, цільове призначення яких оплата заборгованості по заробітній платі працівникам КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради, на які накладено арешт згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.09.2013 р. на суму 7 391 070, 51 грн. В решті постанову про арешт коштів боржника залишено без змін (Т.2, а.с. 245).

01.10.2013 на адресу господарського суду Житомирської області від Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради надійшла скарга на дії органу ДВС №25/1137, згідно якої заявник просить визнати недійсною постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Житомирській області від 09.09.2013 ВП №38747518 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти, які знаходяться на поточному рахунку №26005115410001 у ПАТ АТ "Таскомбанк"; зняти арешт з коштів, які знаходяться на поточному рахунку Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради №26005115410001 у ПАТ АТ "Таскомбанк", з якого проводиться виплата заробітної плати працівникам підприємства (Т.2, а.с. 214-216).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.10.2013 р. у справі № 906/219/13-г скаргу Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради від 01.10.2013 №25/1137 на дії органу ДВС задоволено. Визнано недійсною постанову державного виконавця від 09.09.2013 ВП №38747518 про арешт коштів боржника.

Переглядаючи вищевказану ухвалу суду першої інстанції на предмет відповідності вимогам діючого законодавства, суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини справи та положення чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України визначає, що рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 р. у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, в тому числі наказів господарських судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Постановою державного виконавця від 08.07.2013 р. про відкриття виконавчого провадження зобов'язано боржника самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови. Боржником у наданий строк наказ виконано не було. Так, відповідно, постановами державного виконавця від 05.09.2013 р. стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 671 913, 23 грн. та витрати по проведенню виконавчих дій у сумі 25, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 28 Закону визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Враховуючи встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлені строки та виходячи із розміру суми, яка підлягає до стягнення, держаний виконавець вправі був приступити до примусового виконання рішення суду та стягнення з боржника виконавчого збору.

За приписами ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

З урахуванням вказаної норми Закону, державним виконавцем було вжито відповідних заходів до примусового виконання рішення. Так, постановою від 09.09.2013 р. накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках: р/р № 26043015211797 в філії АТ «Укрексімбанк», МФО 311324; р/р № 26001301034285 в ПАТ «Терра Банк», МФО 380601; р/р №26005115410001 у АТ "Таскомбанк", МФО 339500 в межах 7391070,51 грн.

Наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ АТ "Таскомбанк" № 592 від 01.10.2013 р. (Т.3, а.с. 3) повідомлено, що КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради має з 13.06.2012 р. відкритий поточний рахунок « 26005115410001 в Житомирському відділенні № 26 АТ "Таскомбанк". Підприємство використовувало даний рахунок для здійснення на протязі всього часу перерахування заробітної плати, аліментів та нарахованих (утриманих) податків, які здійснюються під час виплати даних платежів.

За приписами ч. 3 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Так, з урахуванням наведеної вище норми права, постановою державного виконавця від 18.09.2013 р. звільнено з-під арешту кошти на загальну суму 2115409,54 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26005115410001 в АТ «Таскомбанк», МФО 339500, цільове призначення яких оплата заборгованості по заробітній платі працівникам КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради, на які накладено арешт згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.09.2013 р. на суму 7391070,51 грн.

Вказане свідчить про те, що державним виконавцем було дотримано вимоги закону в частині вчинення виконавчих дій щодо зняття арешту з коштів боржника в тій частині, яка призначена до виплати заборгованості по заробітній платі працівникам.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Крім того, у ч. 5 ст. 65 Закону наведено перелік коштів, на які не звертається стягнення у порядку, встановленому Законом, і які перебувають на спеціальному рахунку у банках чи інших фінансових установах. До вказаного переліку не включено кошти, що мають бути направленими для виплати заробітної плати працівникам роботодавця, а також виплати ним невідкладних платежів.

Отже, грошові кошти боржника незалежно від призначення є майном, на яке державний виконавець зобов'язаний накласти арешт, за виключенням коштів, перелік яких визначено ч.5 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, статтею 65 Закону не встановлено заборони для накладення арешту на кошти, які мають бути спрямовані на виплату заробітної плати працівникам.

Відповідно до ч. 6 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Отже, вказані дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника не суперечать закону, оскільки вченені в межах повноважень та з дотриманням визначеної законом процедури.

Приписами ч.1, 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

При цьому, судова колегія зважає на те, що скаржником з підстав зазначених вище не обґрунтована дана вимога, оскільки, як скаржником так і судом першої інстанції не наведено норм закону які порушені державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження так і визначених законом підстав для зняття арешту.

У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. роз'яснено, що суди повинні мати на увазі, що при виконанні рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець згідно зі ст. 50 Закону N 606-XIV у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, а також на рахунки в цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як свідчать встановлені обставини справи, державний виконавець вжив заходів щодо порядку звернення стягнення на майно боржника. Адже, в першу чергу було звернено стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, як того вимагає Закон.

Таким чином, виконавчі дії, які полягають у накладенні арешту на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, не суперечать вимогам закону, відповідно підстави для визнання недійсною постанови державного виконавця від 09.09.2013 р. про накладення арешту на кошти боржника відсутні.

У пункті 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" № 9 від 17.10.2012р. роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За наведеного, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення скарги боржника на дії органу ДВС.

Крім того, судовою колегією критично оцінюються твердження боржника з приводу того, що за домовленістю зі стягувачем підприємством був відкритий поточний рахунок у ПАТ АТ «Таскомбанк» для виплати працівникам підприємства заробітної плати і оплати невідкладжних платежів. Такі твердження не можуть прийматися судом до уваги в якості належного доказу, оскільки не підтверджуються належним чином у встановленому ст.. ст.. 32, 33, 34 ГПК України порядку, а використання відкритого у ПАТ АТ «Таскомбанк» рахунку лише для виплати заробітної плати спростовується банківською випискою з цього рахунку, з якої вбачається, що кошти з заначеного рахунку направлялися на інші господарські потреби боржника(т.2 а.с.232-235) .

На підставі вищевикладеного, судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції при задоволення скарги на дії органу ДВС, не було належним чином досліджено обставини виконавчого провадження, наявні в матеріалах справи докази на підтвердження останніх, та не було враховано наведені вище норми матеріального права, які регулюють порядок та процедуру вчинення виконавчих дій, що призвело до формування хибного висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення скарги. Крім того, судом першої інстанції не обґрунтовано в чому саме полягають неправомірні дії державного виконавця та які вимоги Закону України «Про виконавче провадження» було порушено останнім.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом було неправильно застосовано наведені вище норми матеріального права, що призвело до прийняття судового рішення, яке не відповідає вимогам закону.

Крім цього, судом першої інстанції залишено поза увагою й положення п.п. 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року, згідно з якими рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має грунтуватися на повному з'ясуванні обставини справи, на які посилаються сторони, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі вказаного вище, судова колегія також вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтверджуються належними доказами та грунтуються на законі.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" підлягає до задоволення, ухвалу господарського суду Житомирської області від 08.10.2013 р. у справі № 906/219/13-г слід скасувати, а в задоволенні скарги Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради від 01.10.2013 №25/1137 на дії органу ДВС - відмовити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 08.10.2013 р. у справі № 906/219/13-г скасувати.

В задоволенні скарги Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради від 01.10.2013 №25/1137 на дії відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Житомирській област - відмовити.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (10005 м. Житомир, Богунський р-н., вул. Черняховського, буд.120, ідент. код 03344065) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008 м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Пушкінська, буд.32/8, ідент. код 22048622) - 573 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Справу №906/219/13-г надіслати господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.