Ухвала суду № 34582417, 17.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р.Справа № 820/3250/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 820/3250/13-а

за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеромет"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Державне підприємство завод "Електроважмаш", звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеромет", в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000084000 та №0000094000 від 10.04.2013 року.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірок податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки актів перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000084000 та №0000094000 від 10.04.2013 року, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: 14.1.171 п.14.1 ст. 14, п.74.1, п.74.2 ст. 74, п.п. 83.1.2 п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року замінено відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на належного відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби на підставі наказу №115 від 25.02.2013 р. та п.п.78.1.1 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства завод "Електроважмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Аеромет» (код ЄДРПОУ 34191485) за листопад 2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт №179/40.0-14/00213121 від 25.03.2013 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Державним підприємством завод "Електроважмаш":

- вимог п.201.4, п.201.6 ст.201, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із урахуванням змін та доповнень, завищено податковий кредит на загальну суму 82279,0 грн. за листопад 2012 року, що призвело до завищення від'ємного значення у сумі 82279,0 грн. чим порушено абз.б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із урахуванням змін та доповнень;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, ДП завод "Електроважмаш" при виконанні господарських операцій, факт реальності здійснення яких не підтверджено, завищено витрати за 2012 р. на суму 411395,0 грн. внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2012 рік в розмірі 86393,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 25.03.2013р. №179/40.0-14/00213121 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000084000 від 10.04.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 82279,0 грн.

- №0000094000 від 10.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 129590,0 грн., в т.ч. за основним платежем 86393,0 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 43197,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутності факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Також, відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Аеромет" було укладено договір №238/16-74-Т від 07.08.2012 р. про закупівлю товарів за державні кошти, згідно умов якого ТОВ "Аеромет" (Учасник) зобов'язується у 2012-2013 роках поставити ДП завод "Електроважмаш" (Замовнику) товари, зазначені в специфікації №1, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Передумовою для укладення договору №238/16-74-Т від 07.08.2012 була перемога ТОВ "Аеромет" в конкурсних торгах на закупівлю прокату плоского (27.10.4) по лоту №7, на підтвердження чого позивачем надано до суду копію протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів та копію оголошення про результати проведення торгів. З наданих доказів вбачається, що для участі в конкурсних торгах по лоту №7 надійшло 2 пропозиції: від ТОВ "Аеромет" та ТОВ "Хром-Сталь", переможцем стало ТОВ "Аеромет" оскільки його пропозиція була більш економічно вигідною ніж пропозиція ТОВ "Хром-Сталь".

В підтвердження повноважень Азарова Антона Валерійовича на підписання договору №238/16-74-Т від 07.08.12 надано копію наказу №311 від 26.07.12, копію наказу №90 від 15.03.2012 та копію Положення про комітет з конкурсних торгів ДП завод "Електроважмаш" з питань організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

На підтвердження реальності виконання господарської операції за вищевказаним договором позивачем до суду надано замовлення на поставку продукції в листопаді 2012 року у формі листа №238-16/1569 від 12.10.2012 р.

На підставі договору №238/16-74-Т від 07.08.2012 р. на адресу позивача ТОВ "Аеромет" поставлено продукцію (сталь) марок 12Х18Н9Т-МЗб лист Б-ПН-О10х1500х5000 в кількості 0,862 т, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 20х1500х6000 в кількості 1,500 т, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 25х1500х5000 в кількості 2,192 т та 12Х18Н9Т-МЗб лист 60х1500х5000 в кількості 5,260 т, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000018 від 07.11.2012р.

Державним підприємством завод "Електроважмаш" 01.11.2012 р. було видано Єліну Г.В. довіреність №3186 від 01.11.12 р. на отримання ТМЦ, що підтверджується копією витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік.

На виконання вимог податкового законодавства ТОВ "Аеромет" надано ДП завод "Електроважмаш" податкову накладну №2 від 07.11.2012 р., на підставі якої позивачем було включено до складу податкового кредиту за листопад 2012 року суму ПДВ в розмірі 82279,42 грн.

Транспортування товару здійснювалося постачальником, що підтверджується товарно-транспортною накладною №1 від 07.11.2012 р.

Крім того, ДП завод "Електроважмаш" укладено договір з ТОВ "Інекс" про надання охоронних послуг від 02.04.2008 р.

Відповідно до п. 3.1.2. та п. 3.1.3. вищевказаного Договору працівниками ТОВ "Інекс" ведеться журнал в'їзду-виїзду транспорту та ввозу-вивозу матеріальних цінностей.

Позивачем надано копії витягу вказаного журналу, в якому містяться відомості про перетинання транспортом ТОВ "Аеромет" прохідної заводу "Електроважмаш" та ввозу ТМЦ по видатковій накладній №РН-0000018.

На виконання вимог п.2 Договору №238/16-74-Т від 07.08.2012 р., працівниками ДП завод "Електроважмаш" проведено вхідний контроль якості продукції, результати чого відображено в Журналі вхідного контролю ВТК (склад 483).Якість поставленої продукції підтверджується наданими до суду копіями сертифікатів якості.

Поставлену продукцію було оприбутковано на склад 483, що підтверджується прибутковим ордером № 442 від 08.11.2012 р. В підтвердження списання на склад №483 отриманої продукції по спірним операціям позивачем надано Розгорнуту відомість (витяг по контрагенту ТОВ "Аеромет") по складу №483 за листопад 2012 (рахунок 63110).

За умовами договору (п. 6.1) учасник зобов'язаний поставити товар у тарі й упаковці, яка відповідає вимогам нормативної документації, техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, а також забезпечують якість товару при перевезенні та зберіганні.

Згідно специфікації до договору передбачено, що сталь марок 12Х18Н9Т-МЗб лист Б-ПН-О10х1500х5000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 20х1500х6000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 25х1500х5000 повинна поставлятися по ГОСТу 7350-77, а сталь марки 12Х18Н9Т-МЗб лист 60х1500х5000 по ТУ 108-930-80.

За приписами п. 6.1. ГОСТ 7350-77 упаковка, маркування, транспортування та зберігання (сталі) здійснюється за ГОСТ 7566-81. Відповідно до п 5.4. ГОСТ 7566-81. листи товщиною до 3,9 мм включно зв'язують в пачки, листи товщиною більше 3,9 мм зв'язують в пачки на вимогу споживача. Відповідно до п.1.5.1 ТУ 108-930-80 листи поставляються без упаковки.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, вимогами нормативної документації не передбачено застосування будь-якої тари при поставці сталі марок 12Х18Н9Т-МЗб лист Б-ПН-О10х1500х5000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 20х1500х6000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 25х1500х5000 та 12Х18Н9Т-МЗб лист 60х1500х5000 при надходженні до ДП завод "Електроважмаш", а тому, вказана продукція була зв'язана стрічкою, що забезпечувала її згрупування та використовувалась при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт (на виконання вимог ГОСТ 7566-81. та п. 6.1 Договору).

Відповідно до п.5.3 договору №238/16-74-Т від 07.08.2012 р., поставка товару здійснюється на умовах DDP м. Харків. Пунктом 5.2 договору передбачено місце поставки товару: м. Харків, пр-т Московський, 299. Згідно положень Інкотермс - 2010, вид поставки DDP передбачає, що Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, в нерозвантаженому вигляді на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах узгодженого для поставки.

Розвантажувальні роботи проводило ДП завод "Електроважмаш" з автомобіля, на якому поставлялася продукція на склад №483, продукція відвантажувалась мостовим краном-підйомником (що споруджений в 483 складі). Вказане підтверджується матеріалами справи.

На підставі лімітно-забірних карт сталь було відпущено у зварювально-заготівельний цех №9 для використання у виробництві кінцевої продукції ДП завод "Електроважмаш".

В підтвердження наявності у позивача цеху №9 надано копії наступних документів: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02.07.2012; технічний паспорт на виробничий будинок Корпус №4 разом з експлікацією; інвентарна картка №10004 обліку основних засобів на корпус №4 (з відміткою в графі ""Название признаков, характеризующих объект" про наявність цеху №9 в складі корпусу №4).

Вказану вище продукцію позивачем було оплачено 26.12.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням №4012 та випискою з банківських рахунків (реєстр платіжних документів).

В обґрунтування економічної необхідності укладання угоди на поставку сталі позивачем надано заводські замовлення: №22804 на виробництво Турбогенератора ТГВ-325-2АУЗ; №21761 на виробництво Турбогенератора ТГВ-215-2ПТЗ; №22404 на виробництво вертикального гідрогенератора-двигуна СВО 2-1255/255-40; №22498 на виробництво Гідрогенератора-двигуна СВО 407/215-10 УХЛ4; №38126 на виробництво запасних частин для турбогенератора ТГВ-200М; №38122 на виробництво запасних частин для турбогенератора ТГВ-200; №22802 на виробництво Турбогенератора ТГВ-325-2АУЗ; №22803 на виробництво Турбогенератора ТГВ-325-2АУЗ (М).

Копії відомостей підтверджують, що сталь марок 12Х18Н9Т-МЗб лист Б-ПН-О10х1500х5000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 20х1500х6000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 25х1500х5000 та 12Х18Н9Т-МЗб лист 60х1500х5000 використовується для виробництва відповідної продукції ДП завод "Електроважмаш".

Копії договорів/контрактів №510 від 29.05.2012 (ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго"), №2012006223 (Компанія "DOOSAN"), №10/12 від 15.02.12 (ВАТ "Укргідроенерго"), №262-НОР80/500-0212 від 17.02.2012 (ТОВ "Техноімпорт"), №98/12 від 08.10.2012 (КВКП "СОЮЗ"), №62/12 від 24.05.2012 з додатковою угодою №3 від 11.10.12 (ТОВ "Енергостройкомплектація"), №262-110/11 від 22.11.2011 (ТОВ "Концерн "Укренергоремонт"), №117/11 від 12.12.2011 (ЗАТ "Десна") підтверджують необхідність виробництва ДП завод "Електроважмаш" власної продукції для подальшої реалізації, та для виробництва якої була необхідна сталь марок 12Х18Н9Т-МЗб лист Б-ПН-О10х1500х5000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 20х1500х6000, 12Х18Н9Т-МЗб лист ПН-О 25х1500х5000 та 12Х18Н9Т-МЗб лист 60х1500х5000.

В акті перевірки №179/40.0-14/00213121 від 25.03.2013 р. податковий орган зазначив, що у податковій накладній від 07.11.2012 №2, яка віднесена до складу податкового кредиту ДП завод «Електроважмаш» за листопад 2012 року зазначено вид цивільно-правового договору - договір поставки від 02.11.2012 №36, що не відповідає договору укладеного між ДП завод «Електроважмаш» та ТОВ «Аеромет», а саме договір постачання продукції №238/16-74-Т від 07.08.2012 року.

Згідно абз.10 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

На виконання зазначеної норми ДП завод «Електроважмаш» разом з податковою декларацією з ПДВ за листопад 2012 року було подано відповідачу додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), у якій під порядковим номером 144 наявні відомості про порушення ТОВ «Аеромет» порядку заповнення податкової накладної №2 від 07.11.2012 р.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписання законодавству.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по вказаній господарській операції, при цьому, ТОВ «Аеромет» було офіційно зареєстроване платником ПДВ на час здійснення господарської операції та мало право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки контрагента ТОВ «Аеромет» №179/40.0-14/00213121 від 25.03.2013 р., складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01 2009 у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби щодо завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 82279,0 грн. за листопад 2012 року, що призвело до завищення від'ємного значення у сумі 82279,0 грн. та завищення витрати за 2012 р. на суму 411395,0 грн. внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2012 рік в розмірі 86393,0 грн. є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.І ст.195 КАС України апеляційний суд розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог постанова суду від 29.05.2013р. сторонами по справі не оскаржується.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 820/3250/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.