Ухвала суду № 34582395, 30.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/6220/13-а

30.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/6220/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 22.08.13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000901702 від 15.02.2013 р. та № 0003431702 від 15.04.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.08.13 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0000901702 від 15.02.2013 р. та № 0003431702 від 15.04.2013 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 815,01 грн. (вісімсот п'ятнадцять гривень одна копійка) судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.08.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрований виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим у якості фізичної особи-підприємця 08.02.2005 р.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 17.01.2013 р. по 30.01.2013 р. проведена документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебував у взаємовідносинах з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Ротонда Торг", та достовірності формування податкового кредиту і податкового зобов'язання за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 30.01.2013 р. № 491/17-2/НОМЕР_3.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем: ст. 13 ІV розділу ДКМУ від 26.12.1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України у зв'язку з заниженням підприємцем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у 2010 р. в сумі 31887,12 грн.; п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з завищенням податкового кредиту на загальну суму 42516,16 грн., у тому числі по періодах: червень 2010 р. - 1063 грн., липень 2010 р. - 3569,83 грн., серпень 2010 р. - 12866,67 грн., вересень 2010 р. - 21333,33 грн., жовтень 2010 р. - 3683,33 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 замінено Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрований виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим у якості фізичної особи-підприємця 08.02.2005 р.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 17.01.2013 р. по 30.01.2013 р. проведена документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебував у взаємовідносинах з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Ротонда Торг", та достовірності формування податкового кредиту і податкового зобов'язання за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 30.01.2013 р. № 491/17-2/НОМЕР_3.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем:

- ст. 13 ІV розділу ДКМУ від 26.12.1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України у зв'язку з заниженням підприємцем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у 2010 р. в сумі 31887,12 грн.;

- п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з завищенням податкового кредиту на загальну суму 42516,16 грн., у тому числі по періодах: червень 2010 р. - 1063 грн., липень 2010 р. - 3569,83 грн., серпень 2010 р. - 12866,67 грн., вересень 2010 р. - 21333,33 грн., жовтень 2010 р. - 3683,33 грн.

Спираючись на матеріали актів перевірки ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Ротонда Торг", а також інформації автоматизованих систем, податкова інспекція формує висновок щодо відсутності у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій (з зазначеними підприємствами-постачальниками), які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим, документи, надані до перевірки, не є первинними, а отже не можуть містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення.

На підставі акта від 30.01.2013 р. № 491/17-2/НОМЕР_3 ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000901702 від 15.02.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 31887,12 грн.;

- №0000891702 від 15.02.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 63774,26 грн., у тому числі 42516,16 грн. основного платежу та 21258,1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку шляхом подання відповідної скарги до Державної податкової служби в Автономній республіці Крим, за результатом розгляду якої рішенням ДПС в АР Крим від 11.04.2013 р. №Б/641/10.2-14 податкове повідомлення-рішення №0000901702 від 15.02.2013 р. було залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000891702 від 15.02.2013 р. - скасовано в частині застосування штрафних санкцій у сумі 14160,06 грн.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003431702 від 15.04.2013 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 42516,16 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7098,04 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 15.04.2010 року отримано ліцензію серії НОМЕР_4 Міністерства транспорту та зв'язку України з дозволом на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" (дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів автобусами).

16.12.2009 року укладений трудовий договір з ОСОБА_3, відповідно до якого останній має виконувати роботу механіка на 0,25 ставки за сумісництвом.

Під час виконання покладених на них трудових обов'язків ОСОБА_3 складались заявки на виконання робіт по технічному обслуговуванню та транспортному ремонту автотранспортних засобів, за допомогою яких ФОП ОСОБА_2 виконуються перевезення пасажирів.

З метою здійснення ремонту та технічного обслуговування автотранспортних засобів позивачем здійснювалась закупівля автозапчастин, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, виписані контрагентами (ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Ротонда Торг") на підставі відповідних рахунків-фактур.

За наслідками проведення господарських операцій ПП "Ротонда Торг" виписано наступні податкові накладні: № 1367 від 28.06.2010 р. на загальну суму з ПДВ 6380,00 грн., ПДВ - 1063,33 грн.; № 1565 від 02.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 11832,00 грн., ПДВ - 1972,00 грн.; № 1654 від 26.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 9587,00 грн., ПДВ - 1597,83 грн.; № 2095 від 05.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 26254,00 грн., ПДВ - 4375,67 грн.; № 2206 від 17.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 27543,00 грн., ПДВ - 4590,50 грн.; № 2344 від 27.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 23403,00 грн., ПДВ - 3900,50 грн.; № 3200 від 12.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 12593,00 грн., ПДВ - 2098,83 грн.; № 3215 від 27.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 9507,00 грн., ПДВ - 1584,50 грн.

ТОВ "Бренд Строй" виписано податкову накладну № 1407/1 від 06.09.2010 р. на загальну суму з ПДВ - 128000,00 грн., ПДВ - 21333,34 грн.

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 42516,16 грн. за вказаними накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту червня, липня, серпня, вересня та жовтня 2010 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди.

Крім того, суми сплаченої вартості товарів за видатковими накладними: № 1367 від 28.06.2010 р., № 1565 від 02.07.2010 р., № 1654 від 26.07.2010 р., № 2095 від 05.08.2010 р., № 2206 від 17.08.2010 р., № 2344 від 27.08.2010 р., № 3200 від 12.10.2010 р., № 3215 від 27.10.2010 р. та за актом виконаних робіт № 1407/1 від 06.09.2010 р. у загальному розмірі 212580 грн. були включені до складу витрат, пов'язаних з одержанням доходу, про що свідчить пункт 1.3 розділу I декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року.

Оплата вартості отриманих автозапчастин підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків.

Як було вище зазначено, в ході проведеної перевірки позивача було виявлено порушення вимог податкового законодавства, що призвело, зокрема до заниження податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість за 2010 рік.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності у 2010 році визначався розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі - Декрет №13-92), який, згідно з п. 22.10 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889) підлягав застосуванню з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом "а" пункту 19.1 статті 19 Закону № 889 платник повинен вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Відповідно до частини 2 статті 13 Декрету № 13-92 оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковим органом при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємству.

Згідно з частиною 3 статті 13 Декрету № 13-92 до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на час формування позивачем валових витрат за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Ротонда Торг", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону передбачено що, до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), підтверджених платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним станом на момент формування позивачем податкового кредиту червня, липня, серпня, вересня та жовтня 2010 року, було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П. п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону було обумовлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Вимоги щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної були закріплені в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Матеріали справи свідчать, що витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходів, та податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Ротонда Торг" були сформовані позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні (№ 1367 від 28.06.2010 р., № 1565 від 02.07.2010 р., № 1654 від 26.07.2010 р., № 2095 від 05.08.2010 р., № 2206 від 17.08.2010 р., № 2344 від 27.08.2010 р., № 3200 від 12.10.2010 р., № 3215 від 27.10.2010 р. та № 1407/1 від 06.09.2010 р.) містять всі реквізити, визначені в якості обов'язкових підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та відповідає формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 8 жовтня 1998 р. N 469).

Фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб був зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Ротонда Торг", непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Проте, судова колегія зазначає, що фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Ротонда Торг", то одними з видів господарської діяльності позивача за КВЕД є: діяльність автомобільного регулярного транспорту (60.21); діяльність нерегулярного пасажирського транспорту (60.23).

Як було зазначено вище, 15.04.2010 р. позивачем була отримана ліцензія серії НОМЕР_4, яка підтверджує право на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, придбання позивачем автомобільних запчастин безпосередньо пов'язано зі здійсненням ним господарської діяльності в сфері перевезення, направлено на забезпечення належного стану транспортних засобів, дотримання ліцензійних умов тощо.

Подальше встановлення придбаних у ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Ротонда Торг" автозапчастин, вказує на правомірність формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб та податкового кредиту з податку на додану вартість та підтверджує зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, як одним з обов'язкових елементів встановлення факту здійснення господарської операції.

Так, з метою здійснення ремонту та технічного обслуговування автотранспортних засобів позивачем у червні, липні, серпні, вересні та жовтні 2010 р., були встановлені придбані автозапчастини, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявками на виконання робіт з технічного обслуговування (ТО) та актами про приймання виконаних робіт по ТО.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції,господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Ротонда Торг" та його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в червні, липні, серпні, вересні та жовтні 2010 року та завищення валових витрат в 2010 році неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Судова колегія зазначає, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.08.13 у справі № 801/6220/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко