Постанова № 34582391, 23.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 р.Справа № 2а-6373/11/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Система координації власності» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів Херсонської області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29.12.2011 року ПП «Система координації власності» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.12.2009р. №0007131502/0 та зобов'язання сплатити штраф в сумі 20 179,76 грн. - за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 40 359,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що спірне рішення було ним реально отримано тільки 13.10.2011р., т.б. в період дії Податкового кодексу, хоча воно було прийнято ще за нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». До того ж, в акті перевірки від 07.12.2009р., який став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, відсутні відомості про суму несвоєчасно сплаченого податку, термін його сплати, кількість днів прострочення та розрахунок штрафної санкції. Крім того, на думку позивача, ДПІ необґрунтовано застосовує норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ, який втратив чинність з 01.01.2011 року, оскільки за нормами ПКУ розмір штрафу при затримці сплати узгодженого податкового зобов'язання більше 30 днів становить 20% погашеної суми боргу, а не 50 %, як було неправомірно застосовано до позивача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 08.12.2009р. №0007131502/0.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ 04.04.2012р. подав апеляційну скаргу (на 1-му арк.), в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 року, постановити нову постанову, якою відмовити ПП «Система координації власності» в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - Приватне підприємство «Система координації власності» зареєстровано як юридична особа 26.01.2007р. та перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні як платник податків.

17.10.2008р. позивачем подано до ДПІ у м.Херсона податкову декларацію за вересень 2008 року, якою підприємством було самостійно визначено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 40 359,51 грн., яке повинно було бути сплачено до 30.10.2010р., але реально сплачено підприємством тільки 19.03.2009р.

В грудні 2009р. співробітниками податкової інспекції було проведено перевірку ПП «Система координації власності» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за вересень 2008 року, за результатами якої, складено акт від 07.12.2009р. №3819/15-2/34786350, з якого вбачається, що позивачем порушено вимоги п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», оскільки підприємство своєчасно не сплатило узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 40 359,51 грн. Вказана перевірка була проведена з відома та за відсутності керівника підприємства, а акт перевірки складено з порушеннями законодавства та підписано, окрім інспектора ДПІ, головним бухгалтером підприємства Верещак М.В.

За результатами даної перевірки та на підставі зазначеного акту, уповноваженою особою ДПІ у м.Херсоні було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2009р. №0007131502/0 про застосування на підставі пп.17.1.7 ст.17 Закону №2181-ІІІ до підприємства позивача штрафу в розмірі 50 % несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання, що складає 20 179 грн. 76 коп. за затримку на 140 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 40359 грн. 51 коп. З розрахунку штрафу, вбачається, що граничний строк сплати зобов'язання в сумі 40359 грн. 52 коп. був 30.10.2008р., а фактично зобов'язання сплачено лише 19.03.2009р.

В зв'язку із незнаходженням ПП «Система координації власності» за своєю юридичною адресою, відповідач склав акт від 26.11.2010р. про розміщення вказаного податкового повідомлення-рішення на дошці оголошень та 06.12.2010р. вніс в картку підприємства по податку на додану вартість недоїмку по даному штрафу.

Фактично рішення про застосування штрафу було отримано підприємством тільки 13.10.2011р.

Не погоджуючись із зазначеними вище діями та рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення ДПІ було прийнято неправомірно на підставі незаконно проведеної перевірки та неналежним чином оформленого акту перевірки.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, не може погодитися з вказаними висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ст.11 діючого на час спірних правовідносин Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ, органи державної податкової служби мали право здійснювати як документальні невиїзні перевірки, так й планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання валютного законодавства. Документальні невиїзні перевірки здійснювались на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способів їх подання.

Так, до набрання чинності Податковим кодексом України відповідальність платників податків визначалася Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р.

Відповідно до приписів пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (діючого на час скоєння порушення), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 (десяти) календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

У разі якщо платник податків не сплачує самостійно визначену суму податкового зобов'язання у терміни, визначені ст.5 даного Закону, така сума визнається сумою боргу, а платник податків несе відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій.

У відповідності до вимог пп.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

При чому, слід вказати, що специфіка цієї штрафної санкції, передбаченої пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 полягає в тому, що вона застосовується тільки у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом та нараховується органом державної податкової служби лише за наявності факту погашення податкового боргу.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, 17.10.2008р. позивачем подано до ДПІ у м.Херсона податкову декларацію за вересень 2008 року, якою підприємством було самостійно визначено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 40 359,51 грн. і яке повинно було бути сплачено до 30.10.2010р., але реально сплачено підприємством тільки 19.03.2009р., тобто із затримкою на 140 днів.

Таким чином, у зв'язку із тим, що позивачем було сплачено узгоджену суму податкових зобов'язань в сумі 40359,52 грн. із затримкою, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, то судова колегія вважає, що, в даному випадку, до підприємства позивача цілком правомірно оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2009р. було застосовано штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, т.б. 20179,76 грн.

Окрім того, судовою колегією також встановлено, що у зв'язку із незнаходженням ПП «Система координації власності» за своєю юридичною адресою, відповідач цілком правомірно склав акт від 26.11.2010р. про розміщення вказаного вище податкового повідомлення-рішення на дошці оголошень, що, в свою чергу, вважається належним його врученням платнику податків, та в подальшому вніс в картку підприємства по податку на додану вартість недоїмку по даному штрафу.

Що ж стосується зазначених в оскаржуваній постанові суду 1-ї інстанції порушень деяких вимог «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» №327, допущених співробітниками ДПІ при проведенні перевірки підприємства позивача та оформленні спірного акту, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що ці порушення методичних рекомендацій є несуттєвими та жодним чином не впливають на правильність і законність спірного рішення щодо застосування штрафу за порушення позивачем вимог пп.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону №2181-III, який, в свою чергу, це своє порушення повністю визнає.

При цьому, також слід звернути увагу ще й на той факт, що позивач, ні в своєму позові, ні в судовому засіданні окружного суду, про вказані вище порушення податкового органу при проведенні перевірки підприємства та оформленні спірного акту не зазначав та увагу суду 1-ї інстанції на них не звертав, і фактично наполягав лише тільки на тому, що відповідач пропустив встановлений ст.250 ГК України строк, протягом якого можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, а також на тому, що ДПІ у спірному рішенні послалося на норми Закону №2181, який з 01.01.2011р. втратив чинність, чому, в свою чергу, суд 1-ї інстанції дав належну правову оцінку, яка позивачем не оскаржена.

До того ж, судова колегія вказує, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, належним чином не було зроблено представником відповідача при розгляді даної справи в суді 2-ї інстанції.

Отже, за таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції, в даному випадку, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, колегія суддів, діючи в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.202 КАС України, приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для задоволення цієї апеляційної скарги, скасування постанови окружного суду та відмови у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст.ст.195,197,198,202,205,207,254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Система координації власності» - відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко