Ухвала суду № 34582376, 24.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р.Справа № 816/2853/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2013р. по справі № 816/2853/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ «Феррострой», звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 квітня 2013 року №0000481500/49, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 34125,00 грн, з яких: 22750,00 грн за основним платежем, 11375,00 за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000471500/50, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27 300,00 грн, з яких 18 200,00 грн за основним платежем, 9100,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 20 п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року замінено позивача в адміністративній справі № 816/2853/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррострой» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.03.2013 по 02.04.2013 згідно наказу від №1283 від 27.03.2013 Кременчуцькою ОДПІ (Комсомольське відділення) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Феррострой» по питанню взаємовідносин з ПП «Галла Люкс» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011.

Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року на 22750,00 грн, та завищення податкового кредиту на суму ПДВ за лютий 2011 року у сумі 18 200,00 грн, чим порушено вимоги підпункту 14.1.36 пункту 14.1. статті 14, підпункту 139.1.9. пункту 138.1. статті 138, пункту 135.1. статті 135, пунктів 198.1., 198.6. статті 198, статті 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ (Кременчуцьке відділення) складено акт перевірки від 09.04.2013 №28/15.2-30/35107305 /арк. с. 14-22/.

На підставі зазначеного акту перевірки 25.04.2013 Кременчуцькою ОДПІ (Комсомольське відділення) винесено податкові повідомлення-рішення №0000481500/49, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 34125,00 грн, з яких: 22750,00 грн за основним платежем, 11375,00 за штрафних (фінансових) санкцій, та №0000471500/50, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27 300,00 грн, з яких 18 200,00 грн за основним платежем, 9100,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи 29.09.2010, 24.01.2011 між позивачем та ПП «Галла Люкс» укладено договори №№306, 22 за умовами яких, останній зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту бурового станка СБШ-250МНА-32 хоз №24 инв. №126206500 цеха ДнРУ, по капітальному ремонту параболічного бункера, тачок бункерних затворів конвеєрів живлення ДОФ ОПУ-4, технологічна секція №14, /арк. с. 33-35, 46-48/.

На підтвердження отримання робіт від ПП «Галла Люкс» позивачем надано податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ2-в, локальний кошторис, відомість ресурсів, договірну ціну, рахунки-фактури, реєстр до акту виконаних робіт, приймально-завальні акти, акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей, запасних частин, отриманих при розборці (демонтажу) основних засобів під час проведення капітального ремонту /арк. с. 41-45, 51-87/.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписання законодавству.

На підставі господарських операцій з ПП «Галла Люкс» позивачем віднесено до валових витрат 91 000,00 грн та сформовано податковий кредит у розмірі 18 200,00 грн.

Також судовим розглядом встановлено, що в межах власної господарської діяльності отримані від ПП «Гала Люкс» послуги позивач використовував для виконання договірних зобов'язань перед ВАТ «Полтавський ГОК», на підтвердження чого позивачем надано договір підряду, додаткові угоди, специфікації, листи ВАТ «Полтавський ГОК», договірну ціну, акти /арк. с. 88-119/.

Доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Гала Люкс» на час здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Феррострой» відповідач не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугували висновки акту перевірки Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ від 06.04.2011 року № 27/15-321/33360863, яким встановлено порушення ПП "Галла Люка" ст. 185, ст. 187, п.198.1, п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1,5 ст.203, п.1,2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та податкове зобовязання за лютий 2011 року на суму 18200 грн. , в т. ч. завищення податкового зобовязання по ТОВ "Феррострой" за лютий 2011 року на суму 18200 грн.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а 10 та 21-47а 10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01 2009 у справі "БУЛВЕС'АД проти Болгарії"), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства безпідставними, оскільки укладений з позивачем договір схвалений з боку ПП "ГНалла Люкс" в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнаний, податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби виписані по реальним господарським операціям, є чинними, а тому у сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2013р. по справі № 816/2853/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.