Рішення № 34581781, 04.11.2013, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4708/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.,

при секретарі Радченко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якій зазначає, що з вини відповідача була скоєна дорожньо-транспортна пригода. Вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджується постановою суду. Оскільки на час ДТП відповідач не мав чинного договору страхування позивачем було відшкодовано потерпілому завдані в ДТП збитки. Вказані витрати відповідач добровільно не відшкодував. У звязку з наведеним позивач просить стягнути виплачені ним кошти в розмірі понесених витрат 10 468 грн. 87 коп., витрати по сплаті вартості правової допомоги в розмірі 2 000 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечив, посилаючись на те, що викладені у позові обставини суперечать фактичним, відповідач на час ДТП мав поліс страхування, який незважаючи на тривалу переписку між сторонами позивач безпідставно не приймав до уваги.

Вислухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, встановивши дійсний характер правовідносин між сторонами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

16 грудня 2009 року було укладено договір страхування у формі полісу № ВС/90620057 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який був підписаний представником позивача АСТ «Вексель» та ОСОБА_1, що підтверджується полісом, матеріалами переписки сторін.

25.08.2010 року в м.Обухові Київської області на вул.Київській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ-2106», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував відповідач ОСОБА_1 та автомобіля «Кіа», державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується постановою судді, іншими матеріалами справи.

Постановою судді Обухівського районного суду Київської області від 06.09.2010 року відповідача визнано винним у скоєнні цієї ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення, оскільки він порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення з іншим автомобілем.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь та сама особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди доведена судом при розгляді адміністративного матеріалу, а тому суд вважає доведеним факт скоєння ДТП та вину в його скоєнні саме відповідача.

Внаслідок зіткнення автомобілю «Кіа», державний номерний знак НОМЕР_2, було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 14 144 грн. 99 коп., що підтверджується висновком спеціаліста.

За зверненням потерпілого позивач виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування в загальному розмірі 10 468 грн. 87 коп., що підтверджується заявою, наказами, платіжним дорученням, листом, іншими матеріалами справи.

08.11.2010 року позивач направив відповідачеві письмову претензію, надалі сторони неодноразово направляли листи з приводу врегулювання спірних правовідносин, що підтверджується матеріалами переписки.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що виплативши страхове відшкодування він набув право відшкодування з боку відповідача в розмірі такої виплати, оскільки відповідач на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування згідно підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ч.4 ст.14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Актом цивільного законодавства, що регулює правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Вказаний закон містить виключний перелік підстав, за якими у МТСБУ після виплати страхового відшкодування виникає право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Доводи позові про відсутність у відповідача чинного договору страхування спростовуються полісом, матеріалами переписки, з яких вбачається, що позивачеві було достовірно відомо, що на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована АСТ «Вексель» згідно чинного договору страхування у формі полісу. Викладені у адресованих відповідачеві письмових претензіях доводи поповича про ліквідацію вказаної страхової компанії та повязану із цим втратою чинності зазначеного полісу суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року ліквідаційну процедуру було відкрито лише після дати скоєння відповідачем дорожньо-транспортної пригоди, відтак державну реєстрацію ліквідації страхової компанії не було здійснено.

Посилання позову на поліс № ВЕ/79256630 суд вважає безпідставними, оскільки він був чинний лише з 19.09.2010 року, укладений після ДТП і не стосується спірних правовідносин між сторонами.

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Під час розгляду справи судом не встановлено достатніх правових підстав для покладення саме на відповідача обовязку сплатити визначені позовом кошти позивачеві, оскільки належним відповідачем могла б бути страхова компанія, з якою було укладено чинним на час ДТП договір страхування.

По причині ухилення представника позивача від явки до суду притягнення в якості співвідповідачів інших осіб без згоди позивача неможливе.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на законі та не доведені наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Вимоги представників сторін про відшкодування вартості витрат на правову допомогу не узгоджуються із матеріалами справи, не ґрунтуються на законі, не доведені, тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 79, 84, 88, 208, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 22, 993, 1187, 1188, 1191, 1193 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В.Кравченко