Ухвала суду № 34580683, 30.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/5692/13-а

30.10.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 12.09.13 у справі № 801/5692/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкистів, 4,Керч,Автономна Республіка Крим,98310)

до Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. С. Борзенко, 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" до Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.13р. №0000051504 - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000051504 від 15.03.2013року про зменшення суми бюджетного відшкодування заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з ПДВ у розмірі 3880,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1940,00 грн.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (ідентифікаційний номер 14307251) витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (98300, Автономна Республіка Крим, місто Керч, вул. Борзенко, буд. 40, код ЄДРПОУ 38710311).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за грудень 2012 року.

За результатами перевірки складений акт №388/15.4/14307251 від 11.03.2013 року (а.с.22-27), яким виявлені порушення позивачем:

- п.198.6 статті 198, п.201.1, абз. "а" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, позивачем завищено суму податкового кредиту на суму 3880,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення з ПДВ та суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 3880,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що до складу податкового кредиту декларації за грудень 2012 року позивачем включено суму ПДВ в розмірі 3880,00,00 грн. за податковими накладними, які виписані постачальником ТОВ "Місто-Висотбуд" у листопаді 2012р., який має стан платника відмінний від " 0", а саме " 7"- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051504 від 15.03.2013року про зменшення суми бюджетного відшкодування заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з ПДВ у розмірі 3880,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1940,00 грн. (а.с.12).

Не погодившись з висновками Акту перевірки та застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, зменшенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ, АТ "Суднобудівний завод "Залів" направило на адресу ДПА в АР Крим скаргу №12/52 від 20.03.2013р. на вищенаведене податкове повідомлення-рішення.

14.03.2013р. за результатами розгляду первинної скарги ДПА в АР Крим прийнято рішення 146/10/15.4 від 14.03.2013р., яким податкове повідомлення-рішення №0000051504 від 15.03.2013р. залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, у п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.3. ст.200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до п.п.200.7. ст.200 ПК України, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Судовою колегією перевірені податкові накладні №500 від 27.11.2012р. на загальну суму 11 640,00 грн. ут.ч. ПДВ 1 940,00 грн. та №501 від 27.11.2012р. на загальну суму 11 640,00 грн. у т.ч. ПДВ 1 940,00 грн. та встановлено, що зазначені податкові накладні відповідають вимогам передбаченим Податковим кодексом України (а.с.44-45).

Згідно до п. 2.8. Наказу Міністерства фінансів України, для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на веб-сайті центрального органу державної податкової служби (www. sts. gov.uа) у тому числі інформацію про осіб, позбавлених реєстрації платників ПДВ за заявою платника ПДВ або з ініціативи податкових органів чи за рішенням суду а саме: про анульовані свідоцтва платників ПДВ із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат, причин та підстав для анулювання свідоцтв.

Додатково до таких даних з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування оприлюднюються дані про дату реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування, дату виключення із такого реєстру, а також дату, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах.

Інформація оприлюднюється із зазначенням дати оприлюднення і дати оновлення інформації.

Відповідно до довідки з реєстру датованої 12.02.2013р. - свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Місто-Висотбуд" не було анульоване, у зв'язку із чим вищенаведені податкові накладні є дійсними (а.с.48).

Також, судова колегія зазначає, що відповідачем, в порядку передбаченому ст. 71 КАС України, не надані належні та допустимі докази щодо наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент здійснення господарських операцій, запису про відсутність відомостей.

Згідно вимог ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" N 755-IV від 15.05.2003р., якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, відомості, які містяться у ЄДР є достовірними доки до них не буде внесено змін.

Водночас, порушення контрагентом позивача вимог законодавства в частині обов'язковості надання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит за господарськими операціями з таким контрагентом.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Місто-Висотбуд" (виконавець) укладено договір №01 від 20.08.2012 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з виконання збірних та зварювальних робіт при виготовленні секції, блоків та формуванні на стапелі корпусів суден, які будуються на території замовника, виділеній виконавцю для виконання робіт. На підставі договору сторонами складено додаткові угоди №5,6 від 01.11.2012 року. (а.с.29-32,35,36).

Відповідно до цього договору, ТОВ "Місто-Висотбуд" виконувало виготовлення виробів, збірні та зварювальні роботи, що підтверджується актами прийому виконаних робіт, рахунками-фактурами (а.с.37-40).

Виконані роботи було сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується випискою з банку, платіжним дорученням (а.с.41-43).

На підставі викладеного, позивач при проведені господарських операцій з ТОВ "Місто-Висотбуд" оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Також, на підтвердження здійснення господарських операції (а саме: будівництві та обладнанні корпусів морських суден), позивачем надані до матеріалів справи: контракт №01299 C-ZAL від 05.05.2012р. із компанією "Ulstein" на будівництво корпусу судна РХ 121 (№299) та контракт №019456 від 23.01.2012р. C-ZAL із компанією "Damen Shіpуаrds Bergum" на будівництво судна Platform Supply Vessel 3300, які підтверджують використання результатів виконаних робіт ТОВ "Місто-Висотбуд".

Відповідно до п. 14 підр. 2 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, при від'ємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованого в порядку, передбаченому в п. 200.1 ПКУ, по підприємствах суднобудування відшкодування з бюджету здійснюється у податковому періоді, наступному за звітним періодом, у якому виникло від'ємне сальдо податку в порядку і строки передбачені ст. 200 ПКУ.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Мінфіну від 25.11.2011 р. № 1492 підтверджується, що вимоги п. 200.3 ПКУ щодо зарахування від'ємного значення розрахованої суми ПДВ до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не поширюються на підприємства суднобудування.

Таким чином, до спірних правовідносин не може підлягати застосуванню п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки він регламентує механізм бюджетного відшкодування ПДВ, пов'язаний з настанням умов передбачених п. 200.3. Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарською угодою із ТОВ "Місто-Висотбуд" в розмірі 3880,00 грн. є правомірним.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №388/15.4/14307251 від 11.03.2013 року про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0000051504 від 15.03.2013року.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.13 у справі № 801/5692/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва