Постанова № 34580521, 18.10.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2013 р. Справа №818/6495/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Заїченко А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Макаренко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/6495/13-a

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі

про визнання протиправними та скасування рішень та розпорядження,-

В С Т А Н ОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі про визнання протиправними та скасування рішень №18, №19 та №20 від 07.06.2013 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 7104грн.00коп., 4188грн.51коп. та 170грн.00коп. відповідно. Крім того, позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження №6 щодо усунення виявлених в ході документальної перевірки порушень від 07.06.2013 року, згідно з яким ФОП ОСОБА_3 протягом 30 днів з дня отримання розпорядження необхідно усунути порушення, які виявлені в ході документальної перевірки.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача фінансові санкції на підставі норм закону, що втратили чинність на момент прийняття спірних рішень, а саме, п.3, п.4, п.5 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач посилається на недопустимість зворотної дії закону в часі в силу положень ст. 58 Конституції України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на абзац 6 частини 7 Розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строки сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (а.с.61-62).

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач, ОСОБА_3, зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Путивльському районі,як платник внесків, що не заперечується відповідачем.

З 24.04.2013 року до 25.04.2013 року відповідачем було проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за період з 03.06.2010 року до 01.04.2013 року (а.с.28-36).

Під час вказаної перевірки встановлено заниження суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2010 році, що є порушенням п.2 ч.2 ст.17, ч.1 ст.19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон № 1058), п.4.1 розділу 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі по тексту - Інструкція № 21-1); необчислення сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2010 році, чим порушено норми п.6 ч.2 ст.17, ч.б ст.19, ч.2 ст.20 Закону № 1058, п.4.1, п.4.4 розділу 4 Інструкції № 21-1.

Таким чином, при проведенні перевірки відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не подала відомості, передбачені Законом № 1058 у 2010 році, чим порушено п.4 4.2 ст.17 Закону № 1058, п.8 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 №7-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за №1000/9599, та п.3.5 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за №1136/17152, щодо правил формування реквізитів таблиці 6.

Виявлені порушення відображені відповідачем в акті перевірки (а.с.28-36).

За результатами проведеної перевірки ФОП ОСОБА_3 донараховано суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються та утримуються страхові внески, за липень 2010 року у сумі 3552,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 3552,00 грн. Також донараховано страхових внесків за липень 2010 року в сумі 1250,30 грн. (33,2% - 1179,26грн., 1-5% - 71,04 грн.), за серпень 2010 року в сумі 1250,30 грн. (33,2% - 1179,26грн., 1-5% - 71,04 грн.).

25.04.2013 року відносно позивача УПФУ в Путивльському районі винесено вимогу про сплату боргу №Ф64 щодо сплати боргу у сумі 2500грн.60коп.(а.с.37).

Розпорядженням №6 від 07.06.2013 року позивачу запропоновано усунути виявлені в ході документальної перевірки порушення (а.с.13).

Рішеннями начальника управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Вороновим В.М. №18, №19 та №20 від 07.06.2013 року, на підставі п.3, п.4, п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до позивача були застосовані фінансові санкції в сумах 7104грн.00коп., 4188грн.51коп. та 170грн.00коп. відповідно (а.с.8-10).

Фактичні обставини справи, встановлені та наведені судом, сторонами не заперечуються.

Сторони по різному тлумачать норми матеріального права щодо права відповідача, станом на 25.03.2013 року, застосовувати фінансові санкції, передбачені частиною 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних мотивів та положень чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011 (далі по тексту - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.п.5 пункту 4 вказаного Положення Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо: забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства, забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржувані рішення відповідача за своєю сутністю є актами індивідуальної дії, визнання протиправними та скасування яких можливе на підставі п.1 ч.2 ст.17 КАС України.

Приймаючи вказані рішення від 07.06.2013 року, відповідач діяв на підставі п.3, п.4, п.5 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року, з 1 січня 2011 року зі ст.106 Закону № 1058 виключені частини 1-9.

Пункт 3 частини 9 ст. 106 в редакції, що діяв на момент до виключення даної норми із Закону № 1058 містив положення, відповідно до яких за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Пункт 4 частини 9 ст. 106 в редакції, що діяв на момент до виключення даної норми із Закону № 1058 містив положення, згідно з яким, «... Виконавчі органи Пенсійного фонду України застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: ... 4) за донарахування органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі 5% зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за які донараховано ці суми».

Згідно з пунктом 5 частини 9 ст. 106 Закону №1058-ІV, яка діяла до 01.01.2011 року, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10% суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітній період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20% зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних доходів громадян.

Крім того, частинами 5 та 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI передбачає можливість стягнення відповідачем фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, але не надає повноважень нараховувати та стягувати такі санкції після 1 січня 2011 року.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) 9 лютого 1999 року № 1-рп/99: " За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце... Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу".

Аналізуючи дію в часі правових норм, на підставі яких до позивача застосовані фінансові санкції, суд встановив, що положення ч.9 ст.106 Закону № 1058 діяли з 1 січня 2004 року до 1 січня 2011 року, саме в цей проміжок часу вказані норми визначали склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідно до п. 22 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються зокрема діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Офіційне тлумачення зазначеної норми наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі №1-22/2001 за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб), згідно з яким: «... за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього».

Отже, на момент прийняття спірних рішень, норм, які встановлюють відповідальність за допущені позивачем порушення, не існувало.

З огляду на зазначене, відповідач помилково застосував норми матеріального закону, що були чинними на момент вчинення позивачем, як страхувальником, правопорушень без врахування того, що ці самі норми передбачали не тільки засади юридичної (адміністративної) відповідальності, але й саму відповідальність за правопорушення.

Таким чином, застосовуючи 07.06.2013 року фінансові санкції до позивача, відповідач діяв на підставі неіснуючих правових норм, що свідчить про невідповідність спірних рішень вимогам п.1 ч.3 ст.2 КАС України.

З приводу заперечень відповідача про те, що можливість застосування норм права, які втратили чинність, передбачена абз. 6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, відповідно до якого за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділенні до набрання чинності цим Законом, суд відзначає, що за відповідачем збережені функції по застосуванню винятково тих санкцій, які існують на момент їх застосування, а не тих, що існували раніше. У спірних правовідносинах відповідач безпідставно ототожнив право на застосування санкцій (компетенцію) з підставами відповідальності.

Аналогічні висновки щодо правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин викладено в постанові Верховного Суду України від 20.11.2002 року у справі № 21-367а12 (а.с.67-69).

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення не були прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок чого вони є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі неіснуючих правових норм, тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень №18, №19 та №20 від 07.06.2013 року про застосування фінансових санкцій є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядження №6 від 07.06.2013 року щодо усунення виявлених в ході документальної перевірки порушень, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту про результати позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 №16 від 25.04.2013 року (а.с.28-36), перевіркою встановлено неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, в 2010 році (а.с.33,35).

З наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень вбачається, що позивачем не оспорюються фактичні обставини, викладені в акті перевірки, зокрема, щодо неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, в 2010 році. На думку представника позивача, розпорядження №6 від 07.06.2013 року є протиправним внаслідок незаконності винесення відносно ФОП ОСОБА_3 рішень №18, №19 та №20 від 07.06.2013 року про застосування фінансових санкцій.

Проте, суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки згідно з частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на підставі акта, складеного за результатами здійснення

заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) у разі необхідності протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно з ч. 9 ст. 7 зазначеного Закону, розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) -обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником. Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.

Оцінюючи розпорядження № 6 від 07.06.2013 року на відповідність вищенаведеним вимогам, суд дійшов висновку, що воно є законним і обґрунтованим.

Більш того, в судовому засіданні було встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року у справі 818/4937/13-а за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі про скасування вимоги №Ф64 від 25.04.2013року про сплату боргу в задоволенні позову було відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили (а.с.57-58).

Під час розгляду даної справи факт ненадання відомостей до УПФУ в Путивльському районі за липень-серпень 2010 року був встановлений судом та підтверджений матеріалами справи (а.с.58), тому, враховуючи виявлені порушення, зокрема неподання до УПФУ в Путивльському районі звітів, відповідачем правомірно винесено розпорядження №6 від 07.06.2013 року про усунення цих порушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини щодо порушення позивачем вимог п.4 4.2 ст.17 Закону № 1058, п.8 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 №7-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за №1000/9599, та п.3.5 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за №1136/17152, щодо правил формування реквізитів таблиці 6, які встановлені постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року у справі 818/4937/13-а, не підлягають доказуванню.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі про визнання протиправними та скасування рішень та розпорядження -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі №18 від 07.06.2013 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій у розмірі 7104грн.00коп.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі №19 від 07.06.2013 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій у розмірі 4188грн.51коп.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі №20 від 07.06.2013 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій у розмірі 170грн.00коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно:

Суддя: О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 23 жовтня 2013 року