Рішення № 34580348, 05.11.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7982/13-ц

Провадження № 2/750/2601/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2013 р. м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого судді Коверзнева В.О.,

при секретарі Дорошенко О.В.,

з участю: позивача, представника відповідачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс» про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

19.08.2013 року позивач звернувся до суду з позовом, і уточнивши 25.09.2013 року раніше заявлені вимоги, просив суд визнати неправомірними дії товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс» (далі співвідповідач) щодо відмови в його безоплатному перевезенні автобусним маршрутом «Завод «Чернігівавтодеталь» (м. Чернігів) с. Роїще Чернігівського району; стягнення зі співвідповідача грошових коштів, витрачених на оплату проїзду за вказаним маршрутом в період з 12 серпня по 24 вересня 2013 року в розмірі 252 грн, а також 200 грн у відшкодування витрат на правову допомогу та 500 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права на безоплатний проїзд приміським автобусом.

30.10.2013 року позивач надіслав заяву про збільшення ціни позову, в частині стягнення зі співвідповідача грошових коштів, витрачених на оплату проїзду автобусним маршрутом «Завод «Чернігівавтодеталь» (м. Чернігів) с. Роїще Чернігівського району в період з 12 серпня по 24 жовтня 2013 року в розмірі 358 грн.

У судовому засіданні позивач уточнений позов підтримав і наполягав на його задоволенні.

Представник відповідачів позов не визнав. Він пояснив, що зі співвідповідачем, як перевізником пасажирів приміським автобусним маршрутом «Завод «Чернігівавтодеталь» (м. Чернігів) с. Роїще Чернігівського району, не укладено замовлення на безоплатне перевезення пільгової категорії пасажирів, що виключає обовязок здійснювати такі перевезення. Також вважає, що позивач не довів придбання у співвідповідача квитків на проїзд на загальну суму 358 грн та завдання йому цим моральної шкоди. На думку представника відповідачів, обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачений статтею 16 ЦК України, що в сукупності є підставою для відмови в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач народився 19.02.1947 року і є громадянином України. Згідно приєднаних до справи копій посвідчень (а. с. 8, 9), позивач є пенсіонером за віком, він має статус ветерана праці та ІІ групу інвалідності.

Відповідно до статті 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та статті 7 Закону України «Про основи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» позивач має право на безоплатний проїзд всіма видами автобусів приміських маршрутів в межах Чернігівської області.

Втім, співвідповідач, який здійснює перевезення пасажирів автобусним маршрутом «Завод «Чернігівавтодеталь» (м. Чернігів) с. Роїще Чернігівського району на підставі договору, укладеного з Чернігівською обласною державною адміністрацією, не визнає свій обовязок надавати позивачеві послуги з перевезення на безоплатній основі.

Як убачається з приєднаних до справи копій квитків (а. с. 15, 30 33, 62, 73 75), позивач за період з 12 серпня по 24 жовтня 2013 року витратив на проїзд маршрутом «Завод «Чернігівавтодеталь» (м. Чернігів) с. Роїще Чернігівського району всього 246 грн (до вказаної суми не враховано витрати на проїзд його дружини, які безпідставно включено до ціни позову, оскільки вона не є позивачем по даній справі).

Будучи допитаним в якості свідка позивач підтвердив, що приєднані до справи копії квитків придбано ним у співвідповідача як перевізника за вказаним вище автобусним маршрутом. Крім того, позивач показав, що співвідповідач відмовився надавати йому послуги з перевезення за безоплатній основі.

В силу положень частини 2 статті 57 ЦПК України показання позивача, допитаного судом як свідка, є належними доказами, що підтверджують факт його перевезення співвідповідачем в період з 12 серпня по 24 жовтня 2013 року по маршруту «Завод «Чернігівавтодеталь» (м. Чернігів) с. Роїще Чернігівського району саме на платній основі. Враховуючи те, що відповідачі вказані докази нічим не спростували, наведені вище обставини вважаються повністю доведеними.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням вимог статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції та конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Зазначена правова позиція сформульована цивільною палатою Верховного Суду України в постанові від 12.06.2013 року (справа № 6-32цс13) за приписом частини 1 статті 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень і загальних судів України.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, є ефективним, при цьому відповідає змісту порушеного права.

Зазначене є підставою для визнання дій співвідповідача щодо відмови в безоплатному перевезенні позивача, як пасажира пільговика, автобусним маршрутом «Завод «Чернігівавтодеталь» (м. Чернігів) с. Роїще Чернігівського району неправомірними та стягнення на його користь грошових коштів, витрачених на оплату проїзду вказаним маршрутом в період з 12 серпня по 24 жовтня 2013 року в розмірі 246 грн.

В якості підтвердження здійснення витрат на правову допомогу позивач надав лише копію чека про сплату 200 грн на рахунок ОСОБА_4 (а. с. 55). Втім, позивач не предявив суду письмові докази укладення з ОСОБА_4 договору про надання правової допомоги, і, що вказана особа має за законом право надавати таку допомогу на платній основі. У звязку з цим, позов в частині відшкодування витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Завдану моральну шкоду позивач мотивує тим, що порушення права на пільговий проїзд приміським автобусним маршрутом призвело до погіршення стану здоровя та необхідності лікування в умовах стаціонару. Проте надані на підтвердження цього копії документів (а. с. 56 61) стосуються 2011 2012 років, тобто періоду, що передує тому, що розглядається судом, а тому не вважається належним підтвердженням цього. В звязку з цим, позов в частині стягнення зі співвідповідача 500 грн у відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем не викладено в уточнених позовних заявах позовних вимог до відповідача ОСОБА_3, а також враховуючи те, що даний відповідач перебуває зі співвідповідачем у трудових відносинах, і за статтею 1172 ЦК України не несе відповідальності за шкоду, завдану третім особам під час виконання своїх трудових обовязків, позов до ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 10, 79, 88, 208, 212 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково. Визнати неправомірними дії товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс» щодо відмови ОСОБА_2 в безоплатному перевезенні автобусним маршрутом «Завод «Чернігівавтодеталь» (м. Чернігів) с. Роїще Чернігівського району.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс» на користь ОСОБА_2 246 грн у відшкодування витрат на оплату проїзду автобусним маршрутом «Завод «Чернігівавтодеталь» (м. Чернігів) с. Роїще Чернігівського району в період з 12 серпня по 24 жовтня 2013 року.

У задоволенні решти вимог та вимог до ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс» на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку, встановленому статтею 294 ЦПК України.

Суддя В. О. Коверзнев